Сценарій «Вечір пам’яті Кузьми



Дата02.07.2018
өлшемі336,98 Kb.
түріСценарій
 Сценарій « Вечір пам’яті Кузьми «Скрябіна»

 Ведучий 1. Рік назад не стало Андрія Кузьменка – Кузьми «Скрябіна»



Ведучий 2. Все, що завгодно можна було уявити, але тільки не таку смерть Кузьми і не в цей час, коли він ще так багато міг встигнути. Він так багато планував зробити, він про так багато мріяв. Він завжди ділився своїми ідеями та тим, які класні речі він придумав. Він міг про це говорити годинами. Він ніколи не давав зупинитись чи впасти в депресію, вважав своїм обов'язком розбудити усмішку і сподівання, що завтра буде кращим за сьогодні. Він був великим мрійником і великим бешкетником з ні з чим незрівнянним батярським духом. Був і є.

Ведучий 3Життя лідера гурту "Скрябін", співака, письменника, телеведучого, продюсера, актора, "Кузьми" -- для друзів та "Скрябіна" -- для прихильників, Андрія Кузьменка -- щирого українця і справжнього громадянина своєї держави обірвалося на 47-му році життя. Вранці в понеділок 2 лютого страшна новина сколихнула країну -- улюблений артист мільйонів загинув у ДТП.

Ведучий 4. Люди не вірили повідомленням

«…Вибачте, сталась помилка,


Прикра, звичайно… Дарма.
Ми «поховали» Андрійка,
Але він живий, Кузьма.

То не його машина!


То не він за кермом!
Справді, ми трохи згрішили,
Здійнявши всіх догори дном.»

Пишуть усі видання,


Лунає зі всього ТБ,
Країна зітхне востаннє,
І знову почує тебе.

«І нащо ви так тужили?


Я тут, чуваки, живий!
Ну, трохи пропав «з ефіру»,
Зробив собі «вихідний».

        ***

Я хочу, шоб так і сталось.
І завтра, з початком дня,
Ми раптом усі дізнались,
Шо всі ці пости – маячня.

Відкрий свої очі, Андрію.


Ми будемо поруч будь що.
Читаю новини. Не вірю.
Занадто. Зарано. За що?

                       ****

Це зрозуміло, кожен в світі гість,
Ніхто не зна, чи доживе до ранку,
Але піти з життя у 46
Це долі незбагнена забаганка.
Чому вона зі смаком вибира
Талановитих, мужніх, повних сили,
Невже для долі і буття це гра,
А ми лише ляльки її безсилі?
Хто вибира to be or not to be?
Хто замовляє засухи і зливи?
Прости, Кузьма, я не казав тобі,
Ти був серед найкращих особливим.
Хай буде пухом батьківська земля,
Хай ангели зустрінуть твою душу!
Щось зимно!
Лиш твоє ім'я
Цю крижану гармонію порушить.

Ведучий 1. Фільм майбутнього Кузьми Скрябіна почався у місті Самбір Львівської області  17 серпня 1968 , де в родині вчительки та інженера народився син Андрій.  У дитинстві мріяв стати водієм сміттєвоза. Мати була вчителькою музики, Андрій закінчив музичну школу (клас фортепіано). Закінчив факультет стоматології, йому було це нецікаво, однак довчився на прохання батьків.

Займався спортом, кандидат у майстри спорту з біатлону.



13 вересня 1997 року дружина Світлана народила доньку, яку назвали Марією-Барбарою — на честь польської акторки Барбари Брильської, кумира дитинства Андрія Кузьменка (за його словами, дружина також дуже подібна на Барбару Брильську) 

Ведучий 2. Музичну команду компанія друзів створила в 1989 році в містечку Новояворівськ Львівської області. Назва корабля змінювалась, але у велике плавання шоу-бізнесу перший україномовний гурт у жанрі альтернативної електроніки поплив під назвою "Скрябін" (назву гурт отримав від прізвища звукорежисера команди Олександра Скрябіна, якому Андрій згодом присвятить "Лист до друга"). 

Ведучий 3. Зі спогадів….

Назва «Скрябін» з'явилася 6 липня 1989 року. Зайковський, збираючись надіслати знятий кліп на один авангардний фестиваль у Москву, «резонно запитав, як це все назвати в титрах?». У той момент із ними на студії не було саме Скряби. Учасники гурту вирішили «підставити» його, й назвали гурт його прізвищем. Хоча й слово це їм сподобалося: коротке, трохи екзотичне, легко запам'ятовується.

 Гурт видав сімнадцять студійних альбомів, два збірники, дев'ять синглів, один концертний альбом та створив багато інших музичних проектів. Єдиним незмінним учасником "Скрябіна" був Андрій Кузьменко, він же Кузьма, Кузьма Скрябін.

Ведучий 4.Ось думки з щоденника Кузьми Скрябіна

На жодній дискотеці ти не почуєш пісню українською мовою. Може, хіба на заході. На радіо крутять тоді, як всі сплять. Парадокс і ганебна ситуація. Тому молоді люди шукають собі кумира не в своїй країні. А то для нас вже гайка. Української мови має бути повно. Тоді її захочеться вивчити.

Мама моя колись дала мені пораду: “Андрійку, чим ти менше будеш мати вільного часу в дитинстві, тим більше матимеш його, як станеш дорослим”. Я сприйняв це через сльози, кров і піт. То діло перейшло не то шо в охоту вчитися, а просто щоб не було скандалів вдома. Бо тільки отримував трійку, в мене був такий скандал, що ходив пішки по потолку. В мене кидали тапочки, я стояв на якомусь гороху чи гречці колінами в куті. Але все-таки батьки змогли вселити, що треба пахати для того, щоб вимагати потім щось від життя.

Я був недобрий син всередині, бо мав супротив до батьків. Він пропав в мене в 30 років. Запізно. Злості до батьків немає бути.

Більше нічого не вмію, як римфувати слова і під музику викладати якісь ідеї. Часом вони мудрі і глибокі, а часом поверхневі і ржачні. Але в них завжди є суть.

Вірю, що є якась вища сила. Багато читав по антропології, звідки то всьо взялося. В мене ніяк не вкладається в голові, як могло із всесвітнього океану стільки видів життя утворитися і інтелект людини. Може, початок цивілізації виглядав як експеримент: завезли якісь дядьки на цю планету чувачків і заселили. Є куча доказів таких високоцивілізованих давніх проявів життя. Мая, ацтеки.

Набагато цікавіше їздити туди, де люди ще не натоптали. Побувавши в Римі, і побачивши храм Сан Пьєтро, розумієш, що вже нічого крутішого на цій землі нема. Рим це таке місто, після якого вже перестаєш колекціонувати фотки “я на фоні Оболонської райради” чи я на фоні “Ейфелової вежі”. Рим перекреслює все.

Хотіти в цьому світі — взагалі велике щастя. Треба дякувати Боженьку, що ти ходиш на двох ногах і що в тебе нічого не болить. Не розумію тих, хто каже: “О, голова болить” чи “Не знаю в яких туфлях в театр іти”. Брав би мухобойку із другого боку по чолі. Сходіть в “Охматид” і подивіться на тих діток, які ще не прийшли у світ, а вони вже із тих списків викреслені.

Наймудріша людина в моєму житті спить зліва від мене. Це моя дружина. Якщо вона захоче — сама покажеться. Але я ціную те, що вона не хоче бути портретом на обкладинці журналу.

В рік маю до 100 концертів, тобто кожних два-три дні концерт. В середньому 8-12 на місяць.

Останнім часом повилазили всякі болячки зв’язані з легковажним ставленням до життя. Якісь грижі в шиї. Причому та грижа почала вже так боліти, що вже рука відніматися почала. Спочатку думав: “Так, то не я, то не в мене болить”. А коли одного ранку рука вже окремо від тебе лежить, поняв, що треба щось робити. І найшовся моментально час, коли треба себе спасати. Зараз щоранку по 15 хвилин роблю гімнастику. По кілометру плаваю у басейні.

В нас із донькою дуже демократичні відносини. Ні я, ні вона, ні її друзі не ведуть себе так, що я чимсь відрізняюся від її батьків. Бо я нічим не відрізняюся.

“Як має закінчитися життя, так і закінчиться”,

Ведучий 1. Андрій Кузьменко не спекулював на патріотизмі, адже вважав, що патріотичні пісні варто писати постійно, а не під хронологічне замовлення чи в час націоналістичного буму. Пісню «Кинули» він написав, коли до влади повернувся Янукович.

Пісня «Кинули»

В мене є країна, я її любив

За волошки-очі, люди-кораблі

Я з нею разом півжиття прожив

Притулившись тілом до теплої землі

На-на-на, най-на-на, на-на-на...

А тепер тут страшно, я розлюбив її

Злі сірі очі, іржаві кораблі

Ми так хотіли, щоб був колись тут рай

Але зрозуміли, що...

Приспів:

Нас просто кинули

Як лохів розвели за спинами

Діла свої зробили, злили нас

Мене з тобою – разом в унітаз

Злили нас... (весь куплет – 2)

Нас таких багато, не тільки я один

Посідаєм в поїзд і втікнем хто куди

Хай шукає щастя інший хто-небудь

Посеред ворон, які тебе клюють...

Приспів

Ведучий 2. Пісні "Руїна", "Сам собі країна", "Історія" (Майдан) -- усі ці пісні про державу були написані в різний час і навіть в різні епохи, але всіх їх поєднує незламний дух патріотизму. Андрій закликає любити свою Україну, не соромитися своєї землі, стверджував, що нам є чим пишатися

Пісня « Сам собі країна»

На твоїх джінсах американський прапор

На твоїй майці – канадське кленове листя

У твоїх очах видно тільки одне питання:

Хто мені скаже – чому я тут народився?

Не твоя вина – шо ти батька свого син

А твоя біда – не вміти бути ним

Приспів:


Не стидайся – то твоя земля

Не стидайся – то Україна

Добре там є де нас нема

Стань для батька нормальним сином

Ти знову купиш струйові німецькі шузи

Твої вуха давно вже звикли до чужої музики

На твоїх губах застигла гримаса болі

Чому я тут ше – я хочу давно на волю!

Не твоя вина – шо ти батька свого син

А твоя біда – не вміти бути ним

Приспів

Не стидайся – то твоя земля



Не стидайся своєї країни

Добре там є де нас нема

Стань для батька нормальним сином

Ведучий 3. Думки про життя, які висловлював Кузьма у своїх інтерв'ю, стали сьогодні топовими.

Вислови Андрія Кузьменка


  1. Чим більше хочеш взяти від життя — тим менше воно хоче тобі це дати.

  2. Люди! Гарного вам дня, хоч я навіть не знаю, що сьогодні — вівторок, чи субота та пофіг, вбивайте хамство посмішкою.

  3. Хамство — це кал, який виходить через рот!

  4. Колись Чехов сказав дуже життєву річ: кожна дія, яку ми робим зараз, вже в цей момент впливає на наше майбутнє. Можна опустити руки, сказати: немає грошей, немає охоти… А можна засучити рукава і вже зараз починати плекати своє майбутнє!

  5. Рахувати дати — то є ідіотська традиція.

  6.  Вином замазуєм отруту, що заважає бачити себе, і сам себе не зможеш ти почути, якщо в тобі душа вже не живе.

  7.  Якщо у вас немає гармонії — то беріть гармонь і гармонуйте!

  8.  Саме основне — не гамнити тим, хто навколо тебе.

  1.  Мій дім — єдине в світі місце, де мене люблять і чекають незалежно від того, хто я і скільки заробляю. Я ніколи не зраджу найближчих мені людей.

  2.  Помітив, що для того, щоб зробити людину щасливою, не треба якісь величезні простори. Досить включити фантазію і облаштувати той мінімум, який маємо, щоб почувати себе краще.

  1.  Краще висушити одну дитячу сльозу, ніж пролити ріки крові.

  2. Краще бути оптимістом, який нічого не знає, ніж загинатися і ростити собі горб від того, що навколо самi проблеми.

  3.  Якби теперішній Кузьма побачив тодішнього Кузьму, сказав би: «Хлопче, затисни зуби.Через двадцять років все буде «зашибісь!»

Джерело: http://dovidka.biz.ua/vislovi-skryabina/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Ведучий 4.  І в мирний час Андрій закликав чути один одного і розуміти не тільки себе. Не розуміли, не чули, тому й маємо війну. Коментуючи останні події на сході країни, Кузьма висловлювався доволі критично: "То є давним-давно війна. І що там робиться -- ті кудись стріляють, другі кудись стріляють, гинуть мирні люди -- ніхто нічого не врубається. Наша політика, видно, має якісь свої види на те діло... Мені 47 років, я завжди думав, що в 47 я буду розумним, поважним чуваком. Я буду знати відповіді на всі питання. Зараз, якщо подивитися на те, що відбувається, я не можу пояснити жодного. Просто констатація факту. Сука-війна...", -- говорив Андрій в одному зі своїх інтерв'ю.

Пісня «Історія»

Історію пишуть чужими руками

Ті, шо не ходять стояти на майдани

Пишуть залишаючи чужої крові плями

Пишуть за наглухо закритими дверями

Наша історія – це не підручник

Свої своїм одягають наручники

Свої від своїх захищають чужих

Свій проти свого – смертельний гріх

Приспів:


Де правду шукати, коли брат на брата

Я хочу тут жити, а не стріляти

Де правду шукати, до кого кричати

Я хочу тут жити, а не вмирати

Історію пишуть не на папері

Помилки коректором вже не поправиш

Кидаючи танки на своїх людей,

Героєм для них ти ніколи не станеш

Приспів

Бризкай пустих обіцянок слюною



На тих, хто готовий іти за тобою

І платить свободою і головою

За то, шоб тебе записати в герої

Ведучий 1. Останнім подіям Кузьма присвятив і один із останніх віршів "Лист до президентів України»

 Панове президенти є до вас розмова


Бо ми давно не чули від вас правдиве слово
І може я ніколи б не починав її
Та скажу вам відверто – причина у війні
В яку ви цю країну всі разом погрузили
І щоб її не було ви нічого не зробили
Невже за стільки років ви достатньо не нажили
Щоб заробляти гроші копаючи могили
Панове президенти є до вас питання
Чому ви всі живете як голубці в сметані
Тоді коли всі люди скидаються солдатам
Копійками, які ви ще в них не встигли відібрати
Чому ви не пошлете на війну своїх синів
Ні внуків, ні племінників, самих вас там не видно
Зате на смерть кидаєте чужих чоловіків
Скажіть мені, невже це виглядає справедливо
Чому холоднокровно ви зливаєте країну?
І у крові своїй ви власну топите дитину
Скажіть, будь ласка, чим всі люди в цій країні винні
Скажіть ціну, за скільки ви продали Україну!
Я хочу побажати вам , панове президенти
Відчути весь наш біль на собі перше ніж померти
А всім нащадкам вашим – я хочу тільки зла
Яке ви всі разом роками готували нам!

(с) Кузьма Скрябін

Ведучий 2. За кілька днів до загибелі Андрій записав свою останню пісню "Кінець фільму". Стає моторошно, коли наприкінці цієї композиції лунають пророчі слова: "А зараз вже кінець траси, машину у гараж, а зараз вже кінець, а зараз вже кінець фільму... А зараз вже кінець..."

Кузьма не встиг поставити свою машину в гараж, адже повертаючись із концерту, присвяченого бійцям АТО, на 86-му км траси Кривий Ріг - Кіровоград, біля села Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, позашляховик Toyota Sequoia, в якому був співак, зіткнувся із молоковозом "ГАЗ-53". Від отриманих травм Андрій Кузьменко загинув на місці.



4 лютого 2015 року відбулась церемонія прощання з Андрієм Кузьменко „Скрябіним“ у Преображенській церкві уЛьвові. Поховали Андрія 5 лютого на Брюховицькому цвинтарі поблизу Львова.

А я не вірю в те, що ти пішов.

Таким, як ти не велено вмирати.

Ти будеш довго ще пісні співати

Про Львів, про бультер’єра і любов.

Такі, як ти, приносять світло в день

І вибивають черствість із основи.

Таким, як ти  не кинути окови,

Закон свій не запхати до кишень.

Прожив недовго, але не дарма.

Пісні твої у пам’яті,  манери…

Лишились диски, фото і папери.

Відхід твій – план  чи помилка дурна???

Ведучий 3. Зараз Кузьму Скрябіна називають іконою українського року і звідусіль заголовки кричать про щирість та мудрість Андрія.. А талантом він був завжди. Патріотом держави був завжди. Був щирим, простим і, водночас, мудрим, закликав до патріотизму, взаєморозуміння.. Невже, щоб людину почули, їй треба загинути?

Ведучий 4. Ось думки з мережі.

Каюсь! При житті я відносився до нього якось скептично... хоча він був безпосереднім, прямим і правдивим! І лише тепер я зрозумів кого ми втратили...Ком в горлі і сльози на очах...Він співав і говорив завжди те, що думав! Ніколи не пристосовувався до умов і обставин, а навпаки, пристосовував їх під своє бачення світу! А цей наш незрівнянний галицький говір...В його устах він звучав з особливим ШАРМОМ! Здається, ніхто так не вмів ,,закрутити фразу'' і сказати її з таким гумором, що реготали всі довкола, тримаючись за животи...Душа будь-якої компанії, справжній друг і ПАТРІОТ СВОЄ ЗЕМЛІ!!! Ну чому Бог завжди забирає НАЙКРАЩИХ...СПИ СПОКІЙНО АНДРІЮ... МИ БУДЕМО ПАМЯТАТИ ТЕБЕ ЗАВЖДИ... НЕБЕСА ВІДКРИТІ ДЛЯ ТЕБЕ...ДЯКУЄМО ТОБІ ЗА ТЕ, ЩО ТИ БУВ...





Тихесенько сяду

В найдальшім кутку

(Давно вже сповідатись мушу)

Розкласти у дивнім

Та сльознім рядку

Старим фотографіям душу...

Ось молодість наша -

Юнацька пора,

(Усі ми співали «під вікна»),

Та тільки в тобі

Запалала зоря

І в серце народне проникла...

Ти навіть у ті

«Домайданні» часи

В житті і на сцені був щирий,

Хоча звідусіль

Чули ми голоси,

Мовляв «українське» в ефірі...

Настав той омріяний

Піснями стан,

Ми знову пишаємось рідним!..

Чому ж ти пішов

У ранковий туман?

Чи доля така очевидна?..

Найкращі завжди

Залишають цей світ,

За ними сади, а не хащі,

Життя - дивовижний

Пісенний політ!!!

Прощай, наш Кузьма,

Ти був кращий!!!



Пісня « Старі фотографії» 

Здається, шо то було так давно,

Коли в руках тримаю цей альбом,

Нам було абсолютно все одно,

Не маючи нічого мати всьо.

За гроші не купити тільки час,

Він всіх нас методично поділив,

Когось він опустив, когось підняв,

А є на кого взагалі забив.

Приспів:


Старі фотографії на стіл розклади,

Дитячі історії смішні розкажи,

І справжнім друзям, не забудь, подзвони,

Бо добре чи зле, з тобою завжди вони.

Дешеве пиво і сухе вино

Робили нас щасливими людьми

І ніби чудо-польське радіо

Нам відкривало той незнаний світ.

Ми жили всі так, ніби то був сон

І можна бути вічно молодим,

А залишився тільки цей альбом,

А мрії розлетілися, як дим.

Приспів

Ми грали примітивну музику



Так чесно, що пробила би до сліз,

Чекали, шо прийде такий момент,

Коли під ноги впаде цілий світ.

Годинник вперто роки рахував

І кожен так, як вмів, так і зробив,

І тільки у альбомі всі підряд

Ми будемо такими, як тоді.

Спи з миром брат! Ти був моїм кумиром.


Таких людей більше нема
Ми сумувати будемо всім миром
Хай пухом буде брат тобі земля

Ти був простим, для всіх мов другом


Тож спи тепер на небесах
Прожив так мало, й зник з вранішнім димом
Та залишився ти в наших серцях

Чимало встиг ти нам сказати


Та скільки ще було б пісень
Так важко, й боляче таких людей втрачати
Та ми втрачаємо нажаль щодень

Найкращих забирає небо


В обійми смерті, кращих назавжди
Як жаль це так несправедливо!
Спи з миром брат! Ми пам’ятати будемо тебе завжди

        ****

Він нас не кинув. Він покинув нас,

Хоча робити це ще не збирався.

Чому так швидко збіг Андрія час?

Такий міцний ланцюг – і обірвався?!

Знов ДТП. Який, Вкраїно, раз,

Назавжди гинуть кращі. Ба - найкращі.

Або молоковоз, або КАМАЗ –

І знов нема людини в хижій пащі.

Клубок у горлі. Жаль. А слів нема…

Затерпло серце від німого болю.

Андрій, чи Скрябін, а чи так – Кузьма -

Завжди і всюди був лише собою.

І зойкне ще не раз телеекран.

Нової пісні більше не напише…

Таке пронизливе й щемке синівське «Мам».

Усі концерти – вже тепер колишні.

І обірвалась пісня – сорок шість…

Ідіть до друзів, поки є до кого.

Бо кожен тут, як бачимо, лиш гість,

Що залишає слід або дорогу.



Пісня « Мам»

Я завжди мріяв написати пісню про маму,

Але різні поети всі слова вже сказали.

І я не хотів повторити когось із них.

Я біля свої мами буду завжди маленьким

І, як тільки покличе, прибіжу скоренько,

Тому я їй і написав ці слова як міг.

Приспів:


Мам,

Ти мене вибач шо я став дорослий

І вже минула сорок третя осінь,

Як я побачив перший раз свій дім.

Мам,

А можна я до тебе завтра приїду



І ми на кухні не одну годину

Собі на різні теми "посидим"?

Я може трохи пізно став її розуміти

І не часто дарував на день народження квіти.

І були часи, коли я тижнями їй не дзвонив.

І кожен раз, коли вона мене обіймає

І разом із татком все про внучку питає –

Я з радості плачу, що маю живих батьків.

Приспів

Я дуже дякую тобі за то, шо я вмію



І дякую тобі за то, шо я розумів

Ті речі, яких не пояснюють навіть в книжках.

Хай буде біля тебе завжди ангел-хранитель

І я десь тут поряд буду також бродити,

Шоб не міряти наше життя в телефонних дзвінках.

Приспів


Він так хотів на небо зазирнуть

Й побачити, як рідним там живеться.

Тепер же сам пішов у довгу путь,

З якої вже ніхто не повернеться.

Прийшов у світ цей Скрябін недарма.

Його країна нині – вся в руїнах.

Небесній сотні заспівай, Кузьма!

Ви ще поборетесь за нашу Україну!

                           ***

Ти жив для нас! Ти друзів звав братами, 


У кожну пісню ти добро вкладав! 
Та сталось так, що більше вже не з нами, 
І свою душу Богові віддав! 

Страшна аварія - миттєво усе сталось... 


Ніхто не думав й цього не чекав. 
За 46 нажив ти гарну славу! 
Людей любив й собі ціну ти знав! 

Ти був відвертим, завжди галасливим, 


Та добрим, тихим, мирним у душі! 
Тебе любили за твою сміливість, 
За мудре слово! За твої пісні!.. 

У вісімнадцять став мені кумиром. 


За твою душу запалю свічу! 
Ти вже не тут! Покійся, друже, з миром! 
Тебе я в пам’яті назавжди збережу! 

І я, і він, і кожен українець, 


Хто патріотом є і в кого голова 
Не просто на плечах... Хто любить щиро, 
Як міг любити тільки ти, Кузьма!

Відео Руслани « Ти ще відкриєш очі»

Ведучий 1.Та ми не маємо право закінчити наш виступ на цих сумних нотах. Кузьма би сказав « Ви що, чуваки, все буде окей, все буде добре.»

Пісня « Місця щасливих людей»

Місця щасливих людей

Можливо, треба було жити, як всі,

А я хотів інакшим бути завжди –

Так скучно плисти по течії з ними...

Можливо, я не дав тобі теплоту

І ти не знаєш погляд через фату. –

Логічно. Як можна було з тим жити?

А пам’ятаєш

Метро нічного Берліна

І наші тіні на стінах –

Місця щасливих людей?

А пам’ятаєш

Балкон під небом Мадріда

І на трибунах Коріди

Місця щасливих людей?..

Тягуча павутина зйомних квартир

І дві душі пробиті сотнями дір,

Так страшно, коли не знаєш, що завтра...

Тепер я оглядаю знаки, часи

І знаю ціну світлої полоси –

Не варто шукати винних крім себе...

А пам’ятаєш

Страшенний шторм на Мальдівах,

На фотках ніс обгорілий,

Місця щасливих людей?..

А пам’ятаєш

Старий кабак на Бродвеї,

Цибуля, сир і печеня,

Місця щасливих людей?..

Я наперед ніколи не вивчаю маршрут,

Мені неважливо, тільки б ти була тут,

Все рівно куди нас понесе вітер...

В житті не важливий сигнал GPS,

Якщо не один ти рюкзак свій несеш,

То знайдеш для себе десь таки місце.

А пам’ятаєш

Велосипеди в Парижі,

І в Закопаному лижі,

Місця щасливих людей?..

А пам’ятаєш

Наш Новий Рік в електричці

І Лондон, як на відкритці,

Місця щасливих людей?..

А пам’ятаєш

Холодне пиво Стокгольма

І знову ми було двоє,

Місця щасливих людей?..

А пам’ятаєш,

Як я втікав з інститута,

Щоби з тобою побути

І до сих пір я тут є!..

А пам’ятаєш?..

Людина - легенда, людина моєї епохи,

Твої пісні течуть у нас в крові.

Не йди, побудь на цій землі ще трохи.

Побудь із нами на знедоленій землі.

Все так раптово. На кого ти нас покинув?

Ми рясно лили сльози голосні,

Та ти між нами, ти ще не загинув.

Ти ще живий, бо ще живі твої пісні.



Кузьма, я пишаюсь тим, що народився разом з тобою на Святій землі України!

 «Нам треба  жити так, щоби Кузьмі не було встидно за нас».

Сценарій Шевченківського свята: Провісник долі України



У центрі сцени на стіні прикрашений рушником портрет Тараса Шевченка, на сцені виставка книг, в залі – газети, присвячені Кобзарю, саморобні книжечки з прислів’ями про Шевченка, його « Кобзарем », піснями та висловами про нього.

Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т. Шевченка. До неї підходить хлопчик.

 

Хлопчик     Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

 

Мати           Так, синочку, правда.

 

Хлопчик     А чому так багато зірок на небі?

 

Мати Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

 

Хлопчик     Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

 

Мати  Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

 

Хлопчик     Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила.

 

Мати           Старайся, мій хлопчику.

Хор співає пісню « Зоре моя, вечірняя…»

Зоре моя вечірняя,


Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Віти розпустила…
А над самою водою
Верба похилилась;
Аж по воді розіслала
Зеленії віти,
А на вітах гойдаються
Нехрещені діти.

Ведучий      Тарас Шевченко. З цим іменем сьогодні на планеті ідентифікується Україна та українці. І хто б ти не був, де б не жив, хто перечитає « Кобзаря », не зможе уявити своєї долі без Шевченка.

 

Ведуча   Той, хто крізь алмазну грань Кобзаревого слова гляне у світ, той уже ніколи не спиниться в дорозі до ідеалу. Шевченко належить до найулюбленіших поетів світу.

 

Ведучий          Як досяг, чим завоював цю славу найбезправніший солдат Російської імперії? СЛОВОМ!

 

Ведуча   Пізнавати Шевченка – це пізнавати історію, мучитися, страждати від того, що нашу предковічну землю позбавили спокою сусіди – нероби.

 

Ведучий          Пізнавати Шевченка – це працювати до сьомого поту  і наближатися до торжества добра над злом, очиститися духовно і морально.

 

Ведуча   Думаймо про Шевченка, живімо Шевченком, продовжуймо його безсмертя в собі та в дітях наших.

 

Ведучий          Шевченкове свято – то кришталево чисте свічадо. 195 років минуло від того дня, коли українка – кріпачка дала світові генія, але він не віддаляється, а наближається. Тож слухаймо Кобзареве слово!

 

Хлопчик         Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 р. в  сім’ї кріпака. Батько Григорій Іванович родом з козаків, був людиною письменною, кохався у слові Божому.

 

Дівчинка        Мати – Катерина Бойко – була натурою чутливою і люблячою. Померла рано, залишивши сиротами шестеро дітей, Тарасові тоді було 9 років.

 

Читець ( вірш « Не називаю її раєм…» )

                       

Дівчинка        Тепло материнського серця, вся розкіш материнських почуттів, – про все це переповість Тарас у віршах, баладах, поемах.

І виріс він, і кобзу взяв,

І струн її торкнувсь рукою –

І пісня дивна полилась,

Повита вічною журбою.

 

Хлопчик         Залишившись без батька й матері, малий Тарас став школярем – попихачем у дяка. І хоча забаганки п’яного дяка треба було виконувати з рабською покірністю, обдарований від природи малий Тарас за два роки пройшов Граматику, Часословець і Псалтир.

Давно те діялось. Ще в школі

Таки в учителя – дяка

Гарненько вкраду п’ятака –

Бо я було трохи не голе,

Таке убоге – та й куплю

Паперу аркуш. І зроблю

Маленьку книжечку. Хрестами

І візерунками з квітками

Кругом листочки обведу

Та й списую Сковороду.

 

Ведуча        Тарас наймитує в школі, а потім пасе громадську череду. Мине 20 років, і він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші "Мені тринадцятий минало".

Інсценізація вірша ''Мені тринадцятий минало"

Оксана           Чом же ти плачеш? Ох, дурненький Тарасе, давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, ще й ,кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?

Тарас  Еге ж, малярем.

Оксана І ти розмалюєш нашу хату.

Тарас     Еге ж. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний.   Ні, я не ледащо. Я буду – таки малярем.

Оксана           Авжеж будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята. Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий – вони ж питочки хочуть! Жени їх до води!

Оксана і Тарас вибігають.

Хор виконує « Така її доля »

Читець читає поезію « І золотої й дорогої…»

І золотої й дорогої


Мені, щоб знали ви, не жаль
Моєї долі молодої:
А іноді така печаль
Оступить душу, аж заплачу.
А ще до того, як побачу
Малого хлопчика в селі,
Мов одірвалось од гіллі,
Одно-однісіньке під тином
Сидить собі в старій ряднині.
Мені здається, що се я,
Що це ж та молодість моя.
Мені здається, що ніколи
Воно не бачитиме волі,
Святої воленьки.Що так
Даремне, марне пролетять
Його найкращії літа,
Що він не знатиме, де дітись
На сім широкім вольнім світі,
І піде в найми, і колись,
Щоб він не плакав, не журивсь,
Щоб він де-небудь прихиливсь,
То оддадуть у москалі.

Ведучий          Ріс Тарас розумною, допитливою дитиною, хотів усе   знати. Наслухавшись розповідей про те, що залізні стопи підпирають небо, він загорівся бажанням подивитися на них і пішов шукати. Але зустрілися добрі люди і повернули малого додому.

Ведуча   Змалку в малої дитини прокинувся талант художника. Це було незвичайне дитяче захоплення. Вугіллям, крейдою чи олівцем він малював скрізь, де тільки міг: на стінах, дверях, папері. Ходив від села до села в пошуках учителя. Але важке було то навчання. Дяки-вчителі примушували носити воду, рубати дрова, робити все що завгодно, але не малювати. Так сталося , що пан Енгельгард все ж таки відсилає Шевченка на навчання до Петербурга.

 

Ведучий          «… Живу, учусь, нікому не кланяюсь, і нікого не боюсь, окроме Бога – велике щастя бути вольним чоловіком …», – так писав Шевченко братові з Петербурга. Тут сталися важливі події в його житті, одна з яких – викуп. У Петербурзі пан Енгельгардт дозволив йому вчитися малювати. Вчителем Шевченка був Ширяєв, відомий в Петербурзі майстер декоративних розписів. У нього Тарас і здобув певну малярську підготовку.

 

Ведуча   Вирішальне значення для Шевченка мала зустріч з Сошенком, на той час учнем Академії мистецтв, який перший спостеріг талант у ранніх Тарасових малюнках і розпочав справу викупу Шевченка  з неволі.

Ведучий          Українські та російські діячі мистецтва і літератури – Є. Гребінка, В. Жуковський, Карл Брюллов, О. Венеціанов – викупили Тараса з неволі і дали можливість талановитому юнакові вчитися в Академії мистецтв. Це сталося 25 квітня 1838 року.

 

Хор виконує пісню « Думи мої, думи мої »



Ведуча   Спливав третій рік, осяяний сонцем свободи. Як художник, Тарас Шевченко нагороджений трьома срібними медалями Академії мистецтв. Вперше прийшла до нього слава і як поета: тут у Петербурзі явився світові найперший

« Кобзар ». Але разом із третім спливав одинадцятий рік вимушеної розлуки з Україною. А вона, змучена і розтерзана, боліла йому і вдень, і вночі.

На самоті й поміж людей,

Щомиті чую рідну землю,

Не все, що грішне і святе,

Довірив я перу і пензлю.



Ведучий                   Шевченко – вартовий памяті народної. Традицію патріотичного ставлення до пам’яті національної історії ми ведемо від  Тараса.

« Геній Шевченка широко розпускає крила і ударяє з великою силою в різні струни ,» – писав про період «трьох літ» І. Франко.



Читець читає « І мертвим, і живим і ненародженим землякам моїм, в Україні і не в Україні моє дружнє посланіє »

І смеркає, і світає,


День Божий минає,
І знову люд потомлений,
І все спочиває.
Тільки я, мов окаянний,
І день і ніч плачу
На розпуттях велелюдних,
І ніхто не бачить,
І не бачить, і не знає —
Оглухли, не чують;
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І господа зневажають,—
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають…
А що вродить? Побачите,
Які будуть жнива!
Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на рай тихий,
На свою країну!
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну!
Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не Шукайте, не питайте
ТОГО, ЩО немає
І на небі, а не тільки
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,

Ведуча   Шевченко – художник не полишав надії побувати в Італії, аби краще оволодіти секретами малярства. Але невдовзі не тільки Італія, а й сама Україна залишилася мрією.

 

Ведучий          Навесні 1847 р. за участь в Кирило – Мефодіївському братстві Шевченка заарештували і відправили до Петербурга. При арешті вилучили поему « Сон », за яку звинувачено Кобзаря в політичному злочинстві і жорстоко покарано.

 

Ведуча   « Художника Шевченка за написання обурливих і зухвалих віршів віддати в рядові в Оренбурзький окремий корпус з правом на вислугу, зобовязавши начальство вести найсуворіший нагляд.» Тут же цар власноручно дописав : « Під найсуворіший нагляд із забороною писати і малювати».

 

Ведучий          У Петербурзі, чекаючи вироку, написав поет 14 поезій, які потім оформить у цикл « В казематі ».

 

Читець читає « Садок вишневий коло хати…»

 

Садок вишневий коло хати,



Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сем’я вечеря коло хати,

Вечірня зірочка встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.



Ведучий          Важким докором лягають на душу Тарасові слова, якими він гнівно картав тих, що вірили, і , на сором, вірять в офіційну версію про те, що був єдиний російський народ, а українці та білоруси – це ті ж росіяни, тільки зіпсуті польським впливом.

 

Ведуча   Муза зігрівала змучене серце, дарувала радість творчості. Щасливий з цього Шевченко звертається до Пресвятої Богородиці.

 

…Ридаю,


Молю,ридаючи:пошли

Подай душі убогій силу,

Щоб огненно заговорила,

Щоб словом пламенем взялось,

Те слово Боже і кадило,

Кадило істини.

 

Ведучий          Свічка його життя догорала. Мрії про одруження, розраду в сімї, хатину над Дніпром залишились ілюзіями. Фізично знищений, поет відчував, що недалекий кінець.

У німій холодній майстерні, в будинку Академії мистецтв він пішов із життя. Було це 10 березня 1861 р.  Але залишився його заповіт – мрії тобі, нам, українському народові.

 

Хор виконує « Заповіт ».

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу… отоді я

І лани і гори —

Все покину і полину

До самого Бога

Молитися… а до того

Я не знаю бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

Волю окропіте.

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути

Не злим тихим словом.

 

Ведуча   Багато чого змінилося з часу Шевченкового, та, на жаль, не тільки на краще. Державне дикунство й сьогодні довело до того, що могили знищують, пам’ятники культури руйнують.

 

Ведучий          Не прийнято в ювілейні дні говорити  про погане. Але чи був би радий Шевченко, коли б його вірші хвалили, та не виносили на осуд наші біди. Напевно, що ні. Від Кобзаря нам треба взяти масштабний підхід до історичноі спадщини. Бо ж поставив поет « на сторожі » коло нас слово. І треба його берегти :

Прочитайте знову

Тую славу. Та читайте

Од слова до слова,

Не минайте ані титли, ніже тії  коми-

Все розберіть…

Тож виконаймо і цей заповіт Шевченка.

Хор виконує пісню « Реве та стогне Дніпр широкий …» .

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

І блідний місяць на ту пору

Із хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі

То виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,

Ніхто нігде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів.

Ведуча   І тепер, у незалежній і вільній Україні, ми можемо припадати до Шевченкових цілющих джерел, до його вічного живого слова, над яким не зависає чорна тінь потрошителів з таємними інструкціями.

Уже достигли полуниці

Росу вечірню трави п’ють,

І в ароматі медуниці

Хрущі шевченківські гудуть.

Нема співця, о ні, він з нами,

Його пісні, його любов,

Його це місяць над садами

У сяйві тихому зійшов.

І все здається, я клянуся,

Крізь сяйво місячне бліде

До мене рідний добровусий

Тарас Григорович іде…

Звучить « Молитва » Д. Павличка.

      Отче наш, Тарасе всемогущий,

Що створив нас генієм своїм,

На моїй землі, як правда, сущий,

Бющий у неправду, наче грім.

Ти, як небо, став широкоплечо

Над літами, що упали в грузь;

Віку двадцять першого предтечо,

Я до тебе одного молюсь.

Дай нам силу ідолів знімати,

З пєдесталів чорної олжі,

Бурити казарми й каземати,

Де виймають душу із душі.

Не введи у спокушення слави,

Вкинь за те у хижу ненависть,

Мудрості і знамено криваве

Дай нам не соромлячись носить.

Поклади нам зорі на зіниці-

Променем туди,де непроглядь.

Хай підносять очі люди ниці,

Хай в незрячих більма погорять.

Мислям нашим дай ясне поліття,

А поетам- спину,що не гнесь.

Дай нам память на тисячоліття,

Непокору і любов на днесь.

І не одпусти нам ні на йоту

Борг, забутий в клекотах забав,

Сплатимо його із крові й поту.

Тільки од лукавства нас позбав.

Да святиться слово блискавиця,

Що несе у вічну далечінь

Нашу думу й пісню. Де святиться



Між народами твоє імя.
Каталог: bitstream -> 123456789
123456789 -> Этические а л горитмы мироздания
123456789 -> Учебная программа для специальности: 1-21 04 01 «Культурология
123456789 -> Учебная программа учреждения высшего образования по дициплине для специальности
123456789 -> Учебная программа для высших учебных заведений по специальностям 1-23 01 09 «Журналистика международная»
123456789 -> Тема магнитные свойства вещества
123456789 -> Народна українська академія І. О. Помазан історія зарубіжної літератури XX століття
123456789 -> Рік народження: 1976 Освіта: вища Спеціальність за дипломом
123456789 -> «крауд-журналистика» новый этап развития мобильных медиа


Достарыңызбен бөлісу:


©engime.org 2017
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет