Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за новим стилем) 1814 р. у селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області) у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко.
Батьки Шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгардта.
Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки. У родині, крім Тараса, було 6 дітей - старші сестри Катерина та Марія, брат Микита, молодші сестри Ярина, Марія, брат Йосип. У восьмирічному віці батько віддав Тараса до школи до кирилівського дячка-вчителя Павла Рубана.
Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки. У родині, крім Тараса, було 6 дітей - старші сестри Катерина та Марія, брат Микита, молодші сестри Ярина, Марія, брат Йосип. У восьмирічному віці батько віддав Тараса до школи до кирилівського дячка-вчителя Павла Рубана.
Батьківська хата в с.Кирилівка.
Фото нашого часу
Перші вісім років після одруження батьки Шевченка жили в Кирилівці у хаті діда Івана
Вихованням Тараса займалась старша сестра Катерина, бо батьки були на панщині.На все життя збереглися у Шевченка теплі спогади про ніжну, терплячу няню
Вихованням Тараса займалась старша сестра Катерина, бо батьки були на панщині.На все життя збереглися у Шевченка теплі спогади про ніжну, терплячу няню
Очі маленького хлопчика звикали до розмаїтих краєвидів. Уже тоді в його душі зароджувалася любов до природи рідного краю. Пізніше у своїх творах митець дасть неповторні художні образи української природи, в основі яких лежали враження дитячих і ранніх юнацьких літ
Через рік після вступу до школи померла його мати. На засланні поет пригадував:
Там матір добрую мою,
Ще молодую — у могилу
Нужда та праця положила.
Мати Шевченка померла 20 серпня 1823 р., коли їй було лише сорок років
До смерті матері Шевченко, живучи під її опікою, не знав горя.
Але після її смерті (1823 р.) у нього почалися ті життєві знегоди, які переслідували поета. Тарас любив йти за село , сидіти в бур’янах і думати про свою долю. Також він пас овець
Сценка «Козак і Тарас»
Лишившись з малими дітьми (Катерина тоді вже вийшла заміж), батько Тараса змушений був одружитися з вдовою Оксаною Терещенко, яка мала трьох своїх дітей. Незабаром, коли Тарасові ледве сповнилося одинадцять років, 21 березня 1825 р. помер батько
Вмираючи (1825 p.), батько висловив, між іншим, знаменне пророцтво щодо майбутності сина: «Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба, він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо
З дитячих років у Тараса Григоровича особливо була помітна пристрасть до малювання: де тільки можна було, на стінах, дверях, воротях, Шевченко завжди малював вуглиною чи крейдою
Рано виявився у хлопця хист до малювання, який помітив маляр з села Хлипнівці, але Тарасу було вже чотирнадцять років і його зробили козачком пана Енгельгардта
У 1831 році сімнадцятирічний Шевченко приїздить до Петербурга, куди було переведено Енгельгардта. У 1832 році Енгельгардт законтрактував Шевченка на чотири роки Ширяєву -майстру різних живописних справ
Влітку 1836 він познайомився зі своїм земляком - художником І.Сошенком, а через нього з Є.Гребінкою, В.Григоровичем і О.Венеціановим, які разом із К.Брюлловим та В.Жуковським навесні 1838 викупили молодого поета з кріпацтва
До сестер Тарас Григорович почував особливу любов: вони були друзями дитинства. Старша з них, Катерина Григорівна, була нянькою поета і заміняла йому, як могла, покійну матір. Вона померла під час першої епідемії холери (1830). Найніжніше ставлення до меншої сестри, Ярини Григорівни, Шевченко зберіг до самої смерті. Приїжджаючи на батьківщину, він звичайно зупинявся у неї ї завжди любив бесідувати з нею
Так минуло дитинство Тараса Григоровича. Ми бачимо, що маленький Шевченко багато з чим не мирився в середовищі, яке його оточувало, й помітно вирізнявся з-поміж своїх однолітків, все це треба віднести за рахунок особливої вразливості його натури, яка не зраджувала його до самої смерті.
Уже з дитячих років Тарас Григорович виявляв надзвичайну допитливість розуму; особливо уважно прислухався він, коли, бувало, дід чи батько його на якесь свято починали розповідати про минувшину
