Теоретики естетизму:
Дж. Раскін вважав, що мистецтво виконує дидактичну функцію: сприяє вдосконаленню суспільства.
В. Пейтер, навпаки, дотримувався суб’єктивістського варіанту концепції «мистецтва для мистецтва»: згідно з яким мистецтво не повинно вчити добру, воно має бути нейтральним до моралі.
Спільним у концепіях мистецтва Дж. Раскіна та В. Пейтера було розуміння мистецтва й краси – як єдиних засобів повернення людині втраченої цілісності та можливості наблизитись до найвищої духовності.
ВАЖЛИВОЮ КАТЕГОРІЄЮ ЕСТЕТИЗМУ Є ІДЕЯ «ЧИСТОГО МИСТЕЦТВА», АБО «МИСТЕЦТВА ДЛЯ МИСТЕЦТВА». ЦЕ КОНЦЕПЦІЯ ХУДОЖНЬОЇ ТВОРЧОСТІ, МАКСИМАЛЬНО АБСТРАГОВАНОГО ВІД ДІЙСНОСТІ.
Головою естетизма після смерті В. Пейтера стає Оскар Вайльд (1854 – 1900). Наслідуючи свого попередника, О. Вайльд розвиває філософію мистецтва. УАЙЛЬД О. На його думку, об’єктом мистецтва повинна бути не реальність, а вигадка, фантазія, тобто, щось нереальне, чарівне, незалежне від прагматичних цілей.
О. Уайльд вважав мистецтво аморальним в тому сенсі, що воно знаходиться поза мораллю, оскільки прекрасне – об’єкт мистецтва, виходить за рамки етичних обмежень.
Зрілий модернізм – У 1 половині 20 ст. остаточно сформувались загальні риси модернізму: увага до внутр проблем особистості і, проголошення самоцінності людини й мистецтва, прагнення до роз’єднання часу й простору, осмислення загальних тенденцій духовного буття, що найвиразніше виявилися у творчості Ф. Кафки, Дж. Джойса, М. Пруста, В. Фолкнера та ін.
Достарыңызбен бөлісу: |