3.2. Правила поводження з боєприпасами на ВП
На ВП запас боєприпасів зберігається розосереджено у погрібцях, які обладнуються на відстані 10-20 м позаду мінометів. За наявності часу погрібці з’єднуються ходами сполучення з мінометними окопами.
У погрібцях боєприпаси зберігаються в упаковці із закритими замками. Найбільша висота штабеля з боєприпасами повинна бути на 0,5 м менше від глибини погрібця або ніші окопу (додаток Е).
Погрібці та ніші повинні бути обладнані так, щоб боєприпаси, що знаходяться у них, були захищені від впливу ударної хвилі під час ядерного вибуху, від попадання куль та осколків снарядів (мін). Боєприпаси, які знаходяться у нішах і на відкритих майданчиках біля мінометів, повинні бути укриті підручними матеріалами від дощу, снігу, піску, пилу і від сонячних променів.
Витратний запас боєприпасів викладають на майданчику біля мінометів або у спеціальних нішах [3].
За правильне та безпечне розміщення і зберігання боєприпасів на вогневій позиції міномета та дотримання заходів безпеки під час ведення вогню несе відповідальність командир міномета.
3.3. Підготовка боєприпасів до стрільби
Постріли до мінометів у підрозділи надходять комплектно (міна, підривник і заряд) у дерев'яних ящиках. Робота з боєприпасами у підрозділі зводиться до того, щоб надіти на трубку стабілізатора необхідну кількість додаткових пучків, установити у відповідне положення кран підривника, зняти ковпачок із підривника і зарядити міномет.
Підготовку боєприпасів проводять завчасно або безпосередньо перед стрільбою.
Місце для підготовки боєприпасів обирається і обладнується не ближче 50 м від мінометних окопів і погрібців із мінами.
На ВП із боєприпасами проводяться такі підготовчі роботи: очищення, огляд, сортування і укладення у ніші та погрібці.
Очищення пострілів полягає в остаточному видаленні з їх поверхні мастила та забруднення.
Мастило з мін видаляють попередньо скребками, а потім ганчіркою, просоченою в уайт-спіриті, гасі чи бензині-розчиннику.
Особливу увагу необхідно звертати на видалення мастила з центрувальних потовщень, стабілізаторів із вогнепередавальних отворів.
При видаленні мастила та очищенні мін від іржі не допускати порушень маркування, яке нанесене на них.
Під час огляду мін і зарядів до них перевіряють:
- чи немає на корпусі міни тріщин;
- чи не поламане або не погнуте пір'я стабілізатора;
- чи міцно утримується стабілізатор у корпусі міни;
- справність підривника і надійність його кріплення у корпусі міни;
- чи повністю досланий основний заряд у трубку ста-білізатора;
- справність основних і додаткових зарядів.
На ВП виконується сортування мін:
- за індексом або за призначенням (осколкова, димова);
- за маркою (типом) підривника;
- за ваговими знаками;
- за складом (номером) заряду;
- за маркуванням, що зазначається (завод, партія і рік спорядження);
- за даними збирання (партіями) зарядів.
Основні заряди сортують за клеймом на дні гільзи і маркуванням на етикетці, наклеєній зверху заряду. Споряджені міни, що мають різні клейма на дні гільзи основного заряду, необхідно відкладати в окремі групи і використовувати для стрільби по цілях, що займають значну площу за глибиною і віддаленим від своїх військ на відстань не менше 400 м.
Додаткові заряди сортують за маркуванням на упаковці. Додаткові заряди, що мають різне маркування, можуть бути використані лише в окремих випадках для стрільби по групових цілях, які найбільш віддалені від своїх військ.
Після сортування міни розподіляють по мінометах так, щоб для виконання кожного вогневого завдання у мінометів були боєприпаси з одним і тим самим маркуванням і ваговими знаками.
На вогневій позиції боєприпаси зберігають по можливості за однакових температурних умов. Визначення температури проводиться через кожні 1–2 години. Для визначення температури зарядів мінометів батарейний термометр кладуть на 10–15 хвилин між пучками пороху.
Порядок складання мінометних зарядів наведено у додатку Г.
При підготовці до стрільби міни виймають з упаковки та укладають на жердини, підкладки і порожні ящики.
Герметичну упаковку зарядів розкривають лише безпосередньо перед заряджанням міномета.
Підготовлені до стрільби, але невитрачені міни необхідно привести у стан для зберігання: нагвинтити (якщо був знятий) ковпачок на підривник, зняти з мін додаткові заряди та укласти їх у коробки, змастити центрувальні потовщення корпусів.
Невикористані додаткові заряди необхідно укласти у справний ящик в окопі (на відстані 5–10 м від міномета). Кришка ящика повинна бути завжди закритою.
У міру накопичення додаткових зарядів необхідно відносити їх у тил взводу і здавати на пункт боєпостачання.
Достарыңызбен бөлісу: |