Бібліографічний покажчик Тростянець-2014

Видання розраховане на широке коло користувачів.

Відповідальна за випуск Єфремова Л.М.

директор РЦБС

провідний бібліограф

Наша адреса:

42600 м.Тростянець

вул.Л.Татаренка, 5-а

районна центральна бібліотека

тел. 5-19-91

На Сумщині багато міст і сіл ,пов’язаних з іменем Великого Кобзаря .

Перша подорож Т.Г.Шевченка по Україні відбулася в 1843-1844 роках. Яким шляхом він їхав із Петербурга на батьківщину точно не відомо. Тоді молодий поет побував на Київщині,Чернігівщині й Полтавщині (з районів цих областей у 1939 році була утворена Сумська область).

Не раз зупинявся Кобзар у селі Андріївка (Гадяцького повіту , Полтавської області ,нині Роменського р-ну Сумської області) :

• 
  1843 рік у маєтку В.М.Репіна - рідного брата Варвари Репіної, з якою здружився в Яготині. Тут намалював портрет дітей В.М.Репіна.
  
• 
  1844-1845 - Шевченко гостював у свого приятеля Капніста, де за переказами намалював пейзаж «Урочище Стінка». Таку назву має густо вкрита мішаним лісом місцевість вздовж річки Артиполот, де полюбляв відпочивати Шевченко.
  

Тут він цікавився численними історичними пам’ятками: соборами, храмами, палацами.

Більше довелося побувати Шевченку на сумській землі під час другої подорожі по Україні в 1845-1847 роках.

Після закінчення Академії мистецтв у Петербурзі він їхав на батьківщину з метою влаштуватися на постійну роботу, але цей намір скасував арешт 1847р. та десятилітнє заслання за антикріпосницьку пропаганду.

У 1845 році, їдучи на Україну , в Глухові на тривалий час зупинявся поет.Він жив на хуторі В.О.Білявського. Враження від подорожі до міста Кобзар згодом описав у автобіографічній повісті «Капитанша»: «...На самом косогоре, на фоне голубого неба, рисовалась ветряная мельница о шести крилах, а влево от мельницы, за пологой линей косогора, на самом горизонте в фиолетовом тумане едва заметно рисовался город Глухов...».

Того ж 1845 року Шевченко побував у Миклашевського – власника глухівського родовища каоліну,який, як писав Шевченко

«одной фарфоровой глины продаёт тысяч на сто в продолжение года» («Капитанша»).

26 серпня 1859 року поет востаннє побував у Глухові. Про це згадує Федір Лазаревський у листі до матері: «...Потім зупинялися ще у Глухові у Дмитра Петровича...». Дмитро Петрович Огієвський – чоловік сестри Лазаревського (приятеля Т.Г.Шевченка) працював у місті судовим засідателем.

Глухівці свято шанують пам’ять про перебування в місті Шевченка. Його іменем названа одна з центральних вулиць Глухова. Село Чорториги Глухівського району перейменоване в Шевченкове.

З Глухова (1845р.) Тарас Шевченко виїхав на Кролевець. Тут він затримався на кілька днів у повітового лікаря Ф.П.Рудзинського, де за його проханням намалював портрет сина Йосипа. А 25 серпня 1859 року , їдучи з Гирівки до Москви, поет разом з братами Лазаревськими заночував у Кролевці в садибі Г.М.Огієвської. Йому виявили щирий прийом. Через деякий час Огієвська отримала від Шевченка «Кобзар» з дарчим написом.

Оскільки повітове начальство боялось поета, то наказало виписати Шевченку подорожню. До Сєвська Кобзаря проводив Федір Лазаревський. 31 серпня городничий доповідав чернігівському губернатору, що Шевченко покинув Україну та поїхав по тракту на Москву. 4 травня 1861 року Кролевець в останній раз бачив Т.Г.Шев- ченка: через місто провозили труну з прахом поета.

Бував Шевченко і у Ромнах. Влітку ,десь у 20-х числах липня, поет відвідав Іллінський ярмарок. На ярмарку поет побачив виступ геніального артиста Карпа Соленика. Зачарований його грою, Шевченко записав у своєму «Журналі»: «...Він видався мені натуральнішим й елегантнішим за незрівняного Щепкіна».Потім враження від ярмарку ще довго будили душу Кобзара та лягли на папір у повісті «Наймичка», події якої розвиваються поблизу міста. Взагалі відвідини Ромен лишили помітний слід у спогадах і творчості Шевченка. Про Ромни він згадує не лише в «Щоденнику»,а й у ряді художніх творів – поемах «Великий льох» , «Княжна» ,повістях «Наймичка» та «Капитанша» .

Не довго довелося побувати Кобзарю в 1859 на Україні: за ним пильно стежили представники царської влади ; донощики тримали його під неослабним наглядом.

Врешті-решт бунтівному поетові в середині серпня запропо-нували негайно повернутися до Петербурга. І знову він був змушений покинути рідну землю, хоча й з твердим наміром повернутися, та нажаль поїздка 1859 року на Україну була останньою. Повернувся він у Петербург тяжко хворим. Несприятливий клімат столиці згубно діяв на підірване засланням здоров’я Шевченка. 10 березня поета не стало.

Друзі та шанувальники його таланту, зібравшись в день смерті Тараса Григоровича на квартирі Лазаревського вирішили, відповідно до заповіту, перевезти прах поета на батьківщину, тимчасово поховавши його на Смоленському кладовищі. На похорон Шевченка прибули майже всі письменники, митці, вчені і журналісти Петербурга.

Отримавши дозвіл на перевезення праху Т.Г.Шевченка на Україну, 26 квітня на його могилу прибули друзі та знайомі для того, щоб викопати домовину та відправити на батьківщину поета.

З Петербурга до Москви труну відправили залізницею, а з Москви до Києва везли кіньми, тим поштовим трактатом, яким Тарас Шевченко їхав востаннє відвідати батьківщину. Прах поета скрізь зустрічали селяни, робітники, учителі та учні гімназії.

Таким був останній шлях Тараса Шевченко на Україну.

Про перебування Т. Шевченка в м. Кролевець.

Про останнє перебування Т. Шевченка на Сумщині (1859 р.).

Про зв’язки Т. Шевченка з Сумщиною.

Про зв’язки Т.Г. Шевченка з Сумщиною.

Зв’язки з Конотопщиною М. Коцюбинського та Т. Шевченка.

Детально про три подорожі Шевченка Україною (зупинявся у Кролевці, Глухові, Есмані, Конотопі, Ромнах, Лохвиці, Лихвині, Лебедині, Гирівці) та про останню путь поета, яка теж пролягала нашим краєм (Кролевець).

Коли Шевченка везли хоронити з Петербурга в Україну, то шлях пройшов через садибу Огієвських в Кролевці.

1845 року / П. Ротач // Березіль. - 1992. - №3-4. - С. 168-170.

Образ Т.Г. Шевченка в спогадах його друзів - наших земляків.

Про перебування Т.Г. Шевченка в селі Андріївка (тепер Роменського району Сумскої області) восени 1843 р.

Про перебування Шевченка на Сумщині.

Шевченківські місця на Сумщині.

Уродженці села Гирівки (нині Шевченкове) Конотопського повіту брати Лазаревські підтримали поета, коли після розкриття Кирило-Мефодіївського товариства його було заслано на 10-річну солдатчину, де брати уперше познайомилися з Шевченком і потім до самої смерті поета не переривалася їхня тепла дружба. Олександр Лазаревський брав участь у перевезенні тіла Кобзаря на Україну.

Велику роль відіграли брати Лазаревські у збереженні пам’яті про Т.Г. Шевченка, збиранні матеріалів до його біографії, написанні спогадів про Кобзаря.

Діброва Г. Це святий обов’язок кожного / Г. Діброва // Червоний промінь. - 1985. - 8 берез. - С. 3.

Про стосунки Т. Шевченка з братами Лазаревськими.

5

Про дружбу з братами Лазаревськими, зокрема з Михайлом.

Короткі відомості про членів родини Лазаревських (Василя, Михайла, Федора, Якова, Олександра, Івана та Глафіру) та їх тісні зв’язки з Тарасом Григоровичем.

Про подружжя Колтуновських (проживали в Роменському районі, в селі Великі Будки) - щирих шанувальників та популяризаторів творчості Т.Г. Шевченка.

Шевченко познайомився з Кулішем у 1843 році.

Трохим Семенович Лапа (жив у Конотопі на Загребеллі коло Єзуча) згадує про свою зустріч з Т. Шевченком, про вшанування пам’яті Шевченка в м. Конотоп і про вклад наших земляків у шевченкознавство і популяризацію творчої спадщини поета: Л. Смілянський написав роман «Поетова молодість», П. Ключина - поезію «Шевченко і Чернишевський», художник О. Сиротенко створив ряд художніх творів, присвячених Кобзареві, Л. Масик (заслужений художник УРСР) - графічні твори, присвячені поету, які користуються популярністю не тільки у нас, але і за кордоном.

Про зв’язки Т.Г. Шевченка з Сумщиною, зокрема - з глухівчанином М. Маркевичем (уродженцем с. Дунайці Глухівського повіту). Шевченко присвятив йому свій вірш «Бандуристе, орле сизий!». Поет був добре обізнаний з працями Маркевича «Украинские мелодики» та «История Малороссии»(9 травня 1840 року). При написанні офортів «Дари Богданові в Чигирині…», «Смерті Богдана Хмельницького» Шевченко звертався до загальних праць Маркевича. «Бандурист» глухівчанина став прототипом для «Перебенді» Т. Шевченка.

Опис особистої бібліотеки Шевченка зробив уродженець Глухова Д. Каменецький, бібліотека нараховувала 150 книжкових одиниць. Певний час бібліотека зберігалася у М. Лазаревського, згодом була передана Ф.І. Черненку, відтоді її сліди загубилися, залишився тільки «Опис…».

Деякі книги з бібліотеки Тараса Григоровича мали дарчий напис П. Куліша, О. Лазаревського, М.В. Гербеля.

Терлецький В. Було багато друзів у поета / В. Терлецький // Ленінська правда. - 1989. - 5 берез. - С. 5.

Про товаришів Т. Шевченка - П. Антовича (родом з Кролевця) і Я. Костянецького (народився в селі Вирівка, що біля Конотопу).

Про дружбу Т. Шевченка з Олександром Лазаревським.

Андрій Павлович Колтоновський займався перекладами творів Т. Шевченка на російську мову. Його дружина Олена Олександрівна, уродженка Сумщини, допомагала йому в цьому. Подружжя Колтановських мешкало деякий час в с. Великі Будки.

БУДИНОК У ЯКОМУ В 1859 р. ЗУПИНЯВСЯ Т.Г.ШЕВЧЕНКО

7

Одноповерховий дерев’яний будинок з цегляним фундаментом, споруджений у І-й пол. ХІХ ст. /у ХХ ст.. зазнав кількох перебудов – реконструкція в 1937-38, перепланування в 1965/, належав родині Залеських. Автор невідомий. Складається з 5 кімнат загальною площею 160 кв.м. Дах покрито жерстю.

5.17.VІ 1859 поет прибув до Лихвина. Довідавшись про приїзд поета, з Лебедина приїхали познайомитися з ним давні шанувальники його таланту брати О.М. і М.М. Залеські, офіцер, художник-аматор О.М. Цеге фон Мантейфель та ін. Залеський Олексій Михайлович /бл.1820 – бл.1880/ - чиновник, закінчив Харківський університет, з 1853 жив і служив у Лебедині в чині титулярного радника. Залеський Максим Михайлович /?-?/ - священик, навчався в Київському університеті, настоятель Покровського храму в м. Лебедині. Родина Залеських жила у власному будинку. У цій же садибі у їхнього діда Федора Залеського 1782 гостював друг його юності і товариш по Києво-Могилянській академії, визначний український мандрівний філософ і просвітитель-демократ Сковорода Григорій Савич /1722-1794/. Згадки про Сковороду Г.С. в сім’ї Залеських, його рукописи, які тут дбайливо зберігалися, дуже зацікавили Шевченка .

6/18/VI 1859 Шевченко Т.Г. приїхав у Лебедин і зупинився в будинку братів Залеських. Лебединські друзі влаштували йому теплу зустріч. Брати Залеські вирішили пригостити поета традиційною українською «кашею». «Кашоваріння» відбулося увечері того ж дня на хуторі Хрущова Д.О., на березі р. Псел. Там Шевченко Т.Г. подарував Залеському О.М. свій новий офорт «Приятелі» з власноручним дарчим написом.
8

Наступні два дні він провів у Лихвині, а 9/21/VI вдруге побував у Лебедині. Тут він зустрічався з українським поетом-романтиком Петренком Михайлом Миколайовичем /1817-1863/, читав друзям свої поетичні твори, виконав декілька ескізів і намалював олією три етюди, які подарував Залеському М.М.: «Купка селян біля пригаслого багаття», «Наймичка, яка зашиває поділ порваної сорочки» і «Пастушок». Ці твори до 1932 зберігалися у доньки Залеського М.М. – Сучкової Катерини Максимівни, а подальша їхня доля залишається невідомою. Вранці 10/22/VI 1859 Шевченко Т.Г. спішно виїхав з Лебедина через Гадяч і Лохвицю на Пирятин.

27.VIII 1956 на будинку була встановлена мармурова /1,2 х 0,8/ дошка з меморіальним написом /автор невідомий/. В 1965 чотири кімнати будинку були переобладнані під два великих зали, в яких було розміщено постійну експозицію Лебединського народного музею історії Лебединщини ім. Т.Г.Шевченка. Експозиція двох кімнат була присвячена Шевченку Т.Г. Музей проіснував у цьому будинку до 1998.

Текст на меморіальній дошці: «В цьому будинку в 1859 році проживав великий поет революціонер-демократ Т.Г.Шевченко». Вгорі посередині – вписаний у круг рельєфний силует Т.Г. Шевченка, а внизу – вирізьблена складна композиція /3 книги, палітра з двома пензлями, гусяче перо і тростина/. Матеріал – білий полірований мармур. Меморіальна дошка обрамлена ліпною композицією /бетон/ - брама з двома напівколонами.