Хочу розпочати легендою про Україну.
Колись давно Бог створив народи, і кожному наділив землю. Наші предки кинулися пізніше, але землі їм уже не дісталося. Тож вони прийшли до Бога, та він у цей час молився. Вони не посміли йому щось казати, і терпеливо почали чекати. Через деякий час Бог озирнувся і побачив людей. Він сказав, що вони дуже чемні та запитав чому вони чекають. Дізнавшись чого пращури прийшли до нього, то Бог запропонував їм чорну землю.
Ні, - відповіли пращури,- там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці.
Ну, тоді вам я дам землю, ту що залишив для Раю, там є все: річки, озера, ліси, степи. Але пам’ятайте, якщо будете її берегти, то вона буде вашою, а ні – то ворога.
Пішли наші предки на ту землю, оселилися й живуть донині. А країну свою назвали Україною
Перший учень.
Є багато країн на землі,
В них озера, річки і долини.
Є країни великі й малі,
Та найкраща завжди – Батьківщина.
Другий учень.
Є багато квіток запашних,
Кожна квітка красу свою має.
Та гарніші завжди поміж них
Ті, що квітнуть у рідному краї
Третій учень.
Є багато пташок голосних,
Любі, милі нам співи пташині,
Та завжди наймилішими з них
Будуть ті, що у рідному краї.
Достарыңызбен бөлісу: |