Розвиток особистості
– процес формування особистості на основі
природних фізіологічних даних під впливом соціальних чинників та
керівної ролі мотивів та потреб.
Рушійні сили психічного розвитку
– протиріччя між новими
потребами на певному етапі і старими формами їх задоволення.
С
Самовизначення
– наявність визначеної життєвої та професійної
позиції, а також уміння чітко сформулювати і викласти її для інших.
Самовизначення професійне
– процес прийняття особистістю
рішення щодо вибору майбутньої трудової діяльності.
Самовладання
– якість особистості, що проявляється у здатності
зберігати внутрішній спокій, контролювати свої почуття, діяти розумно та
виважено в складних життєвих ситуаціях.
Самоконтроль
– здатність людини до усвідомленої регуляції власної
поведінки і діяльності з метою забезпечення відповідності їх результатів
поставленим цілям, висунутим вимогам, нормам, правилам.
Самокритичність
– риса характеру, що виявляється у здатності
бачити і визнавати власні недоліки, помилки.
Самооцінка
– оцінка індивідом себе в цілому та своєї діяльності.
Самооцінка може бути завищеною, заниженою чи об’єктивною.
Саморегуляція
(лат.
requlare
– впорядковувати) властивість, що
забезпечує людині доцільне функціонування.
Самостійність мислення
– уміння людини висувати нові ідеї,
пропонувати власні шляхи їх реалізації.
Самореалізація
– зовнішній вияв активності індивіда; процес
реалізації життєвих установок особистості в окремих видах предметної
діяльності.
Сенс
(від латин.
sensus
– смисл,
sentio
- вважаю)
діяльності
–
упереджене
особистісно-опосередковане
індивідуальним
досвідом
ставлення людини до праці (мета діяльності).
137
Достарыңызбен бөлісу: |