Особливості діяльності вегетативної нервової системи

99 
іннервації, а при ураженні лимбико ретикулярного комплексу - до різних емоційним зрушень. Вони 
частіше виникають при інфекційних захворюваннях, травмах нервової системи, інтоксикаціях. Хворі 
стають дратівливими, запальними, швидко виснажуються, у них спостерігаються гіпергідроз, 
нестійкість судинних реакцій, трофічні порушення. Роздратування лімбічної системи призводить до 
розвитку пароксизмів з вираженими вегетативно вісцеральними компонентами (кардіальна, 
епігастральній аури та ін.) При ураженні коркового відділу вегетативної нервової системи різких 
вегетативних розладів не виникає. Більш значні зміни розвиваються при ураженні гіпоталамічної 
області.
В даний час сформувалося уявлення про гіпоталамусі як про складову частину лімбічної і 
ретикулярної систем мозку, що здійснює взаємодію між регуляторними механізмами, інтеграцію 
соматичної і вегетативної діяльності. Тому при ураженні гіпоталамічної області (пухлина, запальні 
процеси, порушення кровообігу, інтоксикація, травма) можуть виникати різні клінічні прояви, в тому 
числі нецукровий діабет, ожиріння, імпотенція, порушення сну і неспання, апатія, розлад 
терморегуляції (гіпер-і гіпотермія), поширені виразки у слизовій оболонці шлунка, нижньої частини 
стравоходу, гострі перфорації стравоходу, дванадцятипалої кишки і шлунка.
Ураження вегетативних утворень на рівні спинного мозку проявляється піломоторних, 
судиноруховий порушеннями, розладами потовиділення і тазових функцій. При сегментарних 
розладах ці зміни локалізуються в зоні іннервації уражених сегментів. У цих же областях 
відзначаються трофічні зміни: підвищена сухість шкіри, місцевий гіпертрихоз або локальне випадання 
волосся, а іноді трофічні виразки і остеоартропатіі. При ураженні сегментів CVIII - ThI, виникає 
синдром Бернара-Горнера: птоз, міоз, енофтальм, часто - зменшення внутрішньоочного тиску і 
розширення судин особи.
При ураженні вузлів симпатичного стовбура виникають подібні клінічні прояви, особливо 
виражені, якщо в процес втягуються шийні вузли. Відзначаються порушення потовиділення і розлад 
функції піломоторов, розширення судин і підвищення температури на обличчі і шиї; внаслідок 
зниження тонусу м'язів гортані можуть виникнути захриплість голосу і навіть повна афонія, синдром 
Бернара-Горнера.
У разі подразнення верхнього шийного вузла виникають розширення очної щілини і зіниці 
(мідріаз), екзофтальм, синдром, зворотний синдрому Бернара-Горнера. Роздратування верхнього 
шийного симпатичного вузла може виявлятися також різкими болями в обличчі і зубах. Поразка 
периферичних відділів вегетативної нервової системи супроводжується низкою характерних 
симптомів. Найбільш часто виникає своєрідний синдром, що отримав назву симпаталгії. При цьому 
болі носять пекучий, що давить, розпираючий характер, відрізняються схильністю до поступового 
поширенню навколо області первинної локалізації. Болі провокуються і посилюються змінами 
барометричного тиску і температури навколишнього середовища. Можуть спостерігатися зміни 
забарвлення шкірних покривів, обумовлені спазмом або розширенням периферичних судин: 
збліднення, почервоніння або цианотичность, зміни потовиділення і шкірної температури.
Вегетативні порушення можуть виникати при ураженні черепних нервів (особливо трійчастого), а 
також серединного, сідничного та ін Вважається, що пароксизми при невралгії трійчастого нерва в 
основному пов'язані з ураженнями вегетативних відділів нервової системи.
Ураження вегетативних гангліїв обличчя і порожнини рота характеризується появою пекучих 
болів в зоні іннервації, що має відношення до даного ганглію, пароксизмальна, виникненням 
гіперемії, посиленням потовиділення, в разі поразки подчелюстного і під'язикового вузлів - 
посиленням слиновиділення.

жүктеу/скачать 6,4 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: