С. Макаренка щ щ е

50 
протиріч в теорії або між теорією та емпірією. Емпіричні гіпотези – це 
припущення, що мають бути перевірені на практиці. 
За своїм походженням емпіричні гіпотези поділяються на: 

теоретично обґрунтовані (припущення, засновані на теорії); 

співвіднесені з теорією (припущення, імпліцитно виведені із 
теорії); 

емпіричні (припущення без зв’язку із теорією). 
За змістом виділяють гіпотези: 

констатуючі – припущення про наявність того чи іншого явища; 

кореляційні (лат. 
correlation
– співвідношення, взаємозв’язок) – 
припущення про наявність певних зв’язків; 

каузальні (лат. «
causalis
» – причинний) – припущення про 
каузальний зв’язок. 
На першому етапі наукового дослідження гіпотеза може бути просто 
попереднім міркуванням, здогадкою, або можливим поясненням певних 
фактів. Щоб перевірити гіпотезу, вчений повинен сформулювати очікувані 
кореляції, що випливають із гіпотези, а потім придумати способи її 
експериментальної перевірки. Підтверджена експериментально гіпотеза 
стає теорією. 
2. 
Другий етап наукового дослідження
 
– це етап планування, 
проведення дослідження та перевірки гіпотези: верифікація матеріалу 
(перевірка вихідних даних шляхом порівняння). На цьому етапі наукове 
дослідження організовується за наступною логікою: розробка програми 
дослідження; складання плану теоретичної і емпіричної частин 
дослідження; вибір методів та технічних процедур; проведення 
експериментального дослідження, а саме: констатуючого експерименту за 
темою дослідження; апробація конкретних методик; проведення 
«пілотажного» дослідження; фіксація фактів дослідження в протоколах; 
перевірка гіпотези дослідження: проведення формуючого експерименту. 
З цією метою проводять діагностично-констатуючий експеримент 
(попередню перевірку рівня розвитку феномена, констатацію фактів і їх 

51 
математичну обробку), або психолого-педагогічний експеримент. Під час 
експерименту в експериментальній групі використовують спеціально 
розроблену методику роботи за певною системою, а в контрольній групі – 
традиційну. Наприкінці експерименту проводять повторно діагностичний 
експеримент (повторна перевірка розвитку феномена, збирання 
фактичного матеріалу). Варто зазначити, що програма цього експерименту 
ідентична з програмою діагностично-констатуючого експерименту. 
3. 

жүктеу/скачать 1,01 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: