Практикум тема: "казкотерапія як інструмент психолога та педагога". ( вересень 2012р.) Теоретична частина
жүктеу/скачать 356,35 Kb.
|
| СЕМІНАР – ПРАКТИКУМ
ТЕМА: "КАЗКОТЕРАПІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ПСИХОЛОГА ТА ПЕДАГОГА". ( вересень 2012р.) ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА: Виникнення казкотерапії. Основні ідеї та мета застосування. Як працює казкотерапія? Терапевтичні методи роботи з казкою. Формування емоційного досвіду дошкільника засобами казки. Функції казок у розвитку особистості дитини. Використання казок для розвитку мислитель них операцій. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА: Ділова гра "Творимо терапевтичну казку : крок за кроком". Перегляд занять у старших групах "Екологічна казка у житті сучасної дитини". Вечір розваг. Перегляд музично – драматичної казки". ВИНИКНЕННЯ КАЗКОТЕРАПІЇ. Що таке казка? Чарівні історії про принців і принцес із казкових королівств? І так, і ні. Насправді казки можуть дуже багато, їх потенціал величезний: ними можна просто зацікавити дитину; приспати її на ніч; надихнути на зміни; справити виховний ефект; вирішити якусь психологічну проблему. Чому кожного малюка так цікавить казка? Ми обговорюємо різні методи виховання та навчання, використовуємо нові програми, моделі, проекти. Але незмінним помічником у вирішенні різних завдань була, є і буде казка. Що таке казка всі добре знаємо. Термін "терапія" використовуємо рідше. Асоціація, що одразу виникає, - це "лікування". Але не тільки. КАЗКОТЕРАПІЯ – це: процес утворення зв′язків між казковими подіями і поведінкою в реальному житті: процес перенесення казкових смислів у реальність; напрям практичної психології що дозволяє формувати характер дитини, використовуючи для цього ресурси казки; терапія середовищем, особливо казковою атмосферою, в якій можуть виявитись риси особистості, щось не реалізоване, може матеріалізуватися мрія, а головне – виникає відчуття захищеності; лікування казками: спільне з дитиною відкриття тих знань, які живуть у душі і в цей момент є цілющими; одна з проективних методик аналізу особистості, один із способів більше дізнатися про себе; інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов′язані з реальним спілкуванням, спрямованим на самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану. КАЗКОТЕРАПІЯ – як інструмент передачі досвіду "із вуст в вуста" – це спосіб виховання в дитини особливого ставлення до світу; спосіб передачі необхідних моральних норм і правил. Ця інформація закладена у фольклорних казках, переказах, притчах. Саме казкові історії, в яких вкладено життєвий досвід старших поколінь, допомагають дитині зрозуміти закони, за якими існує дійсність. КАЗКОТЕРАПІЯ – як інструмент розвитку – це слухання, придумування й обговорення казки, внаслідок чого в дитини розвиваються необхідні для ефективного існування фантазії, творчість. Дитина засвоює основні механізми пошуку та прийняття рішень. КАЗКА НЕСЕ ДЛЯ ДИТИНИ ВАЖЛИВІ ІДЕЇ: навколишній світ живий! Ця ідея важлива для бережливого, осмисленого ставлення до навколишнього світу. Речі, які ожили здатні діяти самостійно. Ця ідея важлива для формування поваги до життя та діяльності кожної людини. Розмежування добра і зла, перевага добра. Ця ідея формує соціально-позитивні стереотипи поведінки. Найцінніше дістається через випробування. Ця ідея важлива для механізму бачення і формування досягнення мети. Робота над казкою не потребує попередньої підготовки, вона проходить поетапно І. АНАЛІТИЧНИЙ. Ознайомлення із змістом казки, бесіда про те, що знаходиться на поверхні. ІІ. ОПЕРАТИВНИЙ. Доцільно використати освітню виховну технологію ТРВЗ. Діти мають навчитися по – своєму не тільки сприймати зміст казок, але й творчо змінювати зміст подій. ІІІ. ВВЕДЕННЯ МОРАЛЬНОГО ПРАВИЛА. Обирання гуманного розв′язання, яким діти мають користуватися у подальшому житті. ТРАДИЦІЙНІ РОБОТИ З КАЗКОЮ: читання; розповідь; бесіда; драматизація; інсценування. НЕТРАДИЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ РОБОТИ З КАЗКОЮ: переплутування сюжетів героїв; змінювання характеру героя; змінювання місця, часу, події; змінювання кінцівки казки; складання казки за схемою. У повсякденні слухання казок, їх розповідання та інсценування сприяють процесу соціалізації дошкільнят. Участь в інсценуванні казок дає змогу вправлятися в спілкуванні як вербальним, так і невербальними засобами: мовою жестів, рухів, міміки. На казкових заняттях діти багато рухаються. перевтілюються, вчаться передавати різні емоційні стани героїв. Це сприяє накопиченню чуттєвого досвіду, спонукає дітей ділитися враженнями, що дуже важливо в роботі з розвитку мовлення. КАЗКОТЕРАПІЯ ЯК ПСИХОЛОГІЧНИЙ МЕТОД ВИКОНУЄ ТРИ ФУНКЦІЇ: ДІАГНОСТИЧНУ – передбачає виявлення вже на явних життєвих сценаріїв і стратегій поведінки дитини; сприяє виявленню стосунків або стану дитини про які вона не хоче говорити вголос. ПРОГНОСТИЧНУ – в тому випадку, коли діагностується потенційний розвиток подій, можна говорити про прогностичну функцію діагностичної казки. У цих казках, ніби в матрьошці, розкривається суть та особливості майбутнього життєвого сценарію дитини. ТЕРАПЕВТИЧНУ (корекційну) – казка, завдяки якій відбуваються позитивні зміни у стані і поведінці дитини. Принципова відмінність казкотерапії та інших проективних методик полягає в тому, що результат не можливо передбачити, він завжди індивідуальний. Казки, які використовуються в реальній психотерапевтичній роботі, на папір, як правило, не лягають, і чужому вуху не зрозумілі. Сьогодні казкотерапія синтезує багато досягнень психології, педагогіки, філософії – все це подається у казковій формі, у формі метафор. У сучасній казкотерапії використовуються різні психотерапевтичні прийоми: аналіз; розповідь; складання; інсценування; драматизація; лялько терапія; арт-терапія; психодинамічні медитації. Казка набагато старша, ніж наука психологія, і за силою свого впливу аж ніяк не поступається їй. Незважаючи на те, що казкотерапія є найдавнішим засобом практичної психології, сам термін виник лише на прикінці ХХ століття. Формуванню казкотерапії передували три етапи: Етап спонтанного створення та передачі історій. Він триває й досі, оскільки людство не перестає придумувати казки. Етап наукового осмислення метафоричного матеріалу. Збирати, систематизувати та досліджувати фольклор в Європі розпочали брати Грім, Шарль Перро, Володимир Даль. Етап використання казки яу "упаковки" основного інструментарію психолого – педагогічної роботи. На цьому етапі почали використовувати казку педагоги і психологи. Вони активно створювали дидактичні казки, з′явилося саме поняття казкотерапії, почав розвиватися цей напрям у психології. ОСНОВНІ ІДЕЇ КАЗКОТЕРАПІЇ. Головна особливість роботи у системі казкотерапії – це взаємодія з дитиною на ціннісному рівні. Провідні принципи казкотерапії: усвідомлення власних можливостей; усвідомлення цінності власного життя; розуміння закону причини та наслідку; пізнання різних стилів світовідчуття; пізнання світу власних емоцій та переживань; свідома творча взаємодія зі світом; внутрішнє відчуття світу та гармонії. Варто завжди пам′ятати про ці принципи, використовуючи казкотерапію. МЕТА ЗАСТОСУВАНЯКАЗКОТЕРАПІЇ. Казкотерапію застосовують у різних випадках і відповідно отримують відповідні результати. Тож залежно від очікуваних результатів потрібно визначитись з метою казкотерапії у кожному конкретному випадку, зокрема: казкотерапія, як спосіб передачі досвіду "З ВУСТ У ВУСТА" та прищеплення загальноприйнятих моральних норм і правил поведінки у соціумі. Така казкотерапія допомагає соціалізації дитини. казкотерапія як інструмент розвитку особистості дитини та її здібностей. У цьому випадку казка позитивно впливає на здатність дитини фантазувати, сприяє розвитку творчого мислення та уяви, розкриває внутрішній світ дитини. казкотерапія як психотерапія. Таке застосування казкотерапії дає змогу дитині подолати власні страхи, надмірну тривожність, попрацювати над виправленням негативних рис характеру. Завдання педагога чи психолога полягає у тому, щоб підібрати чи створити казку відповідно до потреб дитини. Якщо казку підібрано вдало, дитина "вбудовує" її послання у свій життєвий сценарій. Особливо корисно, коли дитина попросить повторити їй цю казку неодноразово. Адже саме так відбуваються глибокі зміни в житті дитини. Наразі казкотерапію вважають найбільш м′яким методом психотерапії. Він працює без обмежень і є надзвичайно ефективним. Найкращі результати можна спостерігати у роботі з дітьми, які найактивніше співпереживають казковим героям. Як ми знаємо, у ранньому віці у дітей переважає правопівкульний тип мислення, орієнтований на цілісне образне осмислення інформації, емоційно – чуттєве сприйняття світу. Тому важлива для дитини інформація ліпше засвоюється через яскраві образи. ЯК СТВОРИТИ ТЕРАПЕВТИЧНУ КАЗКУ? Вибір героя близького дитині за статтю, віком, характером. Описати життя героя у казковій формі, знайти схожість. Увести героя в проблемну ситуацію, схожу на ту що переживає дитина. Наприклад ( "Дід і баба відвели курочку рябу до дитсадка…" "Колобок захотів навчитися читати . але у нього нічого не виходило" і т. д.) Знайти разом із героєм казки шляхи подолання проблеми, показати ситуацію з різних боків. Проговорювати висновок , залучаючи дитину. Щоб ми не робили, які б новітні чи давно забуті технології, форми, методи та прийоми не використовували, головним і найважливішим завданням є і залишається забезпечити, створити й підтримати дитину, допомогти почуватися щасливою, безтурботною, справжньою дитиною. ЯК ПРАЦЮЄКАЗКОТЕРАПІЯ? Коли дитина "проживає " казку, утворюються зв′язки між казковими подіями і поведінкою у реальному житті. Якщо батьки обговорюють з дитиною прочитані казки – життєві уроки швидше засвоюються, сприяють подальшому гармонійному розвитку дитини та її успішній самореалізації. Якщо казки не обговорюються,життєві уроки та цінності засвоюються пасивно. З перших місяців зародження нового життя батьки можуть розповідати дитині казки. Доки триває внутрішньоутробний розвиток. малюк звикає до спокійних і радісних голосів батьків, реагує на їх позитивні емоції. Для новонародженого сюжет казки не має значення. Головне, щоб у ній були певні ритмічні конструкції, повтори, звуконаслідування для опанування рідної мови. У віці 1.5 – 3 роки діти починають говорити. тож казка стає поштовхом до розвитку зв′язного мовлення, образного мислення та пізнавального інтересу. 3 – 4 роки дитина розпізнає основні емоції. тож потребує казок з простими і яскравими сюжетами. На цьому етапі варто обговорювати у сімейному колі чи у групі емоції героїв, їх поведінку. 4 – 6 років мова казки є найзрозумілішою для дитини. Саме через казку дошкільник засвоює соціальний досвід. Тож будь – яке завдання дитина виконує краще й із задоволенням, якщо захопити її казковим сюжетом. ТЕРАПЕВТИЧНІ МЕТОДИ РОБОТИ З КАЗКОЮ: обговорення готової казки – який герой тобі сподобався? що запам′яталося? яка ситуація вразила? що хотілося б змінити? створення казки дитиною – з допомогою запитань чи без них; драматизація казки – гра за ролями; арт – терапевтична робота за сюжетом казки – малювання, ліплення, з глини чи пластиліну, рухова терапія, музикотерапія, тощо. АРТ – ТЕРАПІЯ В РОБОТІ З ДІТЬМИ. Відомо, що арт-терапія впливає на особистість: знижує тривогу, змінює ставлення до себе, дає змогу виразити себе, розвиває творчі здібності, почуття. Часто психологи в роботі з дітьми використовують арт – терапію, але і вихователям можна її використовувати. На таких заняттях відчувається єдність із дітьми, позитивний емоційний зв′язок із кожним та головне, довіра. Заняття можна почати з незвичайного привітання, наприклад у колі носиками, плечем, ногою чи тощо. НАПРИКЛАД: Тема: Групове малювання на склі за допомогою силуетів "Лісова казка". Мета: розвивати вміння дітей; відображати на склі творчу уяву; впливати на емоційний стан; продовжувати дітей вчити спілкуватися; працювати в групі; вчити діяти спільно. Хід: Діти вирушають до країни казок де їх очікує казкове перевтілення. Підходять до скла де на них чекають чарівні фарби і незвичайні речі. (Звучить фонограма звуку лісу, спів птахів, шум дощу і т. д.) Педагог пропонує спробувати намалювати картину. Разом поролоном і гуашшю малюють за вирізаними силуетами казкових героїв хто яких бажає. Потім пензликом, за бажанням, домальовують деталі та елементи. На поролон наносять різнокольорові смужки потім малюють дугу отримавши веселку. Розгляд картини і кожен висловлює свої почуття. В часі діти не обмежені якщо їм цікаво. Можна придумати свою нову казку, наділити персонажів різними не властивими їм характерами ( заєць – сильний. сміливий; вовк – хвалько і боягуз; лисиця – добра, привітна, чемна; ведмідь – спритний і швидкий, і так далі). Запропонувати дитині перевтілитись в одного із казкових героїв і розповісти який у нього настрій саме зараз. ПІСОЧНА ТЕРАПІЯ – це ігри з піском. НАПРИКЛАД: Тема: "Казкове підводне царство". Мета: розвиток пізнавальних інтересів, подолання емоційної замкненості, не впевненості в собі, зниження психічного та фізичного напруження, концентрація уваги, вербальної пам′яті, логічного мислення, розвиток тактильно-кінетичних відчуттів, учити діяти в групі. Матеріал: запис музики моря, 12 кольорових кульок, морські тварини, блакитна тканина, медуза, камінці, ракушки, водорості, баночки з кольоровим піском, сіллю, дрібні іграшки, малюнки – піктограми. Хід: Вправа "Мандри на повітряних кульках" Діти вибирають кульку за кольором відповідно своєму настрою. Сідають, заплющують очі і летять в країну казок , пригод, нових друзів. Психогімнастика: Ми долоньки всі зігріємо: Стануть теплі і м′які. Миєм очі, миєм щічки, Змиємо думки брудні. Вправа "Зустріч із Морською Царівною" Запитання Морської Царівни: риби вкриті лускою, а люди… риби дихають зябрами, а люди … у риби хвіст і плавець, а у людей… без води морські тварини не проживуть, а люди… навіщо людям вода? у морі пісок мокрий, а в пустелі? Вправа "Вітання Восьминіжки". Вправа "Уяви". Діти сідають навколо блакитної тканини і уявляють що це море Що ще ви уявляєте на морі? Припливає медуза і розповідає, що море, як і люди може бути добрим і злим (діти уявляють яке добре-розповідають, яке зле також діляться враженнями). Медуза принесла малюнки – піктограми. які попереджують про небезпеку? ( діти коментують свої думки). Гра – медитація "Про що розповідає мушля?" педагог У чарівному світі підводного царства живуть дивовижні риби, восьминоги. Хто ще з казкових героїв живе на дні моря? Діти заплющують очі та уявляють підводне царство та мешканців моря. Малювання підводного царства на кольоровому піску. Будують з дрібних іграшок , камінців у парах. Індивідуально малюють сіллю. ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОГО ДОСВІДУ ДОШКІЛЬНИКА ЗАСОБАМИ КАЗКИ. Використання дитячих казок є провідним у дошкільному дитинстві. Персонажі казок наділені яскравими рисами, які характеризують їх як позитивних, або негативних. Цікаві дослідження впливу казок на душу дитини описано американським психологом Бруно Беттельгейма "Психоаналіз чарівної казки. Про користь чарівного". Автор наголошує, що розвиток особистості відбувається поетапно, і кожен етап обслуговується певною казкою. Казка допомагає дитині сформувати свій внутрішній світ так, щоб піднятися ще на одну сходинку у своєму розвитку. Казку традиційно використовують як терапевтичний засіб. Ставлення дитини до казки допомагає розпізнати природу психічної травми та вилікувати душевні рани. Люди і діти різного віку сприймають казку по - різному. Тобто казкову інформацію дорослий і дитина сприймають не однаково. НАПРИКЛАД: "Троє поросят" дорослий засуджує легковажних поросят, які не захотіли будувати будинок надійний, а дитина ототожнює себе з усіма персонажами і проживає життя разом з ними. У цій казці яскраво показано дорослішання особистості. Ще один персонаж Вовк. Кожному знайомий стан дитини коли вона зла і хоче зламати. зруйнувати щось. Це "Вовк" який живе в кожному із нас. Та казка підказує: "Вовк – некерована, неконтрольована агресія, що карається. Звідки вплив моралі: учись керувати "вовком" у своїй душі. Ототожнюючи себе з кожним персонажем, дитина не розумом, а усім своїм єством переживає ці важливі для неї етапи дорослішання. Занурюючись у казковий світ дитина уявляє себе кимось з героїв: долає перешкоди, помирає. відроджується. Цінність казки полягає у тому. що вона ніколи не вкладає готову істину в голову дитини, а спонукає до активної роботи над собою. ПОДОЛАННЯ ВНУТРІШНІХ ПРОТИРІЧ ЗА ДОПОМОГОЮ КАЗКИ. Майже у кожній казці спостерігаємо перевтілення героїв. Проте для дітей перевтілення відбувається не лише у казках. "Ось матуся обіймає свою дитину, пестить та голубить… Але потім сварить, кричить – мабуть її зачаклував злий чарівник. У душі дитини стикаються два сильні антагоністичні почуття до однієї людини: любов та ненависть. Але ж маму не можна ненавидіти, це погано, такі почуття засуджує суспільство. Подолати внутрішні протиріччя дітям допомагають казки, у яких досить вдало описано певні трансформації особистості. Усі казки мають щасливий кінець. Це дуже важливо для дитини – бути впевненою у тому, що у її житті все буде гаразд. Проте рано чи пізно дитина ставить собі чимало складних запитань: Чи зможе вона навчитись любити? Аби подолати ці страхи, стануть у пригоді казки, де наречена чи наречений є тварини, які потворні вдень, а вночі стають прекрасні. Це дає зрозуміти, що в людині поєднуються і тваринні інстинкти, і прекрасні величні пориви. Вчить приймати людину такою, якою вона є. ПРАВИЛА ОЗНАЙОМЛЕННЯ З КАЗКОЮ. Читайте дитині казку стільки разів, скільки вона просить. Казку ліпше не читати а розповідати. Використовуйте казкові події для формування особистості дитини. Пам′ятайте про специфіку сприймання дітьми казкових подій з чарівним підтекстом – для дорослого кидання персонажа у вогонь є порушення їх прав, а для дитини – впевненість у тому, що зло знищене. Не пояснюйте дитині глибинного змісту казки. Він має бути прихованим від неї та впливати на підсвідомість лише через текст. Не імпровізуйте, вводячи у казку персонажів та розгортаючи нові сюжетні лінії з реального світу. Так ви вносите плутанину у диференціацію дитиною казкових та реальних подій. Розповідаючи казку використовуйте казковий зачин – це ті ворота через які дитина потрапляє у казковий світ. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА: ДІЛОВА ГРА: "ТВОРИМО ТЕРАПЕВТИЧНУ КАЗКУ КРОК ЗА КРОКОМ". Ще наші предки розуміли, що певні речі пояснювати малюкові краще за допомогою чарівних історій. У казці одразу зрозуміло, де добре, а де зло, погані вчинки героя засуджено, а хороші – винагороджено. У головного героя завжди є шанс отримати допомогу надприродних сил і виправитися зі злом. Мета: навчити педагогів створювати терапевтичну казку звернувши увагу на індивідуальні особливості дитячої психіки. За допомогою спеціально створеної казки легко подолати певні проблеми у розвитку дитини та соціалізації. КРОК 1. ВИЗНАЧАЄМО ПРОБЛЕМУ ЧИ СИТУАЦІЮ, ЯКА ПОТРЕБУЄ КОРЕКЦІЇ. Спілкуємось з батьками , спостерігаємо за дитиною для визначення проблеми. Це може бути поганий сон, неуважність, агресія, плаксивість, жадібність, образливість тощо. КРОК 2. ЯК ДИТИНА ВИЯВЛЯЄ ПРОБЛЕМНУ ПОВЕДІНКУ. Визначивши проблему згадуємо як дитина виявляє проблемну поведінку. Найхарактерніші приклади записуємо, щоб потім використати їх у казці. КРОК 3. АНАЛІЗ МОЖЛИВИХ НАСЛІДКІВ ПРОБЛЕМНОЇ ПОВЕДІНКИ ДИТИНИ. Після того як прояви проблемної поведінки з′ясовано, слід проаналізувати можливі наслідки такої поведінки. Наприклад із жадібною дитиною інші діти не хочуть дружити. КРОК 4. ОБИРАЄМО ГЕРОЯ КАЗКИ. Обираючи героя казки слід дотримуватись певних вимог. Герой має бути однакової статі та віку з дитиною, для якої створюють казку, і мати схожу поведінку. Але ім′я йому слід дати інше,щоб не викликати у дитини спротив. Ліпше якщо ім′я та прізвище героя буде веселим і кумедним, адже гумор позитивно налаштує дитину. КРОК 5. РОЗКАЗУЄМО ПРО Т, ЯКИМ ЩАСЛИВИМ БУВ ГЕРОЙ, ДОКИ НЕ ПОЧАВ ПОГАНО ПОВОДИТИСЬ. Тепер можна складати казку. Спочатку розказуємо про те, яким щасливим був герой доки не почав погано поводитись. Скільки було друзів, як вони до нього ставились, Але одного разу злі сили зачарували героя і так далі… КРОК 6. ОПИСУЄМО У КАЗЦІ, ЯК ГЕРОЙ ВИЯВЛЯЄ ПРОБЛЕМНУ ПОВЕДІНКУ. Слід описати як герой виявляє проблемну поведінку у трьох різних ситуаціях. Адже для казок властиві повтори (відгадати 3 загадки, виконати 3 завдання, подолати 3 перепони) – так дитина краще засвоїть та запам′ятає казку. Необхідно показати, як з кожним поганим вчинком герой стає менш щасливим, щоб дитина зрозуміла до чого призводить погана поведінка. КРОК 7. УВОДИМО В КАЗКУ ПЕРСОНАЖА НА КШАЛТ МУДРОЇ ФЕЇ. Далі уводимо в казку персонаж Мудрої Феї, Сови, Мудреця, Василини Премудрої і т. д. чи доброго чарівника. Він підскаже головному герою вихід із проблемної ситуації та підштовхне його до змін, навчить, як слід поводитись. КРОК 8. ЩАСЛИВИЙ КІНЕЦЬ. Наприкінці розповідаємо, як герой казки усвідомив ситуацію, та виправився, я отже змінив свою поведінку. Змальовуємо героя ще щасливішого, ніж на початку казки. Звісно, можна творити терапевтичні казки за власними принципами, або інтуїтивно. Але на початку такий покрокова схема стане у нагоді. ПЕДАГОГІЧНА РАДА (навчальна дискусія) (спільно з вчителями молодших класів та психологом ЗОШ) ТЕМА: "БІЛЯ ПОРОГУ ПЕРШОГО КЛАСУ, АБО ЗНОВУ ПРО ШКІЛЬНУ ГОТОВНІСТЬ." ПРОБЛЕМА: "ГОТОВНІСТЬ ДО ШКІЛЬНОГО СИСТЕМНОГО НАВЧАННЯ ТА АДАПТАЦІЯ ДО УМОВ ШКІЛЬНОГО ЖИТТЯ." Дошкільний вік: фізіологічний і адміністративно встановлений. Умови оптимального розвитку дитини-дошкільника і молодшого школяра. Портрет сучасного дошкільника. Що тривожить психологів? "Що маємо – не бережемо, загубимо – плачемо." Загрози шкільного навчання. Схожість і різниця дошкільників минулих років і сьогодні (з досвіду). Самоцінність дошкільного дитинства. Психологічна готовність старших дошкільників до викликів початкової освіти: дошкільне дитинство і навчання, готовність до навчання у школі, програми ДНЗ і початкової школи, оптимальний вік першокласника. Гра "Дерево порад" для батьків майбутніх першокласників: "Виховання самостійності" , "Зважимо на психофізіологічні особливості дитини шостого року життя" , "Перше вересня для першокласника – свято чи стрес?" , "Особливі завдання батькам, щоб дитина не загубилась у школі". Додатки: фільм "Проблеми наступності ДНЗ і ЗОШ – школа чи школа – садок"; тест "Чи готова дитина до навчання в школі"; зрізи опитування дітей старших груп про їх ставлення до школи; план роботи "Школи майбутнього першокласника". ВСТУП. (Петриченко Ю.А.) Сьогодні багатьох психологів педагогів – дошкільників, батьків турбують проблеми не лише готовності шестирічок до шкільного навчання, а й неготовності педагогів (вихователів, вчителів) до їх навчання та розвитку. Протиріччя між потребами дітей шестирічного віку і тими умовами життєдіяльності, які пропонує їм сучасна школа та дитячий садок, часто – густо призводять до психічних і навіть соматичних розладів у першокласників. (Коротке пояснення психолога – соматичні і психічні розлади). Усе частіше зустрічаю дітей, яких визначаю для себе дещо парадоксально, а саме як "школяр – дошкільник". Ці діти начебто вже школярі, але за психологічними мірками все ще лишаються дошкільниками і намагаються пройти той етап свого розвитку, який з тих чи інших причин був порушений. І. ДОШКІЛЬНИЙ ВІК: ФІЗІОЛОГІЧНИЙ І АДМІНІСТРАТИВНО ВСТАНОВЛЕНИЙ. УМОВИ ОПТИМАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ- ДОШКІЛЬНИКА І МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА. ПОРТРЕТ СУЧАСНОГО ДОШКІЛЬНИКА. ЩО ТРИВОЖИТЬ ПСИХОЛОГІВ? (Гончарова Н.І. психолог ДНЗ) Формально до категорії дошкільників відносять дітей , що ще не ходять до школи. Відповідно до вікових періодів дошкільний вік триває до 7 років. Фактично дошкільний вік скоротили на 1 рік до 6 років, оскільки в Україні вирішили саме в цьому віці розпочинати шкільне навчання. І медики, психологи, практики дошкільного виховання, початкового навчання, науковці намагалися довести недоцільність застосування до дитини цього віку суто шкільних методів систематичного шкільного навчання. Звичайно, дошкільний вік дитина може проживати і у межах шкільних закладів. Але це, безперечно не сприятиме фізичному і психічному здоров′ю дітей. Достатньо погляну ти на тривожну статистику соматичних (порушення зору, постави) та неврологічних захворювань, психологічних дисгармоній тощо Якщо брати наш садок статистика така: (Петриченко Ю.А.) Шановні колеги, на мою думку називати дитину "школярем" можна хоч з пелюшок. та від цього вона не буде ні фізично, ні психологічно, ні соціально зрілою до шкільного життя. А звернули ви увагу що раніше дитячий садок називали дошкільним виховним закладом, а тепер ДНЗ – дошкільний навчальний заклад. Тобто вже в назві закладено головне завдання – навчати, а не виховувати, розвивати. Хоча наша Базова програма констатує розвиток. виховання, навчання. Загально відомо, що навчання дитини-дошкільника має проходити в ігровій формі поза межами звичної для школи дисципліни. Дітям шести річкам необхідні особливі умови життя – простір для ігор, багато сюжетних іграшок, конструкторів, куточки СХД, місце для прогулянок з ігровим обладнанням, місце для сну. Практика свідчить, що сучасна школа здебільшого не здатна забезпечити такі умови першокласникам. (Гончарова Н.І. психолог) Не можливо яблуню примусити квітнути взимку! І дорослим слід пам′ятати, що порушення процесу розвитку дитини у період, в якому закладають всі основи особистості загрожує проблемами у розвитку на пізніших етапах життя. НАПРИКЛАД у підлітковому віці, коли людина має інтенсивно пізнавати саму себе, самовизначитись і відповісти на запитання "ХТО Я?". Тож у дошкільному віці, коли внутрішній світ лише формується, дитина освоюю традиційні види діяльності (малювання, конструювання, ліплення, сприймання та складання казок, вміння гратися у рольові ігри, режисерські, рухливі, розрізняти гру та реальність). А зараз поговоримо про сучасного дошкільника, вірніше намалюємо вербально його портрет. ЯКИЙ ВІН,СУЧАСНИЙ ДОШКІЛЬНИК? І що тривожить в його портреті? Зупинимо увагу на певних проявах. САМОТНІСТЬ В ОЧАХ ДИТИНИ. Купа іграшок, предметів, притулитись нема до кого. Дитина самотня бо всі навколо навіть найрідніші люди зайняті своїми проблемами. НЕВМІННЯ ДИТИНИ ГРАТИСЯ. Ми повинні в дошкільному віці навчити дитину програвати різні соціальні ролі – дочки, матері, лікаря, водія… приміряючи на себе стиль поведінки, емоції, розмову. Причина того що наші дошкільники не вміють гратися у нашій неувазі до них та їх гри. Для нас важливіше навчити дитину гратися ніж грамоті. Багато дітей не можуть сприймати інформацію на слух – не можуть утримувати в пам′яті попередню фразу і пов′язувати між собою попередні речення. Через те їм складно навчитись читати, розуміти взаємозв′язок речень, тексту. А все тому. що дорослі не читають, не розповідають казок, історій. ПАМ′ЯТАЙМО: жодна комп′ютерна програма не замінить голосу близької, рідної людини. Ще одна проблема – зниження творчої активності дітей, проявів фантазії. Діти втратили бажання щось вигадувати. Причина у тому, що батьки і педагоги самі часто орієнтують дітей на отримання знань у готовому вигляді. Тих дітей кого змалечку "няньчить" комп′ютер, взагалі мало чим здивуєш. Вони звикли натискати кнопку і отримувати результат – це яскраво, збудливо. Найбільш турбує відчуження дітей від батьків. Йдеться про відірваність батьків від життя дитини. Часто сучасні батьки не знають у які ігри грають їх діти, про що думають, мріють. Всі ці тривожні симптоми раніше фіксувалися у колі сиріт, неблагополучних сімей. Парадокс, але тепер всі ці загрози спостерігаються у забезпечених батьків. ІІ. "ЩО МАЄМО – НЕ БЕРЕЖЕМО. ЗАГУБИМО – ПЛАЧЕМО". (Петриченко Ю.А.) В Україні є добрі традиційні форми виховання дітей та їх розвитку у межах дошкільної освіти та школа – сад якість якої визнана всім світом. Наш досвід використовується у багатьох країнах, зокрема Японії ще з 70 років і по нині. Рівень розвитку наших дітей підготовчих груп відповідав рівню учнів 2 класу початкової школи у країнах Європи та США. Дитячий садок – оптимальне середовище для дитини. Головне, щоб шкільні методи навчання не застосовували у роботі з дошкільниками. (Перегляд відеофільму початкова школа-сад). Часто чиновники нам говорять, що у Європі і США діти навчаються з шести років. Але забувають наголосити, що методи які використовують з дітьми шести років у цих країнах Є МЕТОДАМИ ЯКІСНОЇ ДОШКІЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ і зорієнтовані на вікові особливості. НАПРИКЛАД: використовують тільки дошкільні види діяльності – гру, малювання, конструювання. спів, ліплення,танець, драматизацію,тощо. Освітній процес зорієнтований на інтереси і нахили дитини. Заняття проходять у грі . Звичними є колективні форми роботи (виготовлення плакату. пирога, книги, листівки), екскурсії до зоопарку. філармонії. музеї … чи створено такі умови в наших школах? А ще