Сценарій on-line курсу для студентів IV курсу медичного факультету вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації



Pdf көрінісі
бет4/277
Дата21.11.2023
өлшемі6,4 Mb.
#192508
түріСценарій
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   277
Байланысты:
Сценарій онлайн курсу Лікувальна справа 1

Периферична частина.
Периферична частина нервової системи складається з спинномозкових 
нервів, черепномозкових нервів і нервових вузлів.



Спинномозкові нерви
відходять від спинного мозку і розгалужуються в ділянці тулуба, шиї і 
кінцівок. Ці нерви є мішаними: вони складаються з доцентрових і відцентрових волокон. По перших 
— у спинний мозок надходить збудження від рецепторів, по других — збудження проводиться від 
спинного мозку до різних органів.
Черепномозкові нерви
 беруть початок від головного мозку і поширюються в ділянці голови і 
шиї, тільки один з них розгалужується в органах порожнини тіла.
До черепномозкових нервів належать нюховий, зоровий і слуховий, які утворені доцентровими 
волокнами. Вони проводять збудження у головний мозок від рецепторів органів чуття. Лицевий нерв 
містить відцентрові волокна. По них проходить збудження від головного мозку до м’язів обличчя і до 
слинних залоз. Деякі черепномозкові нерви є мішані. Найбільший з них називається блукаючим. Він 
розгалужується в серці, в легенях, печінці, шлунку, кишечнику, нирках та інших органах. По 
доцентрових волокнах блукаючого нерва збудження проводиться від рецепторів внутрішніх органів у 
головний мозок. По його відцентрових волокнах збудження йде від головного мозку до внутрішніх 
органів і впливає на обмін речовин.
Нервові вузли
— це скупчення сполучених між собою тіл нейронів. Вузли розміщуються 
всередині різних органів або коло них. Два довгих ланцюжки таких вузлів тягнуться по обидва боки 
хребта. Найбільші вузли, які утворюють сонячне сплетення, лежать у черевній порожнині.
Відцентрові волокна черепно- і спинномозкових нервів поділяються на рухові і вегетативні.
Рухові нервові волокна починаються від рухових центрів спинного і головного мозку і закінчуються в 
скелетних м язах. Ці волокна проводять збудження, яке викликає скорочення скелетних м’язів. 
Вегетативні нервові волокна закінчуються в усіх органах тіла. На своєму шляху ці волокна, на відміну 
від рухових, проходять через нервові вузли, які лежать в органах або коло них. У вузлах відбувається 
передача збудження з одного нейрона на другий.
Вегетативні волокна проводять збудження, яке посилює або ослаблює діяльність органів. Ці волокна є 
і в скелетній мускулатурі. Збудження, яке йде по них, не може викликати скорочення м’язів, але, 
посилюючи в них обмін речовин, підвищує їх роботу.
Звичайно до органа підходять два вегетативних нерви, які діють на нього протилежно. Так, наприклад, 
до судин підходять судинорозширювальні і судинозвужувальні нерви. Подразнення перших 
підвищує живлення органа і посилює його діяльність, подразнення других зменшує живлення органа і 
ослаблює його роботу. Два нерви розгалужуються і в серці. Подразнення одного з них збільшує 
кількість і силу серцевих скорочень, подразнення другого зменшує кількість скорочень і ослаблює 
кожне з них. Така подвійна іннервація органів забезпечує дуже точну регуляцію їх діяльності, бо дія 
одного нерва перебуває під стримуючим впливом другого.
До центральної нервової системи входять головний (в порожнині черепа) та спинний (в хребетному 
каналі) мозок, до периферійної – спинальні корінці (передні, задні), спинальні й черепні нерви, нервовї 
вузли та сплетення.
Нервова клітина - 
нейрон
. Це структурна, функціональна й генетична одиниця нервової 
системи. За функцією нейрони є руховими, чутливими і проміжними. На один руховий нейрон 
припадає 3-5 тис. проміжних, які є складовими гігантської обчислювальної сітки. Тільки в головному 
мозку нервових клітин біля 100 млрд. (як зірок у нашій Галактиці), а, можливо, на порядок більше або 
менше.
Нейрон має паростки (нервові волокна довжиною 0,0001-1 м), якими збудження проводиться до 
клітини (дендрити) і від неї (аксони). Нервове волокно складається з осьового циліндра, який 
проводить електричний імпульс, та жирової (міелінової) й клітинної (шванівської – у волокнах 
периферійної, гліальної – у волокнах центральної нервової системи) оболонок, які забезпечують 
електроізоляцію.
Швидкість проведення збудження по нервовому волокну прямо залежить від товщини 
міелінового шару. Найповільніше проводять збудження безміелінові волокна (їх тоненький жировий 
шар видно тільки в електронному мікроскопі). З”єднуються нейрони між собою та з робочими 



органами (наприклад, м”язами, залозами) за допомогою синапсів (їх біля 100 трильйонів), в яких 
здійснюється передача інформації хімічними речовинами (медіаторами).
В межах периферійної нервової системи нервові волокна утворюють нерви (рухові, чутливі, 
вісцеральні, змішані), а їх тіла – вузли (чутливі спинно- й черепномозкові та вегетативні). В 
центральній нервовій системі об”єднання нервових волокон формують 


Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   277




©engime.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет