1) система інтерферону; 2) система комплементу; 3)
антиоксидантна система; 4)
окремі фактори неспецифічного захисту.
Система інтерферону.
Інтерферон
- це гликопротеїди з варіабельною М 12-160000, стійкі до низьких
температур, нагрівання, ультрафіолетових променів, кислот, лугів; не втрачають
реактивності в діапазоні рН 2,0-10,0, не володіють токсичністю. Виділяють 3 основні типи
інтерферонів: 1)
альфа-інтерферон
– лімфоцитарний інтерферон,
який отримують в
культурі лейкоцитів крові донора in vitro, має противірусну і протипухлинну дію; 2)
бета-
інтерферон
(фібробластний), який отримують в напівперещеплюваних
культурах
фібробластів людини, має виражену протипухлинну активність, яка переважає над
противірусною; 3)
гама-інтерферон
(імунний) отримують в
перещеплюваних культурах
лімфобластоїдних клітин під дією митогенів бактеріального і рослинного походження.
Головна дія – імуномодулююча.
Основні властивості системи інтерферону:
1) універсальність та активність дії проти будь-яких вірусів;
2) виражається тканинна специфічність – активний лише в гомологічних системах;
3) наявність ефекту післядії – тривалий час зберігає здатність перешкоджати
розмноженню вірусу в клітинах, навіть після відмивання;
4) відсутність токсичної дії – робота інтерферону не порушує життєдіяльності
клітини;
5) висока ефективність дії – невелика кількість інтерферону має виражену
противірусну активність.
Механізм дії системи інтерферону: 1) розвиток антивірусного стану - блокада
проникнення вірусу в клітину; 2) після проникнення вірусу в клітину вірусна РНК індукує
утворення РНК протеїнкінази - ферменту аутофосфорилювання. Потім фосфоризує фактор
елонгації-2, що порушує збірку білкової молекули. Двониткова вірусна РНК індукує синтез
2'5'-олігоаденілатсинтетази, що призводить до активування латентних ендонуклеаз і, як
наслідок, руйнування вірусної матричної РНК.
Інтерферон індукує: утворення 2'5'-олігоаденілатпротеїнкінази, синтетази; синтез
аденілового тринуклеатиду; фосфорилювання та інактивація фактору елонгації-2; активує
ендонуклеази; інгібує синтез білків та деградацію вірусної матричної РНК.
Висновок:
інтерферон діє на: 1) рівні транскрипції - перешкоджає формуванню на тлі
генної РНК інформаційної або матричної РНК, отже, відбувається її деградація і створюється
перешкода трансляції; 2) рівні трансляції - синтезу білка в рибосомах, порушує процес
формування вірусних білків, що робить неможливим утворення вірусних частинок і, як
наслідок, розвиток інфекційного процесу.
Достарыңызбен бөлісу: