Сенс праці
полягає в досягненні певних результатів, реалізації
поставлених цілей, творчому характері процесу праці.
Соціалізація особистості
– процес засвоєння індивідом певної
системи знань, норм, цінностей, який дозволяє успішно інтегруватись у
життя певного суспільства.
Соціальне середовище праці
– склад, специфіка групи суб’єктів
праці, їх організація, групові норми, система підпорядкування,
психологічний клімат, групова згуртованість тощо.
Спілкування
– взаємодія двох або більше людей, складником якої є
обмін
інформацією
пізнавального
або
афективно-оцінювального
характеру; задоволення потреби людини в контактах з іншими людьми.
Спеціальність
(від лат.
species
– рід, вид) – вид праці, занять
(трудової діяльності) у межах однієї професії, що систематично
виконується суб’єктом праці і дає йому засоби для існування.
Спеціалізація
– зосередження діяльності на якомусь одному занятті
в межах конкретного трудового посту.
Спостереження
(англ.
observation
) - навмисне та цілеспрямоване
сприйняття, обумовлене завданням діяльності.
Стан функціональний
– загальна характеристика людини з погляду
виконуваної нею діяльності та надійності задіяних у ній систем. Має три
рівні: поведінковий, психофізіологічний і психологічний.
Стиль
(грец.
stylos
–
стержень
для
письма)
діяльності
індивідуальний
–
стійка індивідуально-специфічна система типових для
людини прийомів і навичок роботи, що забезпечує певну міру успішності
виконання діяльності у даних умовах.
Суб’єкт
(лат.
subjectum
– підкладене) – конкретний індивід, що
володіє свідомістю, волею і здатний до цілеспрямованого перетворення
себе і дійсності.
Суб’єкт праці
– працівник підприємства, безпосередньо залучений
до трудової діяльності, що має бажання і можливість ініціативного впливу
на виробничий процес.
Достарыңызбен бөлісу: |
