запальної інфільтрації міокарда. Також можна виявити тромби в
порожнині лівого шлуночка та вільну рідину в порожнині перикарду.
Зміни з боку крові при міокардиті також неспецифічні: характерний
помірний лейкоцитоз, лімфоцитоз, прискорення ШОЕ. У біохімічному
аналізі крові під час активної фази захворювання виявляють позитивні
гострофазові показники: гіпергаммаглобулінемію, зниження відношення
альбумін/глобуліни,
підвищений
вміст
С-реактивного
протеїну,
ревматоїдного фактору. Для підтвердження діагнозу міокардиту слід
обов’язково визначити вміст маркерів некрозу міокарда у крові –
ізоформи МВ креатинфосфокінази та серцевих тропонінів І та Т. Менш
специфічним для міокардиту є зростання активності АСТ сироватки та
зниження відношення АЛТ/АСТ менше 1. За наявності клінічної підозри
на специфічну інфекцію як причину міокардиту проводять відповідну
серологічну та мікробіологічну діагностику. „Золотим стандартом”
діагностики міокардиту є біопсія міокарда правого шлуночка, яку
виконують через трансвенозний доступ.
Достарыңызбен бөлісу: