С. Макаренка щ щ е

48 
тверджень, доказів, що дає цілісне уявлення про закономірності та зв’язки 
явищ і об’єктів дійсності. 
Структуру наукової теорії
складають:

факти – (латин. 
factum 
– зроблене, дійне, те, що існує реально) 
знання про об’єкт та предмет явища, вірність яких доведена; 

категорії – (гр. 
kategoria
– поняття) загальні та фундаментальні 
поняття, що відображають найбільш суттєві якості явищ дійсності; 

аксіоми – (гр. 
axioma
– прийняте положення) істинні положення, 
що приймаються без логічного доведення в силу їх переконливості; 

постулати – (лат. 
postulatum
– вимога) твердження, положення 
певної наукової теорії, що приймаються як істинні, хоча їх вірність не є 
доведеною;

принципи – (лат. 
principium
– початок) вихідні положення 
(керівна ідея) будь-якої теорії, вчення, науки; 

поняття – одна із форм відображення світу в мисленні, за 
допомогою якої пізнається сутність явищ, процесів, узагальнюються їх 
істотні сторони й ознаки. Поняття становлять смисл слів мови. 

судження (висловлювання) – думка, виражена в формі 
розповідного речення, в якому відображене ставлення до його змісту, його 
істинності або хибності; 

умовивід – міркування, під час якого з одного або кількох суджень 
виводиться нове судження (яке називається висновком); 

закони – це суттєві відношення між явищами і процесами, що 
відображають загальні зв’язки і мають об’єктивний характер. 
Емпіричною оновою теорії є факти, аналізуючи які, дослідник 
створює авторську модель досліджуваного явища на основі загально 
відомих постулатів та аксіом. Отже, наукова теорія як система знань 
характеризується: 
предметністю, 
адекватністю, 
конкретністю, 
достовірністю. 
Наступним кроком наукового дослідження є формулювання гіпотез, 
конкретизація мети у завданнях. 

49 

жүктеу/скачать 1,01 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: