Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів
жүктеу/скачать 1,22 Mb. Pdf көрінісі
|
Синдроми в кардіології
| Миготлива аритмія
Миготлива аритмія зустрічається в двох варіантах: тріпотіння передсердь та миготіння передсердь. Тріпотіння передсердь Тріпотіння передсердь характеризується ритмічною діяльністю передсердь в дуже частому ритмі: від 250 до 370 на хв. Діагностують на підставі наявності ритмічних пилкоподібних передсердних хвиль F на ЕКГ. Ці хвилі в одному і тому ж відведенні мають постійну форму. В типових випадках хвилі широкі, між ними нема ізоелектричного інтервалу. Звичайно хвилі краще видні у відведеннях ІІ, ІІІ, аVF і V 1,2 . Шлуночкові комплекси можуть виникати ритмічно, слідуючи за кожною дугою, третьою, четвертою та так далі передсердною хвилею. В таких випадках говорять про правильну форму тріпотіння передсердь 2:1, 3:1 і т.д. Форму тріпотіння передсердь з нерегулярним ритмом шлуночків називають неправильною. Клінічно цю форму аритмії звичайно важко відрізнити від миготіння передсердь. Існують пароксизмальна, персистуюча, та стійка, або постійна форма тріпотіння передсердь. При пароксизмальній формі ритм відновлюється самостійно в межах 48 годин. При персистуючій формі для відновлення синусового ритму необхідне втручання. При постійній формі синусовий ритм відновити неможливо або недоцільно. Крім того існують наступні форми: брадисистолічна (частота шлуночкових скорочень менше ніж 60 за 1 хв), тахісистолічна (частота шлуночкових скорочень більше ніж 90 за 1 хв.), нормо систолічна (з шлуночковим ритмом 60-90 на хв.). Тріпотіння передсердь зустрічається значно рідше, ніж інша форма миготливої аритмії – фібриляція передсердь. Ці форми можуть переходити одна в другу. Етіологія. Звичайно тріпотіння обумовлене органічним захворюванням серця. В молодому віці воно виникає при активному ревматизмі, міокардиті, вадах серця вроджених та набутих, зокрема при мітральній ваді. У пацієнтів у віці після 40 років частіше спостерігається при ІХС, кардіосклерозі атеросклеротичному, при гострому інфаркті міокарда, у хворих на ГХ, при тиреотоксикозі, кардіоміопатія, після операцій на серці, при інтоксикації серцевими глікозидами, алкоголем, рідше виникає при ТЕЛА, пухлинах, перикардитах, синдромі WPW. У здорових людей тріпотіння передсердь практично не буває. Диференціальний діагноз. Хвилі тріпотіння на відміну від миготіння мають однакову постійну форму в одному і тому ж відведенні, велику амплітуду та тривалість. При миготінні хвилі постійно міняються. При синусовій тахікардії добре видно нормальні зубці Р. При синусовій тахікардії на ЕКГ визначається ізолонія, яка відсутня при тріпотінні. Замість ізолінії в останньому випадку виявляють хвилі F. Приступ при тріпотінні передсердь часто починається та закінчується раптово. Для синусової тахікардії притаманний поступовий початок та закінчення нападу. Фізичне навантаженні викликає почастішання ритму при синусовій тахікардії і не змінює частоту ритму у хворих з тріпотінням передсердь. При тріпотінні може з’явитись аритмія, що не характерно для синусової тахікардії. Вагусні проби значно сповільнюють скорочення шлуночків та полегшують виявлення хвиль тріпотіння, а при синусовій тахікардії сприяють більш чіткій реєстрації зубців Р та меншому сповільненню ритму (ніж при тріпотінні). Слід враховувати що тріпотіння передсердь спостерігається у хворих з органічними змінами міокарду, а синусова тахікардія – часто у здорових. При тріпотінні передсердь частота скорочень шлуночків звичайно менше, ніж частота ритму при суправентрикулярній пароксизмальній тахікардії, яка частіше всього складає 150-200 на хв.. При тріпотінні (2:1) ритм звичайно не перевищує 150-160 на хв. Проте при тріпотінні 1:1 число серцевих скорочень в обох випадках можу бути однаковим. При вагусних пробах суправентрикулярна пароксизмальна тахікардія часто зникає, а тріпотіння передсердь не зникає. Для передсердної пароксизмальної тахікардії характерні зубці Р та ізолінія між ними, чого нема при тріпотінні передсердь. При тріпотінні під час фізичного навантаженні може з’явитись аритмія, чого не буває при пароксизмальній тахікардії. Важливо, що частота хвиль тріпотіння звичайно більше 220 на 1 хв. (як правило, біля 300), а при передсердній тахікардії менше 220 на 1 хв. Пароксизм тріпотіння передсердь звичайно триває довше, ніж напад пароксизмальної тахікардії. При тріпотінні передсердь з проведенням 1:1 з аберантними шлуночковим комплексами проводять диференціальний діагноз із шлуночковою формою пароксизмальної тахікардії. При тріпотінні передсердь ритм шлуночків звичайно більш частий та перевищує 220 на хв., складаючи біль 300 на 1 хв. При шлуночковій пароксизмальній тахікардії частота ритму менше 220 на 1 хв. Вагусні проби не змінюють частоту ритму при шлуночковій тахікардії та сповільнюють його при тріпотінні передсердь, що полегшує виявлення хвиль F. Через стравохідна ЕКГ, добове моніторування сприяють постановці правильного діагнозу. жүктеу/скачать 1,22 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|