ТЕМА №13. ФУНКЦІОНАЛЬНА ДІАГНОСТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ. 1. Цілі навчання: знати принципи функціональних методів додаткових обстежень в неврології,
показання та протипоказання до їх призначення.
2. Перелік практичних навичок: вміти інтерпретувати результати додаткових методів
обстеження при наявності нервових захворювань.
3. Словник термінів: електроміографія, електроенцефалографія, ехоенцефалографія, фокальна
томографія.
Інструментальні методи дослідження в неврології. Рентгенографія, комп'ютерна та магнітно-резонансна томографія; ангіографія; позитрона емісійна
томографія; електроенцефалографія; викликані потенціали; електроміографія; транскраніальна
магнітна стимуляція; ехоенцефалоскопія; ультразвукова доплерографія і дуплексне сканування;
теплобачення.
Рентгенографія, комп'ютерна та магнітно-резонансна томографія Нейрорентгенологія - частина загальної рентгенології, що приділяє основну увагу
діагностичних досліджень головного і спинного мозку. Методи сучасної діагностики захворювань
ЦНС можна розділити на три основні підгрупи: рентгенологічні, методи з використанням МРТ і
радіологічні. Найбільш часто застосовують перші дві групи методів нейрорентгенології. Спектр
методів обстеження хворих з різними типами уражень ЦНС, існуючий в даний час в арсеналі
нейрорентгенологів, досить широкий: від краніо- і мієлографії. До новітніх методик відносяться
спіральна КТ і МРТ. Менш інвазивними стали церебральна ангіографія і мієлографія за рахунок
застосування малотоксичних водорозчинних неіонних контрастних препаратів і використання
цифрової обробки даних.
Рентгенографія. Краніо- і спондилографія - неінвазивні і прості методи рентгенологічного
дослідження черепа і хребта, що дозволяє використовувати їх навіть в військово-польових умовах
(наприклад, переносні рентгенівські апарати, що працюють на акумуляторних батареях). Незважаючи
на те що останнім часом застосування цих методів помітно скоротилося, вони як і раніше залишаються
в арсеналі нейрорентгенологів. Їх використовують як методи скринінгу (при травмі і ін.), а також в
діагностиці захворювань ЦНС, що супроводжуються специфічними кістковими змінами.
