Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів
Діагностичний підхід до обстеження хворого з ціанозом
жүктеу/скачать 1,22 Mb. Pdf көрінісі
|
Синдроми в кардіології
- Бұл бет үшін навигация:
- Диференціальний діагноз при серцевій недостатності
| Діагностичний підхід до обстеження хворого з ціанозом
Для з’ясування справжньої причини ціанозу слід враховувати деякі важливі моменти: 1. Дані анамнезу, зокрема, тривалість ціанозу (поява ціанозу вже з народження зазвичай буває при вроджених вадах серця); вказівки на можливий прийом медикаментів або контакт із хімічними речовинами дозволяють запідозрити утворення патологічних форм гемоглобіну. 2. Клінічні прояви центрального або периферичного ціанозу. 3. Об’єктивні дані, що отримані при фізикальному та рентгенологічному дослідженні систем дихання та кровообігу. 4. Масаж та зігрівання холодної кінцівки покращує периферичний кровотік, що веде до зникнення периферичного, але не центрального ціанозу. 5. Наявність або відсутність потовщення дистальних фаланг пальців за типом барабанних паличок. Поєднання ціанозу з барабанними паличками нерідко можна спостерігати у хворими з деякими формами вроджених вад серця, абсцесами легень або легеневими артеріовенозними норицями. З іншого боку, периферичний ціаноз або гострий центральний ціаноз не поєднуються з барабанними паличками. 6. Визначення напруги або насичення артеріальної крові киснем, спектроскопія та інші дослідження крові, що дозволяють виявити патологічні форми гемоглобіну. Диференціальний діагноз при серцевій недостатності Серцева недостатність (СН) – це синдром, що спричинений неспроможністю серця підтримувати серцевий викид відповідно до метаболічних потреб тканин. Відповідно до критеріїв Європейського товариства кардіологів, діагноз серцевої недостатності встановлюють за наявності наступних трьох критеріїв: - відповідні клінічні симптоми (задишка, втомлюваність, набряки), - докази порушення функції серця у стані спокою, - симптоматичний ефект від медикаментозного лікування (діуретиків та серцевих глікозидів) – необов’язковий критерій. Залежно від клінічної ситуації, у якій виникає СН, розрізняють гостру та хронічну СН (ХСН). Важливо розрізняти ХСН, спричинену первинним порушенням систолічної функції серця (систолічна СН) та СН внаслідок порушення діастолічної функції серця (діастолічна СН). Поділ СН на систолічну і діастолічну зумовлений не тільки відмінностями у патофізіології та природному перебігові, але й різними підходами до лікування. Крім того, залежно від переважного ураження насосної функції лівого або правого шлуночка, розрізняють лівошлуночкову, правошлуночкову та бівентрикулярну серцеву недостатність. СН не розглядають як самостійну нозологічну одиницю, оскільки вона може бути наслідком багатьох структурних та функціональних захворювань, які порушують здатність серця до діастолічного наповнення або систолічного вигнання крові. Такі симптоми та ознаки ХСН як задишка, втомлюваність, набряки, серцебиття не є строго специфічними для захворювань серця і можуть зустрічатися при інших захворюваннях (напр., при бронхолегеневій патології, тиреотоксикозі, анемії тощо). ХСН – поширений патологічний стан з високими показники інвалідизації та смертності. Згідно сучасних даних, поширеність ХСН серед дорослої популяції складає близько 2-3% й істотно зростає з віком, сягаючи 10-20% у старших вікових когортах. Смертність при ХСН залишається високою: протягом 4 років після встановлення діагнозу помирає 50% пацієнтів, а при важкій ХСН виживання таке ж, як при злоякісних новоутвореннях. Незважаючи на застосування сучасного комплексного лікування, смертність при ХСН впродовж останніх років не має чіткої тенденції до зниження. ХСН може бути спричинена патологією міокарда, ендокарда (клапанне захворювання серця) та перикарда. |