СМА, тип І (синдром Вердніга-Гоффмана, аутосомно-рецесивний тип успадкування),
тяжкий прогресуючий перебіг, маніфестує у віці до 6 міс, пацієнти не здатні сидіти.
Діагностується у перші дні/тижні життя. У хворої дитини різка гіпотонія м’язів, арефлексія,
часті
наявні бульбарні розлади, дихальні розлади, деформація хребта, грудної клітки,
контрактури кінцівок. Смерть,
як правило, настає до двох років від інтеркурентної інфекції.
СМА, тип II (аутосомно-рецесивний тип успадкування) - дебют хвороби до 18 місяців,
хронічний прогресуючий перебіг. Пацієнти здатні сидіти, але не можуть стояти та ходити.
Поступово настає регрес рухових навичок, згасають сухожилкові рефлекси, з'являються
м'язові атрофії, тремор рук, фібриляція язика, тонус м'язів різко знижується. Прогноз життя
подовжений.
СМА, тип III (синдром Кугельберга-Веландера) - маніфестація захворювання після 18
місяців; хронічний прогресуючий перебіг. Поступово розвивається м'язова
слабість у
проксимальних, а потім і у дистальних відділах кінцівок, наростають м'язові атрофії,
пригнічуються сухожилкові рефлекси. Характерні "качина" хода, гіперлордоз поперекового
відділу хребта, формування контрактур суглобів. Здатність ходити зберігається до 8-10 років
і старше. Інтелект не страждає. Пацієнти доживають до дорослого віку.
СМА, тип IV - початок у дорослому віці (18-35 років), прогресування повільне,
здатність до пересування у більшості збережена.
Достарыңызбен бөлісу: