Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів
жүктеу/скачать 1,22 Mb. Pdf көрінісі
|
Синдроми в кардіології
| Порушення утворення імпульсу
Синусова тахікардія Синусова тахікардія – почастішання синусового ритму більше 90 на хвилину. Верхня межа частоти ритму звичайно не перевищує 160 на хвилину, проте інколи може сягати 180-200 на хвилину. На ЕКГ виявляють зубці Р, що мають нормальну форму, правильний частий ритм (інтервали R-R однакові), інтервали PQ в межах норми. Іноді при вираженій тахікардії визначається помірна висхідна депресія сегменту ST, а також нашарування зубців Р на зубці Т попередніх комплексів. Етіологія. Частою причиною синусової тахікардії є вегетативні впливи, пов’язані з підвищенням тонусу симпатичної нервової системи або зменшенням тонусу блукаючого нерву. Це частий симптом нейроциркуляторної дистонії. При лихоманці звичайно частота ритму збільшується на 8-10 ударів при підвищенні температури на 1 0 С. Часто призводить до синусової тахікардії тиреотоксикоз, серцева недостатність, аортальна недостатність, мітральний стеноз, інфаркт міокарду, гіпертонічна хвороба, конструктивний перикардит, гострий міокардит, хронічне легеневе серце, різні анемії, захворювання печінки, нирок, тощо. Ураження ц.н.с., фармакологічні та токсичні впливи також можуть викликати синусову тахікардію. Диференціальний діагноз. На відміну від пароксизмальної тахікардії характерні поступове почастішання та уріження ритму. Передсердну пароксизмальну тахікардію відрізняє від синусової тахікардії змінена форма зубця Р. При тріпотінні передсердь 2:1 на відміну від синусової тахікардії виявляються додаткові зубці Р, що нашаровуються на комплекс QRS або сегмент ST, характерні раптові напади різкого почастішання ритму шлуночків внаслідок зменшення а-в блокади (виникнення тріпотіння 1:1), що не притаманно синусовій тахікардії. Проводять добове моніторування ЕКГ. жүктеу/скачать 1,22 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|