300
-
штучне підвищення тиску спинномозкової рідини вище від пухлини шляхом стиснення судин
шиї, нахил голови вперед (проба Пуссепа),
-
натискання на ділянку живота (проба Стукея).
Ступінь та швидкість підвищення тиску в субарахноїдальному
просторі визначають
манометрично під час поперекового проколу. Відсутність чи недостатнє підвищення тиску свідчить
про порушення прохідності субарахноїдального простору. Для повного блоку характерне також
швидке й різке (до нуля) зниження тиску спинномозкової рідини у разі видалення невеликої кількості
рідини. Під час проведення ліквородинамічних проб можлива з'ява симптому лікворного поштовху
Роздольського (посилення болю в ділянці ураження корінця) і провідникових парестезій. Після
люмбальної пункції нерідковиявляється синдром вклинення (різке наростання провідникових розладів
аж до розвитку повного поперечного здавлювання спинного мозку), підґрунтям
якого є посилення
тиску пухлини, що змістилася в дистальному напрямку, на ті ділянки
спинного мозку, які знаходяться
нижче. Синдром лікворного поштовху і синдром вклинення мають
також велике діагностичне
значення, оскільки вони є патогномонічними для пухлин спинного мозку, особливо екстрамедулярної
локалізації. Інтрамедулярні пухлини тривалий час можуть існувати без суттєвих змін
цереброспінальноі рідини.
Для визначення блоку субарахноїдального простору і рівня пухлини слід проводити контрастну
мієлографію, якщо є підозра на пухлину спинного мозку, обстеження хворого обов'язково повинно
починатися з
рентгенографії хребта, щоб виключити його захворювання, які можуть призвести до
компресії спинного мозку, а також з метою виявлення кісткових змін, характерних для спінальних
пухлин. Нерідко рентгенологічні зміни за наявності метастазів у хребет
відстають від клінічних
проявів, а саме корінцевого болю, і виявляються тільки у пізнішій стадії. Цінним методом для
виявлення патологічного
процесу є ЯМР, що дозволяє чітко визначити межі і локалізацію пухлини на
ранніх стадіях.
Достарыңызбен бөлісу: