Навчальний посібник для студентів вищих медичних навчальних закладів
жүктеу/скачать 1,22 Mb. Pdf көрінісі
|
Синдроми в кардіології
| Міокардити
Міокардит – запальне ураження міокарду, викликане інфекційними, токсичними або алергічними чинниками. Виділяють наступні етіологічні групи міокардитів: інфекційні медикаментозно-індуковані алергічні токсичні радіаційні при системних захворюваннях сполучної тканини та системних васкулітах опікові трансплантаційні ідіопатичні Найбільш частою причиною міокардита є різні інфекції. Міокардит можуть викликати віруси, бактерії, грибки, рикетсії, спірохети, гельмінти, найпростіші. Основна роль належить вірусам, а серед них самим частим збудником є вірус Коксакі В (39-78%). Кардіотропний ефект мають також віруси ЕСНО, ентеровіруси, віруси грипу А та В, поліомієліту, енцефаломіокардиту. Інші віруси викликають розвиток міокардиту значно рідше. У більшості хворих в анамнезі є вказівки на перенесену за 1-2 тижні до появи кардіальних скарг ГРВІ (підвищення температури тіла, чихання, кашель, нежить, ломота в кістках, болі у м’язах, загальна слабкість, болі при ковтанні, болі в череві, діарея). В анамнезі можуть бути вказівки на перенесену бактеріальну інфекцію, виражену алергічну реакцію, токсичні впливи. Вірусним міокардитом частіше хворіють особи молодого віку. Сприяти розвитку міокардита можуть перохолодження, фізичне перенапруження, нервово-психічний стрес, надмірна інсоляція, алкоголь. Клінічні прояви гострого міокардиту визначаються ступенем важкості захворювання. Розрізняють три ступені важкості міокардиту: легкий, середній та важкий. Кардіомегалія спостерігається при середньому та важкому ступені міокардиту. Проте при міокардиті середньої важкості відсутні ознаки застійної серцевої недостатності. Частою скаргою є скарга на болі в області серця, давлячі, ниючі, колючі. Хворі відмічають задишку при фізичному навантаженні і в спокої, серцебиття, перебої в роботі серця, в ряді випадків – запаморочення, потемніння в очах, різку слабкість, непритомні стани, набряки на ногах, болі в правому підребер’ї (при важкому перебігу міокардиту). Об’єктивно при важкій формі міокардиту відмічається задишка в спокої, вимушене положення (ортопное), акроціаноз, набухання шийних вен, набряки нижніх кінцівок, асцит, анасарка. Визначається розширення меж серця, І тон на верхівці ослаблений, акцент ІІ тону над легеневою артерією, ритм галопу (за рахунок ІІІ або ІV тону). Часто тони аритмічні (екстрасистолія, миготлива аритмія), можлива пароксизмальна тахікардія. Вислуховується систолічний шум на верхівці та в точці Боткіна. При поєднанні міокардиту з перикардитом може вислуховуватись шум тертя перикарду в зоні абсолютної тупості серця. В нижніх відділах легень визначаються вологі хрипи та крепітація. Може пальпуватись збільшена, болюча печінка, визначатись наявність асциту. Лабораторні дані. В загальному аналізі крові відмічаються прискорення ШОЕ, лейкоцитоз із зсувом вліво. В біохімічному аналізі: збільшення фібриногену, 2 - та -глобулінів, поява С-реактивного білку. Спостерігається поява в крові маркерів деструкції міокарда: підвищується рівень АсАТ, ЛДГ 1 , КФК, особливо МВ КФК. Найбільш чутливим маркером ураження міокарду при важкому міокардиті є тропонін. Характерно збільшення титру противірусних антитіл в крові при вірусному міокардиті. У сироватці крові виявляються антиміокардіальні антитіла, а також антитіла до міозину, актину. Рентгенологічне дослідження при важкому міокардиті виявляє значне збільшення розмірів серця. В легенях венозний застій, широкі корені, посилення венозного малюнку. На ЕКГ: зміни кінцевої частини шлуночкового комплексу (зміщення інтервалу ST вниз від ізолінії – частіше висхідна депресія інтервалу ST, зменшення амплітуди зубця Т, його сплощення, формування від’ємного несиметричного зубця Т). Зміни зберігаються біля 4-6 тижнів, у процесі лікування поступово зникають. Можливі зміни зубця Р, зниження вольтажу QRS, подовження інтервалу QT. Реєструється синусова тахікардія, брадикардія, екстрасистолія, епізоди пароксизмальної тахікардії (суправентрикулярної або шлуночкової), миготлива аритмія, міграція водія ритму. Можуть спостерігатись внутрішньопередсердна, а-в та внутрішньошлуночкова блокади. Для більш ефективного виявлення та уточнення аритмій можна використати добове моніторування ЕКГ за Холтером. При міоперикардиті спостерігається підйом сегменту ST із увігнітістю донизу у відведеннях І, ІІ, ІІІ, aVF, aVL, V 1 -V 6 , зберігається декілька днів, поєднується з від’ємним зубцем Т. ЕхоКГ при міокардиті середнього ступеня та важкій формі виявляє: дилатацію порожнин серця, зменшення фракції викиду, збільшення КДО, КСО ЛШ, дифузний гіпокінез, пролабування стулок МК, мітральну та трикуспідальну регургітацію, наявність внутрішьньосерцевих тромбів, потовщення листків перикарду, наявність випоту у порожнині перикарду. Ендоміокардіальна біопсія міокарду – «золотий стандарт» діагностики міокардиту, найбільш точний метод діагностики цього захворювання. жүктеу/скачать 1,22 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|