ВПЕРШЕ ПОНЯТТЯ «НЕОРОМАНТИЗМ» з'явилося у художніх колах наприкінці 80-х рр. XIX ст.; французькі критики вживали його, вказуючи на потребу подолання провінційності побутопису, надання пріоритету чуттєвій сфері людини та вишуканому естетизму, неповторній індивідуальності митця й «аристократизму духу». Такими настановами керувалися німецькі та австрійські письменники, що прагнули оновити літературу, позбавити її позитивістської добропорядності.
Неоромантизм в сучасному літературознавстві:
А) ЦЕ ЕЛЕМЕНТ РОМАНТИЗМУ В ЛІТЕРАТУРІ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ. (М. Моклиця, З. Геник-Березовська)
Б) ЦЕ ЗАГАЛЬНА НАЗВА ЛІТЕРАТУРНОЇ ЕПОХИ КІНЦЯ ХІХ СТОЛІТТЯ (Д. Наливайко)
В) ЦЕ ОКРЕМА ХУДОЖНЯ ТЕЧІЯ РАННЬОМОДЕРНІСТСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ (С. Павличко, В. Пахаренко, Ю. Попов)
Г) ЦЕ ОКРЕМА СТРУКТУРА СЕМАНТИЧНОГО ТИПУ (О. Камінчук)
ГЕРОЇ СТІВЕНСОНА - МОЛОДІ ЛЮДИ
Подібний вибір є характерним для романтизму. У статті «Спогади про самого себе», написаній у 1880 році, Стівенсон згадує як його хвилювала проблеме героя. «Чи варто взагалі описувати негероїчні життя?» - запитував він сам себе. Відповідь з’явилась під час роздумів про свою юність. «Не існує людей абсолютно поганих: в кожного є свої переваги та недоліки».
ПИСЬМЕННИКИ НЕОРОМАНТИКИ ОСПІВУВАЛИ романтику небезпеки та пригод. Змінюється класичний тип романтичного героя: письменники не протиставляють виключного героя суспільству, натовпу, навпаки, вони відкривають виключне у звичайній людині.
ІМПРЕСІОНІЗМ – напрям в мистецтві останньої третини 19 – початку 20 ст., ґрунтований на прагненні художника передати свої суб'єктивні враження, зображувати реальність в її нескінченній рухливості, зафіксувати багатство нюансів.
ЛІТЕРАТУРНИЙ ІМПРЕСІОНІЗМ - стильове явище, що виникло в останній третині ХІХ ст. і що захопило письменників різних переконань і методів, і як течія з певним методом і близьким до декадентства світовідчуванням. Ознаки «імпресіоністського стилю» – відсутність чітко заданої форми і прагнення передати предмет в уривчастих штрихах, які виявляли, при огляді цілого, свою приховану єдність і зв'язок.
ЕСТЕТИЗМ (одна з течій рубежу століть) з’являється у 1880–1890-і рр. у Великобританії, виникає як реакція на вікторіанську ідеологію та мораль, на філософію позитивізму, вчення Ч. Дарвіна, роботи Г. Спенсера. Теоретиками естетизму були філософи Джон Раскін (1819 – 1900) та Волтер Пейтер (1839 – 1894). Вони проголосили нову концепцію мистецтва та краси.
Достарыңызбен бөлісу: |