Сценарій on-line курсу для студентів IV курсу медичного факультету вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації

168 
особливості перебігу захворювання. Так, маркерами важчого перебігу є A3 та В5, а легшого — А1, А2 
та А9. Найрідше за наявності цього захворювання зустрічаються гени А19, А28, В17, В27, тому їх 
прийнято називати протективними для розсіяного склерозу.
 
Генетична схильність до розсіяного 
склерозу трансформується також і в особливостях системи ацетилювання. Дослідженнями останніх 
років було доведено, що для виникнення та розвитку розсіяного склерозу має значення характер 
метаболізму, зокрема активність N-ацетилтрансферази, яка є каталізатором процесу ацетилювання. Усі 
люди поділяються на швидких та повільних ацетиляторів. Серед хворих на розсіяний склероз 
переважають останні, причому чим повільніше перебігають ці процеси, тим важчий перебіг 
захворювання. Крім вищезазначених у формуванні сприйнятливості до розсіяного склерозу мають 
значення гени важких ланцюгів імуноглобулінів, основного білка мієліну, пухлинного некротичного 
фактора альфа тощо.
 
Ключові фактори розвитку імунопатологічних реакцій при РС:
· порушення гематоенцефалічного бар’єру (ГЕБ) і проникнення СD4+ Т-клітин у ЦНС, яке 
здійснюється за допомогою селектин- та інтегрин-опосередкованої адгезії, діапедезу і міграції до 
вогнища запалення за участю хемокінів;
· формування тримолекулярного комплексу під час взаємодії СD4+ Т-клітин із антигенами, 
пов’язаними з молекулами II класу головного комплексу гістосумісності на мембрані 
антигенпрезентуючих клітин; · порушення β-клітинної толерантності й зростання титрів 
аутоантитіл до різних структур мієліну та олігодендроглії;
· продукція прозапальних цитокінів, активних форм кисню, ейкозаноїдів активованими Т-клітинами, 
макрофагами, мікроглією.
Згідно з загальноприйнятими уявленнями в розвитку патологічного процесу при РС можна 
виділити три етапи:
· розвиток імунологічних реакцій на периферії і в ЦНС;
· демієлінізація;
· аксональна дегенерація.
Гетерогенність демієлінізуючого процесу при РС зумовлена превалюванням тих або інших
імунопатологічних механізмів у різних хворих. На підставі масштабних імуногістохімічних 
досліджень активних осередків демієлінізації (за даними стереотаксичної біопсії та аутопсії) низкою 
дослідників запропоновано 4 моделі демієлінізації при РС:
· макрофаг-асоційована;
· антитіло-індукована;
· дистальна олігодендрогліопатія;
· первинна олігодендроцитарна дегенерація.
 
Аксональне пошкодження спостерігається на різних етапах демієлінізуючого процесу, як у
гострих і хронічних осередках, так і в незміненій білій речовині. При цьому на ранніх етапах 
захворювання виявляється так зване аксональне розщеплення і паралельно – демієлінізація, які в 
подальшому спричинюють атрофію головного і спинного мозку.
Гостре пошкодження аксонів в активних осередках РС призводить до поступового 
зменшення їх щільності до 50-70% у хронічних бляшках. Поступовий розвиток аксональної дегенерації 

169 
і зниження компенсаторних можливостей мозку створюють передумови для переходу ремітуючого 
перебігу у вторинно-прогредієнтний (вторинно-прогресуючий). Основними механізмами розвитку 
аксональної дегенерації у хронічних вогнищах демієлінізації, особливо при прогредієнтних формах РС, 
є порушення взаємодії між аксоном і мієліном, підвищення внутрішньоаксонального Са
2+
, порушення 
процесів фосфорилювання цитоскелетних білків і аксонального транспорту. У цих випадках 
прогресування захворювання відбувається за типом нейродегенеративного процесу. Таким чином, РС 
є аутоімуннозапальним дегенеративним захворюванням, що потребує протизапального та 
нейропротекторного лікування.
Наведені вище поняття про імунопатогенез РС лягли в основу визначення генеральної лінії 
вдосконалення
існуючих
і
створення
принципово нових імуномодуляторів. 
Уточнення аспектів патогенезу РС привело до створення і впровадження в клінічну практику 
нових методів лікування, що дають змогу змінювати перебіг захворювання.

жүктеу/скачать 6,4 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: