Методичні рекомендації для студентів при підготовці та проведенні практичного заняття



Pdf көрінісі
бет10/13
Дата24.03.2023
өлшемі0,62 Mb.
#172978
түріМетодичні рекомендації
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
Байланысты:
Мікроба 7

Незавершений фагоцитоз
- збереження вірулентних бактерій всередині вторинної 
фагосоми, здатних до тривалої персистенції, колонізації, розмноження. Причини 
незавершеного фагоцитозу: 1) перешкода злиття фагосоми і лізосоми за рахунок антифагинів 
– речовин, виділених мікроорганізмом (гонококи) 2) стійкість до дії лізосомальних 
ферментів за рахунок клітинної стінки - туберкульоз, ЛПС Гр «-» мікроорганізмів , капсула 
та ін.; 3) здатність залишати фагосому до її злиття з лизосомою та йти в цитоплазму клітини 
(хламідії, рикетсії, віруси).
 
Гуморальні фактори неспецифічного захисту: 


1) система інтерферону; 2) система комплементу; 3) антиоксидантна система; 4) 
окремі фактори неспецифічного захисту.
 
Система інтерферону. 
Інтерферон
- це гликопротеїди з варіабельною М 12-160000, стійкі до низьких 
температур, нагрівання, ультрафіолетових променів, кислот, лугів; не втрачають 
реактивності в діапазоні рН 2,0-10,0, не володіють токсичністю. Виділяють 3 основні типи 
інтерферонів: 1) 
альфа-інтерферон
– лімфоцитарний інтерферон, який отримують в 
культурі лейкоцитів крові донора in vitro, має противірусну і протипухлинну дію; 2) 
бета-
інтерферон
(фібробластний), який отримують в напівперещеплюваних культурах 
фібробластів людини, має виражену протипухлинну активність, яка переважає над 
противірусною; 3) 
гама-інтерферон
(імунний) отримують в перещеплюваних культурах 
лімфобластоїдних клітин під дією митогенів бактеріального і рослинного походження. 
Головна дія – імуномодулююча. 
Основні властивості системи інтерферону:
1) універсальність та активність дії проти будь-яких вірусів;
2) виражається тканинна специфічність – активний лише в гомологічних системах;
3) наявність ефекту післядії – тривалий час зберігає здатність перешкоджати 
розмноженню вірусу в клітинах, навіть після відмивання; 
4) відсутність токсичної дії – робота інтерферону не порушує життєдіяльності 
клітини;
5) висока ефективність дії – невелика кількість інтерферону має виражену 
противірусну активність. 
Механізм дії системи інтерферону: 1) розвиток антивірусного стану - блокада 
проникнення вірусу в клітину; 2) після проникнення вірусу в клітину вірусна РНК індукує 
утворення РНК протеїнкінази - ферменту аутофосфорилювання. Потім фосфоризує фактор 
елонгації-2, що порушує збірку білкової молекули. Двониткова вірусна РНК індукує синтез 
2'5'-олігоаденілатсинтетази, що призводить до активування латентних ендонуклеаз і, як 
наслідок, руйнування вірусної матричної РНК. 
Інтерферон індукує: утворення 2'5'-олігоаденілатпротеїнкінази, синтетази; синтез 
аденілового тринуклеатиду; фосфорилювання та інактивація фактору елонгації-2; активує 
ендонуклеази; інгібує синтез білків та деградацію вірусної матричної РНК. 
Висновок:
інтерферон діє на: 1) рівні транскрипції - перешкоджає формуванню на тлі
генної РНК інформаційної або матричної РНК, отже, відбувається її деградація і створюється 
перешкода трансляції; 2) рівні трансляції - синтезу білка в рибосомах, порушує процес 
формування вірусних білків, що робить неможливим утворення вірусних частинок і, як 
наслідок, розвиток інфекційного процесу.


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13




©engime.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет