Сценарій on-line курсу для студентів IV курсу медичного факультету вищих навчальних закладів III-IV рівня акредитації
жүктеу/скачать 6,4 Mb. Pdf көрінісі
|
Сценарій онлайн курсу Лікувальна справа 1
- Бұл бет үшін навигация:
- ТЕМА №6. ЕКСТРАПІРАМІДНА СИСТЕМА ТА СИНДРОМИ ЇЇ УРАЖЕННЯ. 1. Цілі навчання
| Глосарій:
Аміотрофія – атрофія м’язів. Батіанестезія – втрата суглобово-м’язового відчуття. Горнера синдром – звуження зіниці (міоз), часткове опущення верхньої повіки (птоз), западання очного яблука (енофтальм). Дисоціація – розлади певних видів чутливості при збереженні на тій же ділянці інших. Сегмент – частина сірої речовини спинного мозку функціонально й морфологічно пов'язаних з парою передніх і парою задніх корінців. ТЕМА №6. ЕКСТРАПІРАМІДНА СИСТЕМА ТА СИНДРОМИ ЇЇ УРАЖЕННЯ. 1. Цілі навчання: знати основи і анатомічні утворення екстрапірамідної системи; синдроми ураження основних утворень екстрапірамідної системи. 2. Перелік практичних навичок: вміти на основі анамнезу та клінічних ознак встановити діагноз ураження різних відділів екстрапірамідної системи. 3. Словник: атетоз, ахейрокінез, гемібалізм, гіперкінез, гіпокінезія. Екстрапірамідна система. Анатомія. Функція. Методика дослідження. Симптоми ураження . Терміном екстрапірамідна система визначаються моторні шляхи, які не проходять через піраміди довгастого мозку. Екстрапірамідна система, яка складається із еферентних нервових шляхів, починається в премоторній і моторній ділянках півкуль головного мозку і включає цілу низку підкіркових та стовбурових утворів: хвостате ядро (nucl. caudatus), лушпину (putamen), латеральну (globus pallidus lateralis) та медіальну (globus pallidus medialis) бліді кулі, субталамічне ядро (тіло Люїса) (nucl.subthalamicus), червоне ядро (nucl.ruber), чорну речовину (subst. nigra) (рис.). До екстрапірамідної системи належать також медіальне ядро зорового горба, мигдалеподібне ядро, вестибулярні ядра Дейтерса, нижні оливи, ядра Даркшевича, передні горбики чотиригорбикових тіл і ретикулярна формація стовбура мозку. Хвостате тіло (nucl. caudalis) і лушпина (putamen) подібні за гістологічною будовою, функціями та філогенезом і їх об”єднують в стріарну систему. Бліда куля, чорна речовина, червоні й мигдалевидні ядра, ядра Даркшевича, чотирьохгорбикові тіла, нижні оливи, (сітчаста) ретикулярна формація середнього мозку входять до складу палідарного відділу екстрапірамідної системи. Гістологічно бліда куля характеризується наявністю великих клітин і значної кількості нервових волокон. Хвостате тіло і лушпина складаються із дрібних клітин і нервових волокон. Між ними є й хімічна різниця. Палідарна система багата мієліном, кальцієм, залізом і допаміном (зокрема чорна речовина). 36 У міру формування кори великого мозку філогенетично найстаріші рухові центри (палеостріатум та неостріатум) все більше контролюються новою руховою системою — системою пірамідних шляхів. Існує кілька шляхів, по яких імпульси стріопалідарної системи надходять до сегментарного рухового апарату Рис. Шляхи екстрапірамідної системи: -Монаківський червоноядерно-спинномозковий шлях відчервоних ядер. -Вестибуло-спинномозковий шлях від присінкового (вестибулярного) ядра. -Ретикулоспинномозковий шлях від ретикулярної формації. -Тектоспинномозковий шлях від чотиризгір'я. - Шляхи до рухових ядер черепномозкових ядер.Імпульси від екстрапірамідної системи, як і від мозочкової та пірамідної, ідуть до клітин переднього рогу спинного мозку на різних рівнях, де і закінчуються усі перелічені провідники. Функції екстрапірамідної системи полягають у: - тонкодинамічній регуляції механізмів постурального тонусу, фізичних рухів; - м”язового тонусу завдяки чому вона забезпечує настройку і готовність до дії рухового апарату; - перерозподіл тонусу м”язів під час рухів, створення фону для здійснення швидких, точних, диференційованих рухів; - реалізацію як безумовно-рефлекторних захисних і співдружних рухів, так і завчених, стереотипних, автоматизованих, в тому числі професійних навичок, надаючи їм плавності і закінченості. Вона приймає участь у виразних мімічних реакціях, жестикуляціях, у здійсненні 37 емоційних проявів (сміх, плач, злість, радість, туга) і пов”язаних з ними вазомоторних функціях. Порушення в одній із ланок, які регулюють діяльність екстрапірамідної системи, може призвести до виникнення особливої форми порушення м'язового тонусу — ригідності, а також до розвитку гіпо- або гіперкінезів. Для вивчення порушень мимовільних рухів визначають: 1. Тонус м'язів. 2. Стан міміки. 3. Виразність мовлення. 4. Характер ходи, позу. 5. Темп виконання рухів, можливість швидко починати їх, змінювати напрям. 6. Наявність синкінезій, тремору, інших насильницьких рухів (гіперкінезів). жүктеу/скачать 6,4 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|