Методичні рекомендації до практичних занять з неврології складені відповідно до


Прогресуюча м'язова дистрофія Емері-Дрейфуса



Pdf көрінісі
бет18/26
Дата02.04.2023
өлшемі1,11 Mb.
#173498
түріМетодичні рекомендації
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   26
Байланысты:
СПАДКОВО-ДЕГЕНЕРАТИВНІ ЗАХВОРЮВАННЯ НЕРВО

 
Прогресуюча м'язова дистрофія Емері-Дрейфуса. 
Тип успадкування — рецесивний, 
зчеплений зі статтю, пов’язана з локусом Хq28. Перші прояви 4-15 років. Характерні рефракції 
ахілових сухожилків, хода на пальцях, контрактури розгиначів шиї, двоголових м'язів, задньої 
групи м'язів стегон та гомілок. Характерна кардіоміопатія, помірно підвищений рівень КФК.
 
 
Вроджені м'язові дистрофії (ВМД)
– клінічно і генетично гетерогенна група м’язових 
захворювань переважно з раннім початком (з народження чи в перші місяці життя). 


 
Етіологія:
мутація білків екстрацелюлярного матриксу (мерозину – ламініну α
2

колагену VI), мутація білків базальної мембрани і сарколеми (інтегрін α7, інтегрін α9), мутації 
глікозилтрансфераз α-дистроглікану, мутація білка ендоплазматичного ретикулуму 
(селенопротеїн N1), мутація білків оболонки ядра (несприн 1, ламіни А/С), мутація білка 
задіяного в функціонування мітохондрій (холін-кіназа β). 
Мерозин-негативна ВМД
(MDC1A, 30-40% ідентифікованих ВМД), аутосомно-
рецесивне захворювання, зумовлене мутацією гену LAMA2 на 6q22 хромосомі, який кодує α
2
- ланцюг ламініну, один з ланцюгів, що формують ламінін-2 (мерозин). При повному дефіциті 
мерозину MDC1A розвивається до народження чи в перші тижні життя та супроводжується 
гіпотонією і м’язовою слабістю з перевагою в аксіальній, поясній мускулатурі, м'язах 
проксимальних відділів кінцівок, порушенням смоктання, ковтання, дихальними розладами. 
Окрім цього розвивається гіперлордоз, сколіоз, суглобові рефракції. Дитина може лише 
сидіти. При частковому дефіциті мерозину розвиваються легші форми захворювання з 
пізнішим початком симптоматики. Незалежно від ступеня дефіциту мерозину при МРТ 
головного мозку субтенторіально у режимі Т2 і FLAIR спостерігаються гіперінтенсивні 
вогнища білої речовини. Інколи зустрічається полімікрогірія/агірія потиличної частки та 
гіпоплазія стовбура і/чи мозочка. Клінічно ураження ЦНС може проявлятися когнітивними 
розладами (5-10%), епілептичними нападами (30%). Можлива нейропатія, в рідкісних 
випадках аритмія, дилятаційна кардіоміопатія. 
Діагностика: клінічна картина, підвищення КФК, дефіцит ламініну α2 в м’язових і/чи 
шкірних біоптатах, зміни білої речовини на МРТ головного мозку, генетичні дослідження гену 
LAMA2 
Хвороба Ульріха
(UCMD, склероатонічна м’язова дистрофія, 20% усіх ВМД), 
аутосомно-рецесивне чи домінатне захвоювання пов’язане з дефіцитом колагену VI типу та 
зумовлене мутаціями генів COL6A1, COL6A2, COL6A3. Клінічна картина характеризується 
м’язовою слабістю, гіпереластичністю дистальних суглобів, контрактурами проксимальних і 
аксіальних суглобів. Гіпотонія і контрактури можуть спостерігатися з народження та 
спричинювати тортіколіз, деформацію суглобів, вивихи кульшових суглобів, кіфоз, ригідність 
хребта. Характерним є прогресуючі сколіоз та рестриктивна дихальна недостатність. 
Уражається шкіра у вигляді гіперкератозу, поверхневого фолікуліту і колоїдних рубців. 
Більшість хворих пізно починають ходити і в подальшому втрачають цю здатність в 
підлітковому віці/
Діагностика: КФК нормальна чи дещо підвищена, МРТ м'язів (дистрофічний патерн, 
збережений кравецький мяз), імуногістохімічні дослідженя м'язу та фібробластів (зниження 
колагену VI типу), генетичний аналіз.
Дистрогліканопатії -
гетерогенна група захворювань, з частотою у Європі 15% та 
аутосомно-рецесивним типом успадкування. Клінічно проявляються від асимтомних 
гіперКФКемій до «чистих» м’язових дистрофій, а також до форм з ураженням ЦНС. При цих 
патологіях відбувається порушення глікозування α-дистроглікану. Дистоглікани розташовані 
в базальній мембрані і взаємодіють з мерозином, а також експресуються в головному мозку і 
очах, де вони беруть участь у морфогенезі і міграції нейронів.
Діагностика: підвищений рівень КФК, МРТ головного мозку та м'язів, біопсія м'язу, 
імуногістохімічні методи і Westernblot (зниження глікозування α-дистроглікану, інколи 
зниження мерозину), генетичний аналіз. 
При дистрогліканопатіях переважно уражаються проксимальні м'язи кінцівок, м'язи 
згиначі шиї та тулуба, спостерігається дифузна чи локалізована гіпертрофія м'язів. Руховий 
дефіцит повільно зростає у поєднанні з суглобовими контрактурами, рестриктивною 


дихальною недостатністю. Часто зустрічається кардіоміопатія. Вік початку варіює від 
антенатального до дорослого періоду. Існують форми з церебральними мальформаціями, 
ураженням очей та когнітивним дефіцитом з епілептичними нападами. Характерними є 
порушення формування звивин головного мозку, аномалії супратенторіальної білої речовини, 
мальформації задньої черепної ямки (мозочкові кисти, гіпоплазія/дисплазія моста/мозочка. 
ВМД с синдромом ригідного хребта 1-го типу
(RSMD1, аутосомно-рецесивний тип 
успадкування) – группа ВМД, що характеризується дефіцитом селенопротеїну N1 внаслідок 
мутації гену SEPN1. Симптоми проявляються в першому десятилітті життя і 
характеризуються селективною і прогресуючою ригідністю хребта та дихальними розладами 
(нічною гіповентеляцією). Гіпотонія та м’язова слабість переважають у м’язах тулуба, шиї, 
спини і спостерігаються з першого року життя та призводять до деякої затримки рухових 
навиків. Голова знаходиться в стані пере розгинання, при прогресуванні хвороби, гіперлордоз 
та сколіоз поперекового відділу. Слабість м'язів діафрагми. Наслідком гіповентиляції є 
цефалгії, когнітивні порушення, серцева недостатність, смерть. Патерн м’язової слабості – 
аксіальні м'язи, м'язи, що приводять стегно і кравецький мяз, можлива слабість м'язів обличчя. 
Контрактури не характерні. 
Діагностика: КФК в нормі чи дещо підвищений, МРТ та біопсія мязів, генетичний аналіз. 
ВМД з мутацією гена LMNA
, що кодує ламін А/С, який бере участь в побудові ядерної 
оболонки, регуляції транскрипції і реплікації ДНК. Причиною є домінантні мутації de novo 
гену LMNA. У випадку тяжкої форми хвороби симптоми спостерігають з народження, рухова 
активність значно обмежена. При іншій формі захворювання маніфестує на 1-му чи 2-му році 
життя у вигляді слабості м'язів шиї по типу «звисаючої голови». Перебіг повільно 
прогресуючий протягом перших десяти років проявляється зростаючою слабістю аксіальної 
мускулатури з гіперлордозом поперекового відділу, проксимальною слабістю верхніх кінцівок 
і дистальною слабістю в ногах. Розвивається ригідність хребта, контрактури суглобів 
переважно в нижніх кінцівках. Характерною є прогресуюча рестриктивна дихальна 
недостатність і приплюснута грудна клітка. При тяжких формах уражається серце, 
розвиваються аритмії, кардіоміопатія, раптова серцева смерть. Часто спостерігається 
ліпоатрофя.
Діагностика: підвищення КФК у 3-4 рази, МРТ тіла та м'язів, голови, біопсія м'язів, при 
імуногістохімічному дослідженні можливе непостійне виявлення α-дистроглікану і 
аномального накоисення кальпаїну-3, генетичний аналіз. 


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   26




©engime.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет