Українські народні казки

Убогий та багатий
59
Вони засунулись. От вiн за батiг, та воликiв за налигач, та ви¨ıхав на
шлях, та сiв на воза, та й каже:
— Гей! Соб! Цабе, помаленьку!
По¨ıхав собi з богом, не поспiшаючи: аби на вечiр додому, щоб нiхто
не бачив.
От при¨ıхав додому, уже сонце зайшло, стало смеркать. Увiйшов у хату
— жiнка побачила та й каже:
— О! Хвалить бога, що ти при¨ıхав, а то я тут турбувалася, чи не
случилось тобi знову яка придибашка, що так довго не було!
— Нi,— каже чоловiк,— дякувать богу, при¨ıхав благополучно, iди тiльки
поможи скидати дрова.
— Добре,— каже жiнка,— то й ходiм. Ото прийшли до воза, а чоловiк
i каже:
— Оце, жiнко, господь дав нам щастя: я знайшов грошi та це привiз,
де ми ¨ıх дiнемо, щоб нiхто ¨ıх не бачив?
— У коморi стоять три жолобки,— каже жiнка.— То туди хiба позси-
паємо: у нас нiхто не ходить у комору, окрiм тебе та мене, то нiхто не
знатиме.
Ото, порадившись, так i зробили: в один iзсипали мiднi грошi, а в
другий — срiбнi, а в третiй — золотi. От насипали три жолоби грошей,
понакривали та й живуть собi помалу — не дуже тими грiшми шинкують,
щоб нiхто не примiтив.
Ото, порадившись з жiнкою, каже чоловiк:
— Купимо пару волiв, та своя парка, то я наберу грошей i по¨ıду у
Крим; там лiто побуду та дещо куплю бiльше, то не так буде знати;
а то щоб люди постерегли, то iще буде клопiт, бо уже i так на мене
поглядають, як я пiду у церкву.
Ото так i зробили. По¨ıхав чоловiк у дорогу, а жiнка зосталася з дiтьми.
То це брат багатий i пошле жiнку свою, щоб розпитувалася, де убогий
узяв грошей, що купив пару волiв i пiшов у дорогу. То жiнка убогого
брата i каже:
— Якi нашi грошi? Стяглися на ту скотинку у велику силу, та й бог йо-
го знає, як буде: пiшов у дорогу, а я тут з дiтьми великого горя наберуся...
Коли б хоч благополучно при¨ıхав!
I так ятрiвки двi зберуться, побалакають та й розiйдуться.
Нiчого багатий брат i не дiзнався — i тяжко йому! Аж тут при¨ıжджає
убогий брат з дороги i приганяє дванадцять пар волiв: шiсть маж солi, а
шiсть риби; а жiнцi — турецько¨ı матерi¨ı набрав на спiдницю, на фартух,
i на корсет, i на юпку, iще й турецьку хустку, i дiтям усього понавозив
— усяких базаринкiв. Ото попродавав вiн воли, i сiль, i рибу попродав, i
kazka.in.ua

60
Українськi народнi казки
зробив собi лавочку, i накупив усяко¨ı матерi¨ı, i став торгувати, i розжи-
ватись, i став багатiти. А багатство брата дуже у серце коле: де бiдний
набрав грошей, що так розжився?
Ото прийшов празник — чи рiздво, чи Великдень, а убогий брат i каже
жiнцi:
— Знаєш що, жiнко, покличмо ми брата мого до себе у гостi, може,
вiн не погордує тепер нами, бо бог дав на те людям празник, що родина
до родини йде, а я вiдколи женився, то не був у мене брат i за порогом,
не то у гостях.
Ото, порадившись, так i зробили: покликали брата.
Прийшов брат багатий iз жiнкою — iще i радий був, що його покликав
убогий. Ото гуляють собi та бенкетують. Ото пiдпили трохи, багатий i
каже:
— Скажи менi, будь ласка, брате, як ти забагатiв?
— Е, брате,— каже убогий,— так менi бог дав! Ти iще, брате, не бачив
мого зерна та й кажеш, що я забагатiв, аж ходiм у комору, усi ходiмо!
Ото увiйшли у комору, а бiдний брат привiв до мiдних грошей та й
каже:
— Оце у мене овесець!
А прийшли до другого жолоба, а вiн каже на срiбнi грошi:
— А оце у мене пшениця!
А як прийшли до золотих грошей, а вiн каже:
— А це у мене саме сало.
А багатий брат аж за голову ухопився та й каже:
— Брате, голубчику, скажи менi, де ти ¨ıх набрав, що я зроду багатий,
а у мене стiльки нема, як у тебе.
А убогий каже:
— От, брате, я тобi скажу: не находив ти часом у себе якого капшучка
iз грiшми?
— Де ж то! Найшла моя жiнка,— каже багатий,— i ми його кочергою
вигорнули з комори, думаючи, що то якi чари, коли роздивилися — аж
там грошi, то ми тi грошi забрали, а капшук викинули.
— Ото ж мiй капшук! — каже убогий. Питає багатий:
— Як же вiн попав туди?
— А так,— каже убогий.— Я заробив грошей трошки i хотiв, щоб
побiльшало; i прив’язав до палички, i казав, упустивши до тебе в комору:
iдiть, грошi, до грошей! От нитка розв’язалась, i вони туди упали. А як
прийшов додому та сказав жiнцi, то вона на мене як напалася, то я по¨ıхав
у лiс i надибав, де живуть розбiйники. I як вони ви¨ıхали на здобитки, то
я пiшов у ¨ıх хату — i там так усього багато, що я не знав, що й брати.
I я побачив, що там стояло три кадовби, накритi бiлими скатертями; я

жүктеу/скачать 0,94 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: