Програма «Болгарська мова та читання. 1-4 класи»

Програма «Болгарська мова та читання. 1–4 класи» укладена для загальноосвітніх навчальних закладів з болгарською мовою навчання.

Болгарська мова у закладах такого типу (або у класах з болгарською мовою навчання) є не тільки навчальним предметом, а ще і засобом навчання інших дисциплін.

Програма враховує особливості мовної освіти школярів у початковій школі: визначає цілі, зміст та методи навчання літературного варіанта рідної болгарської мови учнів – носіїв південноукраїнських болгарських говірок.

Головною метою курсу є розвиток умінь здійснювати всі види мовленнєвої діяльності сучасною болгарською літературною мовою, як-от: навчити учнів читанню та письму, надати певні знання про мову, сформувати мовні вміння та стійку мотивацію до вивчення літературної болгарської мови, а також почуття поваги до рідної говірки, що протягом століть забезпечувала мовну комунікацію у місцях компактного мешкання етнічних болгар.

Програма не обмежує самостійності й творчої ініціативи вчителя, бо передбачає гнучкість у розподілі навчального матеріалу та враховує потреби учнів, зумовлені віковими особливостями школярів, ступенем збереження говірки та реаліями суспільного життя.

Добір та структурування змісту навчання розроблено у відповідності з вимогами Державного стандарту початкової загальної освіти, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2011 року за № 462.

Навчання болгарської мови та читання в Програмі розглядається в контексті сучасної концепції мовного розвитку особистості.

Мета навчання в умовах болгарської соціолінгвістичної зони Південноукраїнського регіону, щоб навчальний процес обумовлювався необхідністю досягнення такого рівня комунікативної компетентності, який би відповідав сучасним вимогам соціуму і потребам особистості.

Мовна культура є частиною загальної культури людини. Але мовна культура – це не лише володіння мовною нормою, збагачення словника або засвоєння граматичних засобів. Мовна культура тісно пов’язана з формуванням всебічно розвинутої особистості, тому об’єктом і предметом навчального процесу мають бути і державні, національні та загальнолюдські цінності.

Основними принципами Програми є:

• 
  комунікативна спрямованість навчання;
  
• 
  особистісна орієнтація;
  
• 
  інтегроване навчання видів мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання та письма);
  
• 
  порівняльні співставлення із знаннями, вміннями та навичками, що набувають школярі при вивченні української та інших мов у межах програм початкової школи;
  

Зміст навчання болгарської мови та читання в початкових класах, що закладений у Програмі, обумовлюється змістовними лініями, які пов’язані між собою та спрямовані на формування ключових і предметних компетентностей, як-от: мовленнєвою (аудіювання, говоріння, читання, письмо), мовною (знання з лексики, граматики, фонетики, орфографії сучасної болгарської літературної мови), соціокультурною (початкові знання особливостей суспільного життя і культурних традицій, уміння вибирати та використовувати мовленнєві форми у конкретній ситуації) та стратегічною (діяльнісною).

Зміст навчання за зазначеними лініями зумовлений особливостями функціонування болгарської мови в Україні (відсутність літературного мовного середовища, іншомовне оточення, розмаїття та різний ступінь збереженості говірок – 104 говірки, що в сучасній діалектології поєднані у 7 груп тощо) і залежністю збереження болгарської мови та національних і культурних традицій від територіального розташування (компактне або дисперсне).

Соціокультурна лінія складається зі складових: соціальної (зав’язування мовних контактів; ввічливе та толерантне ставлення до людей; формування умінь реагувати на прохання і потреби інших; дотримання правил поведінки; бережливе ставлення до природи тощо), мовленнєвої (формування вмінь розуміти вказівки; вміння вести діалог за формами: запитання – відповідь, твердження – згода/незгода, привітання – відповідь; уміння надавати, отримувати, переказувати інформацію і висловлювати власну думку усно і письмово тощо) та культурологічної (загальні знання про Україну і Болгарію – державна символіка, географічне положення, елементарні знання про державні мови та їх спорідненість як слов’янських мов; загальні уявлення про свята і народні звичаї; усвідомлення в процесі мовлення – відповідно до вікових особливостей молодших школярів – різниці між літературною мовою та рідною говіркою тощо).

Стратегічна (діяльнісна) лінія передбачає розвиток загально-навчальних навичок, уміння знаходити ефективні стратегії для вирішення комунікативних завдань; застосування придбаних знань, формування навичок об’єктивно оцінювати свої або чужі навчальні досягнення; формування елементарних навичок роботи щодо виправлення власних помилок та недоліків у самостійній роботі на уроці та вдома щодо отримання і розвитку навичок читання, слухання, говоріння та письма. Набуття стратегічної компетенції молодшими школярами відбувається за допомогою вчителя.

Основними завданнями навчання літературної болгарської мови та читання в початковій школі є:

• 
  формування в учнів інтересу до вивчення літературної болгарської мови та виховання поваги до рідної говірки;
  
• 
  забезпечення мовленнєвого та загального розвитку молодших школярів;
  
• 
  закладання основ мовної освіти, що має сприяти вив­ченню державної, болгарської та інших мов, які передбачені навчальними планами;
  
• 
  початкове ознайомлення (з урахуванням вікових особливостей молодших школярів) з національними традиціями, історією, культурою болгарського народу засобами змісту навчального матеріалу;
  
• 
  виховання толерантного ставлення до мов інших народів, які мешкають на території України та за її межами, а також до їх національних і культурних традицій;
  
• 
  сприяння інтелектуальному, моральному, соціокультурному та естетичному розвитку дитини через залучення школярів до знайомства з дитячою літературою (в авторській, жанровій, тематичній різноманітності) та за допомогою літературних образів, а також через залучення до навчального процесу різних видів мистецтва (музики, живопису, театралізованих вистав і екранізованих творів тощо);
  
• 
  закладення елементарних знань про основні мовні одиниці та граматичні категорії, які є необхідними для формування мовленнєвих умінь і навичок з літературної болгарської мови;
  
• 
  формування навичок читання і письма болгарською літературною мовою як видів мовленнєвої діяльності;
  
• 
  формування умінь та навичок створювати невеличкі власні висловлювання за змістом прослуханого, прочитаного тексту або спонтанно;
  
• 
  формування вмінь та навичок, що пов’язані з елементарним мовленнєвим спілкуванням шкільному, суспільному та, певною мірою, у родинному середовищі;
  
• 
  формування первинних навичок співпраці в парах, групах та команді; виконання різних ролевих функцій у колективі.
  

• 
  поступове зростання складності;
  
• 
  циклічна повторюваність тем з подальшим розширенням;
  
• 
  мотивований відбір тем, обґрунтований віком та інтересами школярів;
  
• 
  відповідність змісту цілям навчання болгарської мови для її подальшого вивчення у середніх та старших класах;
  
• 
  можливість реалізації бікультурних і білінгвальних співставлень;
  
• 
  використання діалогу культур та етнокультурного (національно-регіонального) компоненту на різних етапах навчання;
  
• 
  оптимізація навчального процесу з метою збереження фізичного, психічного та емоційного здоров’я молодших школярів.
  

• 
  використання сучасних освітніх навчальних і ігрових технологій;
  
• 
  розвиток особистості дитини, його мовленнєвих і розумових здібностей;
  
• 
  комунікативний підхід: оволодіння основами болгар­ської літературної мови як засобом спілкування (на практичній основі);
  
• 
  формування комунікативних, соціальних і предметних компетентностей;
  
• 
  поступове та інтегроване оволодіння усіма видами мовленнєвої діяльності (говоріння, читання, аудіювання, письмо);
  
• 
  поетапно-концентрична презентація мовного та мовленнєвого навчального матеріалу;
  
• 
  пріоритетне засвоєння норм літературної мови, відмінних від особливостей рідної говірки;
  
• 
  співставлення знань, умінь і навичок, що придбані в процесі вивчення інших мов;
  
• 
  випереджене вивчення усного курсу в навчанні літературної болгарської мови;
  
• 
  правильне використання принципу апроксимації, що сприятиме подоланню учнями страху перед евенту­альною (можливою) помилкою та підвищенню рівня їхньої мовленнєвої активності.
  

1. 
   Україна – наша батьківщина.
   
2. 
   Болгарія – наша історична батьківщина.
   
3. 
   Українська та болгарська як державні європейські мови.
   
4. 
   Слов’янська писемність.
   
5. 
   Болгари в Україні.
   
6. 
   Довкілля. Природа рідного краю та її збереження.
   
7. 
   Свята і народні звичаї.
   
8. 
   Народна творчість.
   
9. 
   Культура та мистецтво.
   
10. 
    Мовленнєвий етикет.
    

1. 
   Знайомство.
   
2. 
   Я і моя родина.
   
3. 
   Моя рідна оселя. Наше подвір’я.
   
4. 
   Моя вулиця. Наші сусіди.
   
5. 
   Наша школа, наш клас.
   
6. 
   Людина. Зовнішній вигляд. Характер.
   
7. 
   Що ми їмо?
   
8. 
   Посуд та його призначення.
   
9. 
   Одяг та взуття.
   
10. 
    Календар.
    
11. 
    Розпорядок дня. Особиста гігієна.
    
12. 
    Вільний час.
    
13. 
    У транспорті.
    
14. 
    У магазині.
    
15. 
    У лікаря.
    

1. 
   У світі тварин.
   
2. 
   У світі рослин.
   
3. 
   У світі птахів.
   
4. 
   Природні об’єкти (ліс, гори, озера, море, річки тощо).
   
5. 
   Пори року (зима, весна, літо, осінь). Погода.
   

1. Властивості та якості.

2. Кольори.

3. Дні тижня. Місяці.

4. Лічба (1–1000).

5. Годинник.

6. Назви частини тіла.

7. Риси характеру.

8. Назви одягу та взуття.

9. Назви страв і напоїв.

10. Назви домашнього посуду.

11. Назви меблів.

12. Назви побутових електроприладів.

13. Назви видів транспорту.

14. Шкільні приладдя. Учнівські речі.

15. Назви іграшок.

16. Рослини.

17. Свійські тварини та птахи.

18. Дикі тварини та птахи.
Запропоновані теми циклічно повторюються протягом всього періоду початкового навчання. Циклічність тематики зумовлена навчальними цілями та сприяє інтелектуальному розвитку молодших школярів, збагачує лексикон учня; розвиває мовленнєві вміння і навички. Засвоєння забезпечується поступовим розширенням тематичних груп слів та ускладненням тематичних текстів (для аудіювання або читання), написанням переказів та коротких творів, обговорюванням тем у формі діалогу або монологу тощо.

Система оцінювання навчальних досягнень молодших школярів має логічну структуру, яка зумовлюється поступовим ускладненням завдань на кожному наступному етапі. Вона відповідає методичним засадам і діючим нормативам, що закладені в Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи, й носить мотивуючий, а не караючий характер. Вимоги до навчальних досягнень учнів надано в Програмі до кожного розділу окремо.

Для оптимізації навчально-виховного процесу, підвищення рівня якості знань, вмінь та навичок учнів рекомендується:

• 
  навчальну діяльність підпорядкувати принципу комунікативної спрямованості навчання;
  
• 
  зробити процес навчання мови та мовлення макси­мально вмотивованим;
  
• 
  враховувати індивідуально-психологічні особливості учнів;
  
• 
  активізувати комунікативну діяльність учнів шляхом раціонального застосування різноманітних форм роботи (фронтальні, групові, парні, індивідуальні);
  
• 
  навчити учнів елементарним правилам самоорганізації і самовиховання: поступово формувати навички самос­тійної роботи, вчити працювати з книгою та довідковою літературою;
  
• 
  мовлення на уроці максимально наближати до реалій життя за допомогою умовно-комунікативних і комунікативних вправ.
  

• 
  оволодіти читанням і письмом як універсальними видами мовленнєвої діяльності;
  
• 
  набути якісні вміння та навички аудіювання та говоріння;
  
• 
  засвоїти й активно вживати лексику за визначеною тематикою;
  
• 
  усвідомити різницю між літературною і діалектною вимовами;
  
• 
  помічати і виправляти помилки у власному усному та писемному мовленні;
  
• 
  навчитися вживати літературні форми в офіційній ситуації спілкування, наприклад: у школі, у бібліотеці тощо;
  
• 
  співвідносити вимову і правопис, знаходити відповідність або різницю між ними, дотримуватися на практиці орфоепічних норм і правил правопису;
  
• 
  набути початкові знання про будову мови, її основні одиниці та взаємозв’язки між ними; про будову та лексичне значення слова, основні класи слів; про основні структурні особливості та види словосполучень і речень, початкові знання про текст;
  
• 
  набути початкових умінь й навичок створення та редагування усних і писемних текстів (з урахуванням вікових особливостей дитини).
  

Фонетичні навички в межах усного курсу формуються в учнів під впливом і керівництвом учителя, що потребує від останнього додаткових зусиль щодо подолання діалект­них відхилень у власному мовленні.

Усний курс передбачає розвиток навичок слухання та говоріння, тому особливу увагу на цьому етапі навчання слід приділяти створенню у свідомості учнів асоціативного аудіовізуального зв’язку образу слова за допомогою: невербальних засобів навчання, а також – використання інших форм нав­чання (малювання, ліплення, плетіння, вишивання тощо) та на основі порівняння літературної мови і рідної говірки.

Вивчення болгарської мови у 2 класі («Розвиток усного мовлення. Читання. Письмо») передбачає добукварний, букварний і післябукварний періоди. Зміст навчання зумовлюється необхідністю закріплення вмінь і навичок слухання та говоріння (протягом року), формуванням умінь і навичок читання та письма (букварний й післябукварний періоди).

У добукварному періоді продовжується розвиток усного мовлення шляхом повторення та закріплення вмінь і навичок аудіювання, говоріння, що придбані протягом першого року навчання.

Особлива увага приділяється розширенню словникового запасу учнів: повторюється вивчений у межах усного курсу матеріал, засвоюється новий. Формуються практичні вміння та навички виділяти речення з мовленнєвого потоку, складати речення, утворювати певні форми речення з наданого переліку слів, розрізнювати речення за метою висловлювання, будувати запитання та відповіді, брати участь у діалозі й зв’язано висловлюватися.

Букварний період передбачає вивчення алфавіту на основі порівняння з алфавітом мови навчання (порядок вив­чення букв болгарської азбуки зумовлюється особливостями фонетичної будови говірки); засвоєння фонетичних понять: звук, звук і буква, голосні та приголосні звуки, твер­ді і м’які звуки, чергування звуків тощо. На даному етапі формуються вміння і навички аналізувати звуковий склад слова, послідовно називати звуки у слові, виділяти у словах окремі звуки. На основі засвоєння алфавіту учні мають оволодіти звуко-буквеним аналізом слова.

З метою формування навичок читання, учні вчаться поділяти слова на склади за кількістю голосних звуків, розрізнювати наголошені й ненаголошені склади, будувати графічні моделі слова, словосполучення, речення. Учні мають усвідомити складотворну роль голосного звука, смислороз­різнювальну роль наголосу.

У післябукварний період формуються і розвиваються навички читання та письма. Цей етап передбачає розвиток таких умінь і навичок: читати поскладово, цілими словами та реченнями; відповідати на запитання за змістом тексту; читати невеличкі зв’язні тексти (монологічного або діалогіч­ного характеру) та переказувати прочитане з використанням опорних слів і навідних запитань.

Читання зв’язних текстів потребує перевірки розуміння прочитаного шляхом знаходження в тексті речень для відповіді на запитання та висловлювання свого ставлення до прочитаного тощо.

Слід зазначити, що в 1-му та 2-му класах значну роль для формування фонетичних навичок відіграє вивчення напам’ять відтворення вголос (згідно з орфоепічною нор­мою) віршованих рядків, загадок, скоромовок та дитячих пісень.

Протягом післябукварного періоду закріпленню фонетич­них навичок сприятиме оволодіння писемною формою сучасної болгарської літературної мови. Оволодіння графікою не потребує додаткових годин навчального часу, бо учні з першого класу володіють навичками написання кириличних букв (малих та великих), уміють вживати розділові знаки (крапка, кома, знак оклику, знак питання). На цьому етапі можна застосовувати не лише такі види письмової роботи, як списування букв, складів, слів, словосполучень, речень, коротких текстів з друкованих та рукописних зразків, а й письмові відповіді на запитання, написання диктантів, переказів коротких текстів та складання коротких описів (за предметними та сюжетними малюнками тощо). Також слід приділяти увагу формуванню елементарних навичок читання рукописного тексту.

Вивчення болгарської мови у 3–4 класах («Сучасна болгарська літературна мова») є органічним продовженням вивчення болгарської мови в 1–2 класах. Протягом цього періоду особлива увага приділяється забезпеченню відповідного рівня комунікативних умінь і навичок (з урахуванням елементарних знань з мови та правопису), усвідомленню й подоланню діалектних відхилень у мовленнєвій практиці учнів на засадах порівняння літературної мови та діалекту.

Принцип засвоєння сучасної болгарської літературної мови на практичній основі не заперечує необхідності надавати певну інформацію з теорії мови (фонетична будова мови, граматичні ознаки частин мови, певна мовознавча термінологія тощо), використання знань і вмінь, набутих у процесі навчання української мови (загальні уявлення про спорідненість болгарської та української мов; усвідомлення збігів і розбіжностей у фонетиці, лексиці, граматиці двох мов на основі порівняльного аналізу; перенос мовних знань і вмінь), проведення пропедевтичної роботи щодо вивчення болгарської літератури у старших класах (ознайомлення з окремими доступними для учнів літературними творами; набуття навичок аналізу текстів; збагачення елементарними відомостями з теорії та історії болгарської літератури, формування читацьких інтересів).

Навчання базується на повторенні та закріпленні вмінь і навичок, що формувалися в 1–2 класах: актуалізація уявлень про усне й писемне мовлення; закріплення умінь і навичок літературної вимови, розвиток умінь і навичок аудіювання та говоріння, удосконалення техніки читання і письма, розвиток культури усного й писемного мовлення, активізація інтересу до вивчення літературної мови.

Розвиток умінь і навичок слухати/розуміти літературне мовлення пов’язаний з удосконаленням усного й писемного мовлення та з формуванням стратегічної компетенції (уміння зосередитися, вникнути у смисл повідомлюваного, стежити за розвитком сюжету, розуміти завдання вчителя тощо).

Розвиток умінь і навичок аудіювання тісно пов’язаний зі словниковою роботою. Повнота розуміння повинна перевірятися шляхом бесід, виконанням тестових завдань, використанням малюнків тощо.

Говоріння відбувається на репродуктивному рівні (відтворення зразка, переказ тексту, розповідання напам’ять тощо) та на продуктивному рівні (вміння самостійно складати речення та тексти, запитувати та відповідати на запитання, розповідати про певні події, описувати явища та об’єкти тощо). Кінцевим результатом є продуктивне мовлення, бо воно пов’язане з реалізацією комунікативної компетентності, тобто спілкування за темами, визначеними цією Програмою.

Неповне або неправильне розуміння та говоріння зумовлені відсутністю болгарського літературного мовного середовища, спорідненістю і впливом української/російсь­кої мови на місцеві болгарські говірки.

У 3–4 класах мають бути сформовані навички правильного (з дотриманням орфоепічної норми), свідомого, вираз­ного читання мовчки та вголос. Читання літературною мовою тісно поєднується зі збагаченням словникового запасу і розвитком умінь усного мовлення.

На цьому етапі активно розвиваються навички письма, удосконалюється техніка письма, а також формується орфографічна грамотність. Особливу увагу слід приділяти удосконаленню правописних умінь і навичок. Учні навчаються писати диктанти, перекази, короткі твори. При цьому слід спиратися на уміння та навички, вже сформовані на уроках української/російської мови.

У зв’язку з тим, що болгарські говірки практично не мають письмової форми, але учні набувають навички писемного мовлення з української/ російської мов, слід враховувати та порівнювати зміст орфографічних правил обох мов, виділивши серед них такі групи: І – правила, зміст яких збігається; ІІ – пра­вила, зміст яких збігається частково (варіативність збігу та розбіжностей); ІІІ – правила, характерні лише для болгарської мови. Особливу увагу необхідно приділяти ІІ групі правил (з метою подолання інтерференції).

Вивчення болгарської мови в початкових класах – це основа для формування мовної компетенції на рівні, необхідному для подальшого вивчення сучасної болгарської літературної мови.

1 клас