Гіпотеза (від гр.
hypothesis – основа, припущення) – науково
обґрунтоване, логічне припущення про існування явища, причини його
виникнення тощо. Це система розумового припущення, завдяки якій
робиться висновок про існування, зв’язки чи причини явища. Зауважимо,
що висновок, який робиться при висуванні гіпотези, не можна вважати
абсолютно достовірним. Ознаками науково правильної (продуктивної)
гіпотези є її адекватність, правдивість та можливість перевірки.
Адекватною (від. лат.
adaequatus – відповідний) є гіпотеза, що
відповідає теоретичній основі дослідження, його меті, завданням.
Правдивість передбачає, що гіпотеза базується на здоровому глузді, на
вже відомих, доведених фактах. Остаточно визначають продуктивність
гіпотези особливості її перевірки: можливість операціоналізації, прямої чи
непрямої, або часткової перевірки. Можливість повторної перевірки
гіпотези визначає її наукову цінність.
Висуваючи гіпотези, необхідно намагатися дотримуватися таких
правил [36]:
при висуненні гіпотези варто усвідомлювати імовірний характер
її висновків;
гіпотеза має бути фундаментальною (тобто бути у відповідності з
усіма факторами, яких вона стосується) та простою (просто пояснювати
досліджуване явище);
з більшості протилежних гіпотез висувають ту, що має
однозначне пояснення фактів;
гіпотезу висувають у операціоналізованому вигляді, тобто у
вигляді операцій практичного дослідження, що дає можливість емпіричної
її перевірки;
гіпотеза повинна мати середній рівень узагальненості;
гіпотеза має розвиватися за схемою: «
загальна гіпотеза →
гіпотеза дослідження →
статистична гіпотеза ».
Існують теоретичні