Тема: Рух І здоров’я
Інспіраторна (вдихальна) задишка
жүктеу/скачать 26,93 Kb.
|
лек дыхание
- Бұл бет үшін навигация:
- Причина виникнення задишки
- Різко виражена задишка називається ядухою.
- Чейна—Стокса
| Інспіраторна (вдихальна) задишка є наслідком утрудненого вдиху через перешкоду для проходження повітря у верхніх дихальних шляхах (спазм голосових зв'язок, стороннє тіло, пухлина, запальні процеси в гортані, трахеї). Дихання при такій задишці глибоке і сповільнене. В разі значного збудження вдих утруднений і відбувається з шумом, свистом та хрипінням, неначе повітря насмоктується в легені. Таке дихання ще називають стридорозним.
При експіраторній (видихальній) задишці вдих короткий, а видих утруднений і дуже тривалий; хворий не встигає зробити повного видиху, як настає вже наступний вдих. Така форма задишки спостерігається при бронхіальній астмі. Дихання при цьому може бути свистячим. Найчастіше зустрічається змішана задишка. Вона виникає внаслідок зменшення дихальної поверхні легень при пневмонії, туберкульозі легень, плевриті. Змішана задишка звичайно супроводжується прискореним, а іноді і глибшим диханням. Причина виникнення задишки у більшості випадків пов’язана зі зміною газового складу крові – підвищеним вмістом вуглекислого газу і зниженим – кисню, що супроводжується зрушеним рН крові в кислий бік, наступним подразненням центральних та периферичних хеморецепторів, збудженням дихального центру і зміною частоти дихання. Різко виражена задишка називається ядухою. Якщо ядуха має характер приступу, вона називається астмою. Невідкладна допомога при раптовій появі у хворого задишки або ядухи полягає в таких заходах: надати хворому підвищеного положення за допомогою функціонального ліжка або застосування підголівника, обкладання хворого подушками; звільнити грудну клітку від тісного одягу; забезпечити доступ свіжого повітря, подачу кисню; створити хворому повний фізичний та психічний спокій; негайно викликати лікаря. Догляд за хворими з ядухою передбачає постійний контроль за частотою, ритмом та глибиною дихання. Визначають частоту дихання (по рухам грудної клітки або черевної стінки) непомітно для хворого (в цей час за допомогою своєї руки можна імітувати визначення частоти пульсу або достатньо покласти руку в ямку під грудьми). Отримані результати медична сестра щодня заносить до температурного листка. Відповідні крапки з'єднує синім олівцем, утворюючи графічну криву частоти дихання. Внаслідок порушення діяльності дихального центру виникають патологічні типи ядухи: дихання Куссмауля, Чейна— Стокса, Біота. Дуже сповільнене і глибоке дихання («велике дихання») називають диханням Куссмауля. Воно супроводжується звучним шумним вдихом і посиленим видихом, після якого наступає пауза. Таке дихання є характерним для азотемічної уремії та діабетичної коми. Зміна ритму дихання спостерігається при диханні Чейна—Стокса, яке характеризується хвилеподібним збільшенням і зменшенням амплітуди дихання з наявністю пауз між хвилями тривалістю 40—50 с. Після паузи наступають рідкі дихальні рухи, спочатку поверхневі, а потім більш глибокі й часті. Потім дихальні рухи знову стають поверхневими і рідкими, що продовжується до нової паузи. Таке дихання звичайно не залежить від легеневого захворювання і має погане прогностичне значення, бо вказує на тяжке захворювання мозку, на розлад мозкового кровообігу. жүктеу/скачать 26,93 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|