Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів
Диференціальний діагноз при ціанозі
жүктеу/скачать 1,22 Mb. Pdf көрінісі
|
Синдроми в кардіології
| Диференціальний діагноз при ціанозі
Терміном «ціаноз» позначають синювате забарвлення шкіри та слизових, що є наслідком збільшення кількості відновленого (редукованого) гемоглобіну або його похідних у дрібних кровоносних судинах тих чи інших відділів тіла. Якщо ціанотичними є тільки периферичні ділянки тіла – губи, нігтьові ложа, вушні раковини, то це позначають терміном «акроціаноз». Синюшність, котра зумовлена потраплянням у кров барвників або відкладанням у шкірі різних речовин, називають хибним або псевдоціанозом. Справжній ціаноз є симптомом гіпоксемії (загальної або локальної); він з’являється при концентрації відновленого гемоглобіну у крові понад 50 г/л (у нормі до 30 г/л), або понад третину від загального вмісту гемоглобіну. Через високий вміст гемоглобіну ціаноз більш виражений при справжній поліцитемії (хоча у даному випадку він не є справжнім, бо гіпоксемії немає); при анемії ціаноз з’являється тоді, коли більше половини гемоглобіну стає відновленим. Виразність ціанозу змінюється залежно від наявності того чи іншого пігменту шкіри, забарвлення плазми крові, товщини шкіри, стану капілярів тощо. Ціаноз є простим візуальним симптомом, однак визначення ціанозу є значною мірою суб’єктивним, тому наявність ціанозу може мати мало спільного зі ступенем артеріальної оксигенації. Ціаноз можна розділити на центральний і периферичний. При центральному ціанозі внаслідок неповного насичення артеріальної крові киснем або появи у крові похідних гемоглобіну змінюється колір як слизових, так і шкіри. Периферичний ціаноз є результатом уповільнення кровоплину у тій чи іншій ділянці тіла, що веде до незвичайно високої екстракції кисню з нормально насиченої артеріальної крові. Периферичний ціаноз виникає при вазоконстрикції або зниженні периферичного кровотоку, наприклад, при дії холоду, при шокові, застійній серцевій недостатності та захворюваннях периферичних судин. Нерідко у подібних ситуаціях колір слизової оболонки ротової порожнини і язика залишається незміненим. У клінічних умовах диференціальна діагностика між центральним і периферичним ціанозом не завжди проста, тим більше, що при деяких станах, таких як кардіогенний шок у поєднанні з набряком легень, можуть бути обидва типи ціанозу. |