Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів


Шлуночкова пароксизмальна тахікардія



Pdf көрінісі
бет82/153
Дата21.10.2022
өлшемі1,22 Mb.
#154224
түріНавчальний посібник
1   ...   78   79   80   81   82   83   84   85   ...   153
Байланысты:
Синдроми в кардіології

Шлуночкова пароксизмальна тахікардія 
Характерні наступні ознаки: частота ритму 160-220, але може 
коливатись від 130 до 270 на хв. Комплекси QRS деформовані, поширені 
(>0,12с), сегмент SТ та зубець Т дискордантні по відношенню до 
основного зубця (як при шлуночковій екстрасистолії). Можуть 
виявлятись не пов’язані із шлуночковими комплексами зубці Р. 
Автономні зубці Р – не обов’язкова ознака шлуночкової пароксизмальної 
тахікардії. Певну допомогу в діагностиці шлуночкової тахікардії може 
оказати виявлення у хворого в міжприступному періоді шлуночкових 
екстрасистол, що мають аналогічну форму на ЕКГ (виникають з того ж 
ектопічного вогнища). 
Локалізацію ектопічного вогнища при шлуночковій тахікардії 
визначають на підставі тих же ознак, що при шлуночковій екстрасистолії 
(по грудних відведеннях ЕКГ). 
Шлуночкова тахікардія в більшості випадків зустрічається при 
органічних захворюваннях серця. В деяких випадках дана аритмія може 
трансформуватись у тріпотіння та фібриляцію шлуночків, що нерідко 
спостерігається в гострій стадії інфаркту міокарда. В зв’язку з цим 
шлуночкова тахікардія потребує активної терапії.
Етіологія. 
Суправентрикулярна пароксизмальна тахікардія у 1/3 – 
2/3 випадків спостерігається у здорових людей. Появі нападів сприяють 
зловживання міцним чаєм, кавою, алкоголем, курінням. Напади можуть 
спостерігатись при нейроциркуляторній дистонії. У молодих пацієнтів 


вони виникають при активному ревматизмі вроджених та набутих вадах 
(частіше при мітральному стенозі), міокардиті. У пацієнтів похилого віку
напади виникають при ІХС, кардіосклерозі атеросклеротичному, 
гострому інфаркті міокарду, АГ, феохромоцитомі, легеневому серці, після 
хірургічних втручань на серці. 
Напади 
суправентрикулярної 
пароксизмальної 
тахікардії 
притаманні пацієнтам з синдромами WPW та L-g-L, можуть бути 
обумовлені рефлекторними впливами при захворюваннях органів 
черевної порожнини (хронічний холецистит, виразкова хвороба шлунку 
та 12-типалої кишки, хронічний панкреатит тощо), нирково-кам’яній 
хворобі. До появи нападів можуть приводити захворювання ц.н.с., 
тиреотоксикоз, клімакс та вагітність, інтоксикація серцевим глікозидами.
Диференціальний діагноз. 
На відміну від пароксизмальної 
тахікардії при синусовій тахікардії частота ритму в спокої звичайно не 
перевищує 140 на хв.. При синусовій тахікардії фізичне або емоційне 
напруження, вставання прискорюють ритм. Пароксизмальна тахікардія 
починається та закінчується раптово, відстань R-R відрізняється значною 
стабільністю.
Вагусні проби часто призводять до ліквідації пароксизму і тільки 
дещо уріжають ритм три синусовій тахікардії. При тріпотінні передсердь 
(1:1) частота ритму, як правило, перевищує 250 на хв.., що не є 
характерним для передсердної пароксизмальної тахікардії.
Для уточнення діагнозу застосовують добове моніторування ЕКГ 
та електрофізіологічне дослідження.
Етіологія. 
Шлуночкова пароксизмальна тахікардія в основному 
пов’язана з органічними змінами міокарду. Зустрічається переважно у 
хворих після 50 років, частіше у чоловіків.
Частіше всього шлуночкова пароксизмальна тахікардія виникає 
при гострому інфаркті міокарду (особливо передньої частини МШП). 
Може спостерігатись при хронічній аневризмі серця, ІХС, кардіосклерозі 
атеросклеротичному, при ГХ, вадах серця з недостатністю кровообігу, 
міокардитах, 
тиреотоксикозі, 
феохромоцитомі, 
пухлинах 
серця, 
електролітних порушеннях (гіпо- та гіперкаліємії), медикаментозних 
впливах (серцеві глікозиди, симпатоміметики). В поодиноких випадках 
може виникнути у людей порівняно молодого віку без органічних змін 
міокарду.
Шлуночкова пароксизмальна тахікардія нерідко викликає серцеву 
недостатність, набряк легень, різке зниження АТ, появу коронарної 
недостатності, 
має 
більш 
неблагоприємний 
прогноз, 
ніж 
всі 


суправентрикулярні тахікардії, так як виникає майже в усіх випадках при 
виражених захворюваннях серця та нерідко переходить у миготіння та 
тріпотіння шлуночків. 
Диференціальний діагноз. 
При широкому комплексі QRS (>0,12с) 
може бути як шлуночкова, так і суправентрикулярна пароксизмальна 
тахікардія. При шлуночковій пароксизмальній тахікардії має місце а-в 
дисоціація. Однакові відстань між зубцями Р та комплексом QRS свідчить 
про суправентрикулярну тахікардію. 
Звичайно 
шлуночкова 
тахікардія 
обумовлена 
органічним 
ураженням міокарду, виникає у похилому віці. Суправентрикулярна 
тахікардія часто має функціональне походження та виникає у молодих. 
Напад пароксизмальної тахікардії з широким комплексом QRS, що 
супроводжується падінням АТ та втратою свідомості, є характерним для 
шлуночкової форми пароксизмальної тахікардії.
Вагусні проби часто купірують напад суправентрикулярної 
тахікардії та не впливають на самоту ритму при шлуночковій тахікардії. 
Нерідко кінцевий діагноз можна поставити тільки після порівняння 
з ЕКГ, зареєстрованими до та після нападу. Виявлення на цих ЕКГ 
шлуночкових екстрасистол, форма яких однакова із конфігурацією QRS 
при тахікардії, показує на шлуночкову пароксизмальну тахікардію. 
Визначення на цих ЕКГ блокади ніжки пучка Гіса говорить про 
суправентрикулярну пароксизмальну тахікардію. 
Для виявлення тахісистолічної форми миготіння передсердь у 
сполученні із блокадою ніжки пучка Гіса застосовують вагусні проби.
При миготливій аритмії вони погіршують а-в провідність, зменшують 
частоту скорочень шлуночків, що сприяє виявленню хвиль миготіння. Так 
само виявляють тріпотіння передсердь (1:1) з блокадою ніжки пучка Гіса. 
Для уточнення діагнозу використовують через стравохідну ЕКГ, 
добове моніторування по Холеру, електрофізіологічне дослідження.
 


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   78   79   80   81   82   83   84   85   ...   153




©engime.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет