91
словники та інші джерела), якими він користувався. Посилання дають
змогу відшукати документи і перевірити достовірність цитат. Посилання
на джерела, матеріали або окремі результати
слід позначати порядковим
номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками.
Наприклад: [14]
1)
[14] – відповідно до списку літератури;
1)
– номер посилання,
виноски на сторінці.
Наприклад:
Цитата в тексті: «Права півкуля контролює сенсорні й рухові функції
лівої половини тіла, а ліва здійснює контроль його правої половини» [14]
1)
.
Це означає, що цитата запозичена з книги,
яка у списку літератури
має № 14, і що ця цитата перша на сторінці, тобто першою виноситься в
посилання. Зверніть увагу на те, що у списку літератури вказуються повні
реквізити книги, з якої був запозичений матеріал.
Наприклад:
14. Психологія : підруч. / [Ю. Л. Трофімов, В. В. Рибалка, П. А. Гончарук
та ін.] ; за ред. Ю. Л. Трофімова. – К. : Либідь, 2001. – 560 с.
У виносках:
[14]
1)
Психологія : підруч. Розділ 1. – С. 49.
Тобто у виносках указується тільки назва книги, розділ, з якого взято
цитату, і сторінка. Цитата в
тексті подається в лапках, дотримуючись
форми оригіналу (авторського написання). Неприпустимо довільно
скорочувати зміст цитувань (речень, висловів, абзаців). Не можна
пропускати окремі слова у реченнях, речення у висловлюваннях.
Виняток становлять лише ті ситуації, коли речення, думка автора, на
яку посилається студент, дуже громіздка. У такому випадку допускаються
пропуски, які позначаються в реченні трьома крапками (без перекручення
авторського тексту,
тобто переміщення слів, речень).
Цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело, з
якого вона запозичена. Обов’язковим є посилання на ілюстрації.