Сценарій on-line курсу для студентів IV курсу медичного факультету вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації
жүктеу/скачать 6,4 Mb. Pdf көрінісі
|
Сценарій онлайн курсу Лікувальна справа 1
| Лікування
Лікування хворих менінгітами має здійснюватися в стаціонарі. Основне місце в терапії займають етіотропна терапія і видалення первинного вогнища інфекції. Ефективність етіотропної терапії оцінюють за клінічними даними і результатами мікроскопії спинномозкової рідини, повторне дослідження якої проводять не пізніше 48-72 год від початку лікування. При лікуванні гнійних менінгітів призначають великі дози антибіотиків. Максимальний ефект при менінгітах, викликаних кокової флорою, відзначається при введенні солей бензілпеніцілліновой кислоти внутрішньом'язово з розрахунку 200-300 тис. ОД / кг у дорослих і 300-400 тис. ОД / кг у дітей. Введення антибіотиків здійснюють через кожні 4 год у дорослих і через кожні 2 год у дітей раннього віку. Тривалість лікування визначається клінічним перебігом хвороби та санацією спинномозкової рідини. При неефективності лікування пеніциліном необхідно використовувати парентеральний інші антибіотики: ампіцилін з розрахунку 200-300 мг / кг на добу; оксацилін і метицилін з розрахунку 300 мг / кг на добу; цефалоспорини третього покоління. левоміцетину сукцинат натрію з розрахунку 50-100 мг / кг 3-4 рази на добу; ванкоміцин по 2 мг на добу; Якщо причина виникнення менінгіту не встановлена, то показано комбіноване застосування 2-3 - х антибіотиків або поєднання антибіотика і сульфаніламідного препарату. Якщо встановлена вірусне походження менінгіту, хворому можна призначити віферон по 500 000 ME 3 рази на тиждень протягом 4 тижнів або неовір по 1 дозі щодня внутрішньом'язово протягом 3 днів, а потім по 1 дозі через день протягом 2 днів. Основними препаратами для лікування менінгітів грибкового походження є флуконазол, амфотерицин В, дифлюкан в вікових дозуваннях. Лікування туберкульозного менінгіту має бути комплексним. Застосовують препарати I ряду: ізоніазид або рифампіцин. Лікування туберкульозного менінгіту здійснюється в умовах спеціалізованого стаціонару протягом 12-18 місяців з подальшим направленням видужуючих в санаторії. Поряд з етіотропної терапією важливе значення має патогенетичне лікування, яке включає дезинтоксикацію, дегідратацію, десенсебілізуюче лікування і боротьбу з гіпоксією мозку. З метою дезінтоксикації вводять внутрішньовенно крапельно розчини гемодезу, реополіглюкіну, альбуміну, ізотонічні або (за показаннями) гіпертонічні розчини. З дегидратаційних засобів найбільш ефективний 15-20% -ний розчин манітолу і (або) 30% ний розчин сечовини. Одночасно з осмотичними діуретиками застосовують сечогінні засоби (лазикс, урегит і ін.). Для профілактики і лікування судом і зняття рухового збудження застосовують літичні суміші (аміназин, піпольфен, новокаїн), які вводять внутрішньом'язово. При розвитку судомного синдрому призначають хлоралгідрат в клізмі, фенобарбітал перорально, седуксен внутрішньом'язово або внутрішньовенно. При тяжкому перебігу захворювання (розвиток набряку мозку, синдрому УотерхаусаФридериксена) нерідко застосовують кортикостероїди: дексаметазон в дозі 3 мг / кг внутрішньовенно крапельно з подальшим введенням 8 мг кожні 4 год. При наявності високої температури до 40-41 ° С показані жарознижуючі засоби і холод на великі судини, при болях - анальгетики. У разі вторинного менінгіту вищевказане лікування здійснюється на тлі лікування первинного вогнища інфекції. Енцефаліт 128 Енцефаліт - запалення речовини головного мозку. Терміном «енцефаліт» позначають інфекційні, алергічні, інфекційно-алергічні і токсичні ураження головного мозку. жүктеу/скачать 6,4 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|