Тобто:
Усунення шкідливих звичок
Збільшення рухової активності
Обмеження вживання кухонної солі.
Медикаментозне лікування :
СЕЧОГІННІ ЗАСОБИ(діуретики у невеликих дозах)
Сечогінні засоби насамперед рекомендовані хворим з периферичними набряками, пастозністю, ознаками остеопорозу. Частіше використовують тіазидові діуретики: гідрохлоротіазид (12,5—25мг на добу), бензтіазид (12,5—50мг на добу).
α- і β-адреноблокатори(· Бісопролол (Конкор). Атенолол (Тенормін))
Блокатори β-адренорецепторів доцільно призначати пацієнтам середнього віку в разі поєднання дисциркуляторної енцефалопатії з ішемічною хворобою серця, аритміями, гіпертрофічною кардіоміопатією, серцевою недостатністю (обережно і за спеціальною схемою), ознаками симпатикотонії.
(· Ніфедипін (Коринфар)
· Фelodipine (Фелодипін))
блокатори адренорецепторів,
(· Празозин (Мініпресс)
· Доксазозин (Кардура)
· Раміприл (Тритаце)
· Лізиноприл (Лізиноприл)
антагоністи рецепторів до ангіотензину II
· Лозартан (Лозартан)
· Валсартан (Валсартан)
У разі неефективності антигіпертензивної монотерапії дозу препарату недоцільно підвищувати до максимальної, а слід поєднувати два або три гіпотензивні засоби.
Ефективними є комбінації сечогінних засобів із β-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II, інгібіторів АПФ з антагоністами кальцію, β-адреноблокаторів з блокаторами α-адренорецепторів.
У разі дисциркуляторної енцефалопатії атеросклеротичного ґенезу призначають:
Дієта з обмеженням жирів і солі
Препарати антихолестеринемічної дії, переважно статини: симвастатин, правастатин, ловастатин.
Дози препаратів залежать від їх переносимості та впливу на параметри ліпідного спектра.
За наявності кардіальної патології призначають:
|
