Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів
жүктеу/скачать 1,22 Mb. Pdf көрінісі
|
Синдроми в кардіології
| Міокардит
Запальне ураження міокарда може бути причиною СН. Хворі на міокардит скаржаться на відчуття нестачі повітря, а іноді при важкому міокардиті задишка може виникати у стані спокою і сягати ступеня ортопное. Притаманними є серцебиття при фізичних навантаженнях та у стані спокою, відчуття перебоїв у роботі серця, швидка втомлюваність, кволість, адинамія, запаморочення, колаптоїдні стани, непритомність, гарячка субфебрильного (рідше фебрильного) характеру. Характерний атиповий больовий синдром (болі в грудній клітці помірної інтенсивності, які локалізуються в ділянці серця, не іррадіюють, мають ниючий, колючий або ріжучий характер, не пов’язані з фізичними навантаженнями, тривають годинами, не знімаються нітрогліцерином). При васкуліті вінцевих артерій больовий синдром подібний до стенокардії. Захворювання на міокардит анамнестично пов’язане з нещодавно перенесеними інфекціями (ГРВІ, грип, ангіна, пневмонія, діарея, інфекційна висипка тощо), прийомом деяких медикаментів, вакцинацією, контактом з токсичними речовинами тощо. Фізикальні ознаки міокардиту неспецифічні і притаманні СН будь-якого ґенезу. При міокардиті спостерігають зміни на ЕКГ у вигляді патології реполяризації (депресія/елевація сегменту ST, інверсія зубця Т), екстрасистолічної аритмії, тахіаритмії (фібриляція/тріпотіння передсердь), порушення провідності (AV-блокади, блокади ніжок пучка Гіса), іноді реєструють патологічні зубці Q (псевдоінфарктна ЕКГ). Під час ехокардіографічного дослідження виявляють дилатацію камер серця, дифузний гіпокінез стінок лівого шлуночка, зниження скоротливої здатності міокарда (фракції викиду лівого шлуночка). При міокардиті може спостерігатись псевдогіпертрофія лівого шлуночка за рахунок запальної інфільтрації міокарда. Також можна виявити тромби в порожнині лівого шлуночка та вільну рідину в порожнині перикарду. Зміни з боку крові при міокардиті також неспецифічні: характерний помірний лейкоцитоз, лімфоцитоз, прискорення ШОЕ. У біохімічному аналізі крові під час активної фази захворювання виявляють позитивні гострофазові показники: гіпергаммаглобулінемію, зниження відношення альбумін/глобуліни, підвищений вміст С-реактивного протеїну, ревматоїдного фактору. Для підтвердження діагнозу міокардиту слід обов’язково визначити вміст маркерів некрозу міокарда у крові – ізоформи МВ креатинфосфокінази та серцевих тропонінів І та Т. Менш специфічним для міокардиту є зростання активності АСТ сироватки та зниження відношення АЛТ/АСТ менше 1. За наявності клінічної підозри на специфічну інфекцію як причину міокардиту проводять відповідну серологічну та мікробіологічну діагностику. „Золотим стандартом” діагностики міокардиту є біопсія міокарда правого шлуночка, яку виконують через трансвенозний доступ. жүктеу/скачать 1,22 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|