Тема 1.5 Уживання форм прикметників

Тема 1.5 Уживання форм прикметників

2. Особливості відмінювання прикметників.

3. Основні правила перекладу прикметникових словосполучень з російської українською мовою.
Література

1. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. – К.: Либідь, 1991. – 253 с.

2. Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова. – Х., 2009. – С. 193–197.

3. Іванова І. Б. Українське ділове мовлення: Навч. пос. / І. Б. Іванова – Х., 2007 – С. 288–294.

4. Капелюшний А. О. Практична стилістика української мови: Навч. посібник. – Л.: ПАІС, 2007. – 224 с.

5. Культура фахового мовлення: Навч. пос. / За ред. Н.Д. Бабич. – К., 2005. – С. 225–228.

6. Мацюк З. О. Українська мова професійного спілкування: Навч. пос.
/ З. О.Мацюк, Н. І. Станкевич. – К., 2010. – С. 180–187.

7. Сербенська О.А. Культура усного мовлення: Практикум: Навч. посібник. – К.: Центр навч. літ., 2004. – 216 с.
Матеріали для самостійного вивчення
Найтиповіші порушення трапляються в:

1) утворенні присвійних прикметників: треба Галин (а не Галін), Настин (а не Настін), Наталчин (а не Наталкін), свекрушин (а не свекрухін), подружчин (а не подружкін).

Примітка.

а) від іменників І відміни присвійні прикметники (назви осіб) творяться за допомогою суфіксів -ин (-їн), кінцеві приголосні основи в деяких прикметниках чергуються: г – ж; к – ч; х – ш:

Від іменників Ілля, суддя присвійні прикметники утворюються за допомогою суфікса -ів, що чергується із суфіксом -ев (-ів – -ев): Ілля – Іллів, Іллева; суддя – суддів, суддева;

б) від іменників II відміни присвійні прикметники (назви осіб) творяться за допомогою суфіксів -ів (-їв):

якщо прикметник утворено від іменника твердої групи, то відбувається чергування -ів – -ов: батько – батьків, батькова, батькового, батькове; Максим –Максимів, Максимова;

якщо прикметник утворено від іменника м'якої чи мішаної групи, то відбувається чергування -ів (-їв) – -ев (-єв): Василь – Василів, Василева; коваль – ковалів, ковалева; товариш – товаришів, товаришева; Андрій – Андріїв, Андрієва; Юрій – Юріїв, Юрієва, Сергій – Сергіїв, Сергієвого, Сергієва;

в) від назв тварин (птахів) присвійні прикметники утворюються за допомогою суфіксів -ів-, -ин- (-їн-), -ач- (-яч-), -ов-, -ев-, нульового суфікса: соловейків голос, ластівчине гніздо, зміїна нора, лисячий хвіст, левові пазурі, вовче лігво, ведмежий барліг та ін.;

Три прикметники пишуться з літерою щ: високий – вищий; хороший – кращий; товстий – товщий (і товстіший).

Сім прикметників пишуться з літерами жч: тяжкий – тяжчий, важкий – важчий, вузький – вужчий, низький – нижчий, дорогий – дорожчий, близький – ближчий, дужий – дужчий;

б) складена (аналітична) форма утворюється додаванням слів більш, менш до звичайної форми прикметника: більш важливий, більш дорогий, більш потрібний, більш гарна, більш веселі, менш широкий, менш глибокий.

б) складена (аналітична) форма утворюється додаванням слів найбільш, найменш (якнайбільш, якнайменш, щонайбільш, щонайменш) до звичайної форми прикметника: найбільш важливий, найбільш потрібний, найменш глибокий, якнайбільш широкий, щонайбільш високий.

Поєднання простої і складеної форм є неправильним: більш вищий (треба: більш високий), менш потрібпіший (треба: менш потрібний), найбільш важливіший (треба: найбільш важливий).

Відносні й присвійні прикметники ступенів порівняння не утворюють: цегляніший, металевіший, більш кам’яний.

а) прикметники, що називають абсолютну ознаку: голий, мертвий, глухий, сліпий, німий, босий, лисий, живий;

б) прикметники з префіксами й частинами пре-, за-, над-, все-, пра-, архі-, гіпер-, супер-, ультра-, екстра-, не-, без-, пре-: негарний, немудрий, невеселий, недобрий; прекрасний, премудрий, завеликий, задовгий, надпотужний, всесильний, прадавній, архібагатий, гіпершвидкий, суперважкий, ультракороткий, екстраважливий;

в) назви мастей тварин: вороний, гнідий, карий, попелястий, чалий, буланий;

г) назви похідних кольорів: золотий (від золото), срібний (від срібло), вишневий, малиновий, салатовий, бордовий, кавовий, фіалковий, бузковий, коричневий тощо, а також назви кольорів, запозичені з інших мов: бежевий (від беж), фіолетовий (від фіолет);

г) складні прикметники, що пишуться разом або через дефіс: хитромудрий, жовтогарячий, червоногарячий, чорно-білий, темно-зелений, синьо-жовтий;

д) прикметники з суфіксами: -уват- (-юват-) (червонуватий, синюватий); -ав- (-яв-) (жовтавий, білявий); -аст- (-яст-), -ист- (жовтастий, червонястий, темнистий); -енн-, -анн- (-янн-) (височенний, невблаганний, незрівнянний); -езн-, -елезн- (глибочезний, довжелезний); -уч- (-юч-), -ущ-
(-ющ-), -ач- (-яч-) (худючий, хитрющий, добрячий); -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -усіньк- (-юсіньк-) (маленький, гарненький, дрібнесенький, малюсінький, білісінький);

3) використанні невластивого для української мови вживання слова самий на означення найвищого ступеня порівняння прикметників: треба найкращі студенти (а не самі кращі), найважливіші справи (а не самі важливі), найулюбленіші програми (а не самі улюблені), найдорожча людина (а не сама дорога);

4) поєднанні вищого ступеня порівняння прикметників
у словосполучення без прийменників чи сполучників (вищий ступінь порівняння прикметників звичайно вимагає після себе прийменників від, за, над, проти з відповідними відмінками або сполучників як, ніж. Форма родового відмінка без прийменника – калька з російської мови): треба думка швидша, ніж вітер (а не думка швидша вітру), воля дорожча за життя (а не воля дорожча життя), грушка солодша від яблука (а не грушка солодша яблука);

5) помилковому використанні форми вищого ступеня в значенні найвищого: треба зібралися найкращі студенти групи (а не кращі), найвища міра покарання (а не вища), найвища якість (а не вища), відзначимо найголовніші здобутки та надбання (а не головніші), проаналізуймо найдостойніші шляхи вирішення проблеми (а не достойніші).

6) узгодженні прикметника з іменником у назвах певних професій, посад і звань жінок (в офіційно-діловому стилі такі назви мають форму чоловічого роду): треба старший викладач (а не старша викладачка), новий професор (а не нова професорка), провідний інженер (а не провідна інженер), новопризначений капітан (а не новопризначена капітанша), вимогливий директор (а не вимоглива директриса);

7) утворенні форми прикметників (у ролі означень), що вживаються у сполуках із числівниками 2, 3, 4. Перевагу віддаємо називному відмінкові множини із закінченням -і: дві світлі аудиторії, три сумлінні студентки, чотири сучасні комп'ютери, два великі вікна; рідше вживають такі сполуки
з прикметниками в родовому відмінку множини із закінченням -их: дві світлих аудиторії, три сумлінних студентки, чотири сучасних комп'ютери, два великих вікна. Це ж стосується і прикметника останній перед числівниками
від 5 і далі: за останні п'ять (шість, десять, дев'яносто...) років. Але: за п'ять (шість, десять, дев'яносто. ..) останніх років.
Питання для самоконтролю
1. Яка роль прикметників у мові?

2. Якими граматичними значеннями та іншими властивостями якісні прикметники відрізняються від відносних?

3. Якими способами можна передати різну міру якості?

4. Від яких іменників творяться присвійні прикметники? Як вибір суфікса залежить від відміни й групи іменника?