бронхіальна астма, пневмоконіози, туберкульоз легень, альвеоліти),
легеневих судин (хронічна постемболічна легенева гіпертензія, первинна
легенева гіпертензія – синдром Аєрза) та грудної стінки (патологічне
ожиріння, синдром Піквіка, кіфосколіоз грудного відділу хребта, параліч
діафрагми).
Найбільш частою причиною хронічного легеневого серця є хронічне
обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) – хронічне запальне
захворювання дихальних шляхів, що характеризується не повністю
зворотнім обмеженням потоку повітря у дихальних шляхах, що пов’язане
з незвичайною відповіддю дихальних шляхів на вдихання шкідливих
часток або газів. Бронхіальна обструкція при ХОЗЛ веде до альвеолярної
гіповентиляції та гіпоксемії, а руйнування еластичного каркасу легень
(емфізема легень) – до порушення механіки дихання та зростання
внутрішньогрудного тиску.
Типовими скаргами хворих на ХОЗЛ є задишка, що повільно
прогресує протягом багатьох років, та непродуктивний кашель. Головним
чинником ризику виникнення ХОЗЛ є куріння (зі стажем понад 10 пачко-
років).
Під
час
огляду
відмічають
розширену,
діжкоподібну
(емфізематозну) грудну клітку, розширення міжреберних проміжків,
«теплий», сіруватий ціаноз. Пальпаторно визначають білатеральне
ослаблення голосового тремтіння, перкуторно – коробковий звук. Під час
аускультації легень виявляють жорстке (з подовженим видихом) або
послаблене везикулярне дихання, сухі експіраторні хрипи. Іноді
використовують
пробу
Вотчала
для
виявлення
прихованої
бронхообструкції: після глибокого вдиху хворого просять зробити
форсований видих. Поява або збільшення кількості сухих хрипів – ознака
прихованої бронхообструкції. Діагноз підтверджують даними спірографії
(зниження показника ОФВ
1
, зниження відношення ФЖЄЛ/ ОФВ
1
).
Достарыңызбен бөлісу: