Скарги хворого:
на зниження або повну втрату слуху, слухові галюцинації.
69
Хід шляхів слухового анализатора Завиткова частинаVII нерва. Шлях слухового аналізатора.
1 — волокна від рецепторів; 2 — спіральний вузол; 3 — заднє ядро завитка; 4 — переднє ядро завитка;
5 — верхнє ядро оливи; 6 — трапецієвидне тіло; 7 — мозкові полоси; 8 — нижня мозочкова ніжка; 9
— верхня мозочкова ніжка; 10 — средня мозочкова ніжка; 11 —гілки до черв’яка мозочка; 12 —
ретикулярна формація; 13 — латеральна петля; 14 — нижній горбик; 15 — шишковидне тіло; 16 —
верхній горбик; 17 — медіальне колінчасте тіло; 18 — кора скроневої часткимозку (верхня скронева
звивина).
Методика дослідження:
Досліджують здатність пацієнта чути розмовну та шепітну мову. За
допомогою камертона перевіряють кісткову та повітряну аудіометрію. звукопровідність.Для більш
точної діагностики використовують аудіометрію.
.
За допомогою слухового аналізатора людина
отримує звукову інформацію із навколишнього середовища. Завдяки слуховому аналізатору можливий
аналіз і синтез звукових подразнень.
Дослідження функції слухового аналізатора починається з вивчення анамнезу. Якщо хворий
скаржиться на зниження слуху, важливо розпитати, з якого часу він помітив ці порушення, чи
прогресує зниження слуху, з одного чи з двох боків є помічений хворим дефект. Можливо, сам хворий
назве причину, після якоїпомітив зниження слуху (травма, інфекція, інтоксикація тощо).
Не менш важливою скаргою є шум у вухах. Необхідно з'ясувати, спостерігається він в одному
вусі чи в двох, визначити його характер (постійний, пульсівний). Хворі можуть скаржитися на слухові
галюцинації: чують окрики, голоси тощо. Після того як анамнез зібрано, необхідно провести
об'єктивне дослідження функції слуху.
Об'єктивне дослідження слуху.
Мовний метод.
Дослідження слуху починається з вивчення сприйняття шепітної мови. Здорова
людина розрізняє таку мову на відстані 5 —6 м — для басової групи слів і 20 м — для дискантової
(існують таблиці з набором слів басової і дискантової груп). У разі зниження слуху зменшується
відстань правильного сприйняття мови пошепки.
Набір камертонів.
Гострота слуху досить точно досліджується за допомогою набору
камертонів (С 128, С 256, С 512, С 1024, С 2048). Одержані дані позначають графічно (по горизонталі
проставляють камертони, по вертикалі — стан слуху хворого на кожний камертон).
За допомогою камертонів можливо перевірити повітряну і кісткову провідність звуків. У разі
повітряної провідності звуку камертон, що звучить, підносять до вуха, хворий називає час початку
звучання і його закінчення.
1.
Дослід Ринне. Ніжки камертона, що звучить, ставлять на соскоподібний відросток. Коли
хворий перестає відчувати звучання камертона, камертонпідносять до вуха і зазначають час
продовження його звучання. У здорової людини кісткова провідність звуку за часом коротша, ніж
70
повітряна. Це позитивнийдослід Ринне. Якщо хворий після припинення звучання камертона через
кістку не чує звуку в разі передачі через повітря, то це свідчитьпро ураження звукопровідного апарату.
Це негативний дослід Ринне.
2.
Дослід Вебера. Ніжки камертона, що звучить, ставлять на ділянку тім'я. За наявності ураження
слуху звук краще сприй має здорове вухо, а якщо уражений звукопровідний апарат (середнє вухо,
барабанна перетинка, слухові кістки), звук краще сприймається на хворому боці.
Достарыңызбен бөлісу: |