цікавим є той факт, що в Американських школах у 1 класах пишуть олівцем. Нема страху зробити помилку, вічних переписувань начисто коли злипаються очі і хочеться спати. Зате є вільний час погратися. ЯКІ Ж ЗАГРОЗИ ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ ПІДСТЕРІГАЮТЬ НАШИХ ДІТЕЙ? Застосування у роботі з шести річками традиційних методів навчання розраховано на семирічок. Діти переживають негативні емоції через невдачі та неуспіх, не розуміють шкільних вимог. починають боятися школи, вчителя, не хочуть йти до школи. У дитини розвивається негативне ставлення до себе "Я невдаха", а потім до школи та процесу навчання у цілому. (Опитування дітей старших груп про їх ставлення до школи). Чи хочеш ти йти до школи? (поясни чому) Як ти думаєш, у школі цікаво? Що саме цікаве в школі? Хто вчить дітей? Як називається той час коли діти в школі граються? Як називається той час в школі коли діти навчаються? Хто вчить дітей у школі? А в садку? А ти знаєш хто буде твоїм учителем? ІІІ. Диспут "Схожість і різниця дошкільників і школярів минулих років і нинішніх" (вихователі груп вчитель початкового навчання, психолог з досвіду ). Мілінчук А.П. ІУ. САМОЦІННІСТЬ ДОШКІЛЬНОГО ДИТИНСТВА. Зараз дорослі все частіше форсують темпи розвитку дітей. Під виглядом модернізації освіти для дітей вводять риторику. фізику, економіку. астрономію, інформатику. Хоч ці дисципліни подають спрощено , але це є намаганням адаптувати дитину до дорослого життя. Дитячий розвиток спрощується і збіднюється. Тож на порозі 1 класу зустрічаємо начинених формальними знаннями маленьких "старичків" яких вже нічого не цікавить. Тож не порушуємо закономірностей психічного розвитку, не намагаймося швидко пробігти дошкільний етап розвитку. У. ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДОШКІЛЬНИКІВ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ. Дошкільне дитинство і навчання. Навчання дошкільників у різних центрах розвитку - майже шкільне життя дуже подобається їх батькам. Ніхто не думає про те, що це навчання не відповідає віковим можливостям дитини. Навряд чи ці знання сприятимуть розвитку дитини. На жаль батьки і більшість педагогів розглядають період Нажаль не зважаючи на протести педагогів, продовжується практика тестування дошкільників перед вступом до того чи іншого навчального закладу, що є стресом для маленької дитини. Деякі діти здобувають підготовку до школи здобувають вдома з гувернанткою, що не сприяє соціалізації дитини. Усі ці реалії сьогодення й визначають проблему підготовки до школи як одну з найактуальніших у дошкільній педагогіці. Готовність до навчання у школі. Не можна говорити про повноцінну підготовку до школи не враховуючи психологічний аспект. Психологи застерігають, що ДНЗ і ЗОШ необхідно подбати про послідовність, поступовість навчання і виховання. Програми ДНЗ і ЗОШ – спільність, відмінність, послідовність… (вчителі, психологи, вихователі – бесіда за круглим столом). Оптимальний вік першокласника. Існують різні точки зору щодо оптимального віку дитини для вступу до школи: одні вважають що це 6 років, інші 7. За даними психологічних досліджень дитина 6 років здатна засвоювати навчальний матеріал, але в неї зберігається гостра потреба у грі. Тому все навчання шестиліток має проходити у грі. Нажаль у школі до 6 – річок відносяться як до 7 – річок (ігрові зони, методичні посібники для вчителів). Вчені стверджують що діти в сьогоднішніх умовах не готові до шкільних форм навчання. "ДЕРЕВО ПОРАД" В и х о в а н н я с а м о с т і й н о с т і. Перший клас – це перший у житті дитини крок до незалежності. Одні батьки надають дітям багато свободи – ти дорослий і сам відповідай за свої вчинки. Інші навпаки опікають, контролюють. ( Проходить це за таким сценарієм – дитина сідає готувати уроки і мама сідає поряд, спостерігає, контролює, робить зауваження, заставляє переписувати, докоряє у недбалості. У дитини відсутні навички самостійності. Але ж дитина і сама може робити уроки, так вона навчиться бути відповідальною: їй дали завдання і вона може його виконати тоді коли сама захоче. Тому батькам не слід суворо по декілька раз нагадувати дитині про уроки бо так вони відіб′ють бажання вчитися. або отримають учня який стане вчитися тільки для задоволення батьків. П с и х о ф і з і о л о г і ч н і о с о б л и в о с т і д и т и н и. Що уникати від помилок у підготовці дошкільника слід діяти відповідно до психофізіологічних особливостей дитини. Спочатку варто з′ясувати чи швидко втомлюється дитина. Є діти які повернувшись зі школи активні і сідають одразу за уроки. Не можна перешкоджати цьому. Іншим треба перепочити. Отже, для того щоб дитина, виходячи з дошкільного дитинства, була готовою до викликів школи, до зміни свого соціального статусу необхідно: враховувати рівень розвитку дитини на момент вступу до школи, диференційований підхід; уникати переобтяження першокласника знаннями; сприяти розвитку у дитини соціально значущих мотивів поведінки і діяльності. Тож не слід забувати, що і від батьків, і від педагогів залежить, наскільки комфортно дитина почуватиме себе у школі, наскільки її захопить новий статус і нова діяльність, наскільки результативним буде її діяльність. П е р ш е в е р е с н я – с в я т о ч и с т р е с ? Чи замислювалися ви, колеги, над тим, як почувається першокласник 1 вересня у школі? Що це для дитини – свято чи стрес? Для батьків мабуть свято. А для першокласника який прийшов у все незнайоме, незнайомі старшокласники, які зайняті своїм святом взяли його за руку, провели на лінійці і покинули добре якщо біля класу. а якщо в коридорі і дитина в потоці школярів загубилася. Які відчуття, враження від першого шкільного дня пережила дитина? Як вони позначаться на подальшому навчанні? Страх і розпач який пережив малюк здатні зруйнувати подальше успішне навчання. П о р а д а "Щ о т р е б а з р о б и т 1 в е р е с н я". (батькам) Прикрасити кульками і плакатом кімнату дитини. Зробіть цього дня дитині подарунок у яскравій коробці. Загляньте у ранець і покладіть цікаву дрібничку (незвичайний олівець чи ластик…). Забороніть в цей день повчати дитину, не засмучуйтесь, не гнівайтесь, не підвищуйте голос. Візьміть вихідний . Будьте увесь день з дитиною. Скажіть дитині який чудовий вона має вигляд. Увечері на святковий чай запросіть усю родину і обговоріть події цього дня. Не забудьте дитині сказати як ви її сильно любите. Познайомте дитину з приміщенням школи, класу та вчителем на передодні свята. РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ. Поважайте дитину як особистість. Зберігайте доброзичливу емоційну атмосферу в сім′ї. Розвивайте і підтримуйте у дитини інтерес до навчання. Привчайте дотримуватись правил здорового способу життя. Зосереджуйте увагу дитини на її успіхах ("Ти зможеш, ти здатний") не акцентуйте увагу на невдачах у навчанні. Не вимагайте від першокласника високих результатів і оцінок. Не карайте дитину обмеженням рухової активності. прогулянками. Суворо дотримуйтесь режиму дня. Перенесіть перегляд телепередач, комп′ютер на вихідні дні. Влаштовуйте сімейні прогулянки на природі. Стежте за поставою дитини під час виконання завдань, проводьте фізкультурні хвилинки. Стежте, щоб дитина після школи обов′язково гуляла не менше години. Вкладайте дитину спати не пізніше 21.00. ШКОЛА МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ. Мета і завдання "Школи майбутнього першокласника". Формування особистості майбутнього школяра, розвиток навчальної діяльності, творчих здібностей та пізнавальних інтересів дитини у процесі адаптації до навчально-виховного процесу. Сприяти вихованню стійких, дружніх взаємин між дітьми, атмосфери доброзичливості, взаємодопомого. Знайомство з першим вчителем, налагодження довірливих , партнерських стосунків. Швидка та безболісна адаптація дитини до умов шкільного життя та навчання. Формування у дітей стійкого та впевненого бажання вчитися. Перехід дитини від ігрової до навчальної діяльності. Створення сприятливих умов для психолого-педагогічного супроводу навчання батьків майбутніх першокласників; надання практичної допомоги у соціальному, психолого-педагогічному аспектах. ПЛАН РОБОТИ "ШКОЛИ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ". ЗАНЯТТЯ №1. "ЯК ПОЗНАЙОМИШСЯ, ТАК І ЖИТИМЕШ". "Мого дитинства кольори" (гра – знайомство). "Познайомимося" (лялькова вистава). "Подаруй посмішку" (заняття з елементами тренінгу на розвиток мислення, пам′яті, уяви за участю практичного психолога). ЗАНЯТТЯ №2. "ЛЮБО НАМ ГРАТИСЯ". "Моя улюблена іграшка" (підготовка до навчання грамоти). "Книжка – добрий друг" (ознайомлення зі шкільною бібліотекою). "Комп′ютерна азбука" (заняття з інформатики). ЗАНЯТТЯ №3. "ГРАМОТИ ВЧИТЬСЯ – ЗАВЖДИ ПРИГОДИТЬСЯ". "Острів цікавих ліній" (навчання грамоти). "Загублені цифри" (цікава математика). "Веселі геометричні фігури" (геометрія з конструюванням). ЗАНЯТТЯ №4. "ЛЮБА, РІДНА БАТЬКІВЩИНА". "Моя рідна Нововоронцовка" (навколишній світ – екскурсія до музею школи). "Орієнтування в просторі" (математика). "Українці та україночки" (вечір української поезії для дітей та батьків). ЗАНЯТТЯ №5. "ДИТИНСТВА СВІТ, ЧАРІВНИЙ СВІТ – ЦЕ СВІТ РОЖЕВИХ ДОБРИХ МРІЙ". "Звуки навколо" (підготовка до грамоти та руки до письма). "Рухливі пальчики" (ліплення). "Казка поруч з нами" (іноземна мова). ЗАНЯТТЯ №6. "СВІТ ЦІКАВИЙ , КОЛЬОРОВИ ВАС ЧЕКАЄ НЕ ВИПАДКОВО". "На гостині у геометричних фігур" (математика, геометрія). "Рухливі пальчики" (аплікація). "Катруся в королівстві здоров′я" (основи здоров′я). ЗАНЯТТЯ №7. "НАШОМУ РОДУ НЕМА ПЕРЕВОДУ". "Моє родинне деревце" (ознайомлення з довкіллям). "Квіти для мами" (малювання з математикою.) ЗАНЯТТЯ №8. "ШКОЛА – ТВІЙ ДРУГИЙ ДІМ, УЧИСЬ, ПРАЦЮЙ НА СОВІСТЬ У НІМ". (день відкритих дверей). