Архітектурні принципи Джона фон Неймана
Описана в 1946 році Джоном фон Нейманом архітектура комп’ютера дістала назву його імені. Оскільки це був опис реалізованого Преспером Екертом та Джоном Моучлі універсального комп’ютера ЕNІАС, створеного в Принстонському університеті, часом її іще називають принстонською. Головні особливості архітектури комп’ютера Джона фон Неймана:
Інформація в комп’ютері ділиться на команди і дані.
Команди вказують комп’ютеру, які дії і над якими операндами виконувати.
Послідовність команд, за якою виконується алгоритм розв’язання задачі, називають програмою.
Весь набір виконуваних комп’ютером команд називають системою команд комп’ютера.
Дані – це числа і закодовані символи, які використовуються командами як операнди. Одні команди для інших також можуть бути операндами.
Команди і дані подано двійковим кодом.
Немає відмінностей в поданні команд і даних. Наприклад, двійкове число 100011011100 може бути як командою, так і даним.
Команди і дані зберігаються в одній пам’яті.
Команди і дані зберігаються в пам’яті за відповідними адресами.
Пам’ять мас довільну адресацію, тобто в кожному такті можна звернутися до довільної її комірки.
Пам’ять є лінійною. Її адресу кодують двійковим кодом, починаючи від молодшої, всі розряди якої дорівнюють нулю (00...0), до старшої, всі розряди якої дорівнюють одиниці (11 ...1).
В основу роботи цього комп’ютера покладено принцип програмного керування. Тобто, функціонування цього комп’ютера здійснюється потактово за вказівкою команд програми. Програма разом з даними, які підлягають обробці, спочатку записується до основної пам’яті. В кожному такті, залежно від типу архітектури комп’ютера, виконується команда або частина команди – мікрокоманда. Команда вказує тип виконуваної операції та місце розміщення операндів і результату операції. Для виконання однієї команди необхідно провести такі дії: записати до програмного лічильника адресу команди, зчитати з основної пам’яті команду за вмістом програмного лічильника, провести дешифрування команди з метою її розпізнання, визначити адреси комірок пам’яті, в яких знаходяться операнди та до яких мають бути записані результати, зчитати ці операнди з пам’яті та подати в арифметико-логічний пристрій для опрацювання, виконати операцію над операндами та записати результати
до основної пам’яті. Таким чином проводиться виконання всіх команд програми. Після закінчення в основній пам’яті будуть знаходитися результати виконання програми.
Як буде видно далі, ці особливості характерні для більшості сучасних комп’ютерів. [4]
Достарыңызбен бөлісу: |