Т. Г. Шевченка …В сім`ї великій

1. 
   Хто автор цих рядків:
   

• 
  Не вмирає душа наша,
  

• 
  Воскресну нині! Ради їх,
  

Убогих, нищих… возвеличу,

Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх

Поставлю слово.

Відповідь. Тарас Григорович Шевченко.

2. 
   Кому з видатних людей належать ці слова:
   

• 
  Найкращий і найцінніший скарб доля дала Шевченкові лише по смерті – невмирущу славу і все розквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.
  

• 
  Понад століття лежить між Шевченком і нами, а він все наближається і наближається, стає безмежно своїм, рідним…
  

• 
  Появу Шевченкового «Кобзаря» в 1840 році в Петербурзі слід вважати епохальною датою в розвитку української літератури.
  

• 
  Як багато спільного у цього народу з нашим, Шевченко зітхнув і став говорити про Україну… Ця перша і остання зустріч лишилася для мене світлим спогадом на все життя. Признаюся, я перший раз зрозумів з його слів, як треба любити батьківщину і свій народ.
  

• 
  Шевченко, Пушкін, Міцкевич – митці, що втілюють дух народу з найбільшою красою, силою і повнотою.
  

• 
  Усе знесла й перемогла
  

Того великого вогню

І смерть не погасила.

Відповідь. Леся Українка.

• 
  Нам треба голосу Тараса. Сонце
  

це можна тільки піснею живою,

глибокою. І дужою. Агей,

поети, глибше тон!

Бо глибша стала в нас житечність. Ширша

й багатша путь!

• 
  Бережімо честь народу – найкоштовнішу перлину – творчість Шевченка.
  

• 
  Пісня його з нами,
  

І зоря його предвічна

З нами, над лаками.

Відповідь. Андрій Малишко.

• 
  Коли б мені прийшлось одним словом охарактеризувати поезію Шевченка, то я сказав би: се поезія бажання життя…
  

• 
  Він заслуговує високої оцінки саме як перший і воістину народний поет…
  

• 
  «… Тарас по ночам уходил в Летний сад рисовать со статуй и предаваться любимым мечтам о свободе, а по праздникам не переставал заглядываться на великие произведения живописи в Эрмитаже. Душа его рвалась в Академию…»
  

• 
  Невмирущий образ Прометея став його власним символом. «Кавказ» - це початок українського прометеїзму.
  

• 
  Мати Божа в Шевченківській поемі вийшла мов на картині давніх, великих малярів: Рафаеля, Мурільйо, Гольбейна, на зверх реальна, ніби справжня жінка, але в свойому душевному виразі якась вища, осяєна небесною красою, божеська. «Марія» - останній великий твір нашого поета.
  

• 
  Не можна уявити Тараса Шевченка без України – і не можна пізнати Україну без Тараса Шевченка.
  

• 
  Він був сином мужика, - і став володарем духа.
  

Він був самоуком, і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій.

Відповідь. Іван Франко.

• 
  Я радий, що можу додати свій голос до тих, хто вшановують великого українського поета Тараса Шевченка. Ми вшановуємо його за великий внесок у культуру не тільки України, яку він так любив і так промовисто описував, а й культуру світу. Його творчість є благородною частиною нашої історичної спадщини.
  

• 
  У нас у Вашингтоні стоїть пам’ятник українському поету й художнику Тарасові Шевченку. Свого часу, роздумуючи над демократичним експериментом в Америці, він написав:
  

Ми діждемося Вашингтона

З новим і праведним законом?

А діждемось – таки колись!

• 
  Я тут, щоб сказати вам, що Сполучені Штати віддані справі нового світового ладу, основаного на тому, що Шевченко називав «новим і праведним законом». На владі закону і на гарантії справжньої економічної свободи, політичної свободи, релігійної свободи.
  

• 
  «Я американський художник і американець плоттю і кров’ю, але те, що я бачив з творів Шевченка-художника, і те, що я знаю про нього як про поета, викликає найглибші почуття щирого захоплення його талантом і творчістю. Я пишаюся цими творами, немовби я сам українець. Ваш Шевченко – це мій Шевченко. Я люблю і ціную Шевченка».
  

• 
  «… На всі грядущі часи ми сьогодні репрезентуємо світові цю статую Тараса Шевченка, Кобзаря України та Борця за Волю, щоб увічнити віру людини в кінцеву перемогу волі».
  

• 
  «За глибиною істиною людського почуття, досконалістю слова Тарас Шевченко є не лише великим поетом України, а й одним із найбільших європейських поетів».
  

• 
  «До того часу, поки народи будуть воювати за свою національну незалежність і демократичні права, вірші Шевченка читатимуть різними мовами».
  

• 
  «Тарас Шевченко – це символ не лише країни, але й всіх, хто бореться за свою гідність будь-де в світі. Тарас Шевченко завжди був рабом, що розлюбив свободу і виборов її. Вірші Шевченка завжди залишаються щирим виявом українського єства, виявом страждань і відваги його народу. Його поезія створювалась на мотивах, що дорогі не лише Україні, а й усьому людству. Коли Шевченко оспіває родючі українські землі, він славить красу всієї планети. Коли говорить про важку працю і бідність українських селян, він думає про трударів усього світу, коли ж милувався тими, хто дорогий його серцю, ми уявляємо людей, яких любимо. Не можу біля цього пам’ятника не продекламувати свій улюблений вірш – вершини гені Тараса –
  

В сім`ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом».

• 
  «Слава Шевченка обійшла Європу і докотилася до Індії… Тепер, коли в нашій країні прогресивні сили індійського народу ведуть невтомну боротьбу проти реакційних сил, ми знаємо, що разом з ними великий революціонер і художник Тарас Шевченко. Все своє життя і творчість він присвятив знищенню ганебної експлуатації людини людиною, боротьби проти реакції, за прогрес людства, за мир. Поетичні рядки Шевченка про волю, його могутній заклик до пробудження народу – все це знаходить відгук серед пригноблених народів інших країн. Життя і творчість Шевченка не померкнуть ніколи».
  

• 
  «Цю скромну збірку я присвятив кріпаку Тарасові Шевченку, котрий зваго до скасування кріпацтва в Росії невтомно закликав до звільнення селян. Він робив це, незважаючи на те, що його не раз кидали до в’язниці. А його вірші, які він ховав, закопуючи їх у землю, жандарми розшукували і пилили…
  

• 
  «Слово Шевченка возвеличує, облагороджує, формує наші душі… безперечно, пророча місія Шевченка триває і нині, і він обходить «моря і землі», своїм божественним словом кличе людей до добра та справедливості…»
  

• 
  «Праця над перекладами творів Шевченка була для мене справжнім святом… Ще 1956 року, у свій перший приїзд в Україну, я відкрив для себе велич і красу поезії Шевченка і, побувавши в Каневі, дізнався про його життя борця та мученика. Саме тоді й виникла ідея познайомити грецького читача з національним поетом України».
  

• 
  Шевченко як вище велике і вічне – невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з її буттям продовжується нею, вбираючи в себе нові дні і новий досвід народу, відзиваючись на нові болі й думи, стаючи до нових скрижалів долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще до його осягнення. Ми на вічнім шляху до Шевченка…
  

• 
  «Тарас Григорович умер!..» Україно, мати наша, де твоя утіха, де витає і що тепер робе? Зомліли ніженьки, що по світу носили, зложились рученьки, що тобі служили, закрились карі очі, що на тебе любуючи і сумуючи гляділи, минулися думи і пісні. Перестав твій Тарас сльози лити, стомився, заснути схотів. Матінко наша, Україно, степи наші, могили, Дніпр широкий, небо наше синє! Хто вам пісню заспіває і про вас загадається! Хто вас так щиро любитиме і за вас душу положить!
  

Цю скорботну промову Ф.А. Хартахай з великою увагою слухали М.О. Некрасов, М.Є. Салтиков-Щедрін, І.С. Тургенєв, Ф.М. Достоєвський, М.С. Лєсков, М.Л. Михайлов, В.С. Курочкін, тисячі людей, що прощалися з Тарасом Григоровичем Шевченком.

3. 
   Де встановлені пам’ятники Т.Г. Шевченкові, що ви про них знаєте?
   

• 
  Пам’ятник Т.Г. Шевченкові в Каневі. Канівський державний музей-заповідник «Могила Т.Г.Шевченка». за роки існування (з 1925 р.) музею-заповідника в ньому побувало біля 10 млн. відвідувачів, гостей і делегацій із 120 країн світу.
  
• 
  Пам’ятник Т.Г. Шевченкові в Києві – споруджений 10.IV.1962 р. на відзначення 150 річчя з дня Народження Шевченка.
  
• 
  Пам’ятник в Харкові (2.VI.1929) Скульптор – М. Манізер і архітектор Й. Лангбард.
  
• 
  Пам’ятники Т.Г. Шевченкові збудовані в різних куточках нашої України, Росії. Слава великого сина українського народу сягнула далеко за межі батьківщини поета:
  
• 
  В 1951 р. відкрито пам’ятник Шевченкові в Палермо (бронза, граніт, скульптори М. Воронський та О. Олійник, архітектор В. Гнєздилов). Це – дар українцям Канади від народу України.
  
• 
  Пам’ятники поетові встановлено
  

- у м. Торонто в Канаді (бронза, 1961);

- у столиці США Вашингтоні (бронза, граніт, 1964), в Аров-парку поблизу Нью-Йорка (граніт, 1970, скульптор В. Бородей, архітектор А. Ігнащенко);

- у столиці Аргентини Буенос-Айресі (граніт, 1971);

- у Франції – в Тулузі (1971) та інших країнах світу.

4. 
   Які книги про життєвий і творчий шлях Великого Кобзаря ви читали, хто їх автор?
   

• 
  Іваненко Оксана Дмитрівна
  

- роман «Марія» (образ Шевченка є одним із провідних у романі), 1973 р.

- «Маленьким про Великого Тараса» (1963 р.)

• 
  Степан Васильович Васильченко
  

- «Чайка»;

- «Чарівна книжка»;

- «Минають дні»;

- «Під Тарасове свято».

• 
  Дмитро Филимонович Красицький
  

- «Дітям про Шевченка» (1962);

- «Роздуми над словом Тараса Шевченка» (1963);

- «Юність Тараса» (1967);

- «Тарас художник» (1971).

• 
  Дмитро Коваленко Косарик
  

- «Добром нагріте серце» (1961 р.)

• 
  Олександр Єлисейович Ільченко
  

• 
  Леонід Іванович Смілянський
  

• 
  Юрій Корнелійович Смолич
  

• 
  Іван Дзюба
  

• 
  Максим Рильський
  

• 
  О.І. Руденко
  

• 
  Под. редакцией И.А. Дзеверина
  

1. 
   Інститут літератури ім.. Т.Г. Шевченка Академії наук України. Шевченківський словник. У двох томах. К., 1976.
   
2. 
   Тарас Шевченко. Кобзар. К., 1976.
   
3. 
   О.І. Руденко, Н.Б. Петренко. Вічний як народ. К., 1998.
   
4. 
   Шевченківський словник: У 2 т. К., 1977.
   
5. 
   Шевченко Т.Г. Біографія. К., 1984.
   
6. 
   Світова велич Шевченка. В 3 т. К., 1964.
   
7. 
   Спогади про Тараса Шевченка. К., 1982.
   
8. 
   Дзюба Іван. У всякого своя доля. К., 1989.
   
9. 
   Газетний матеріал.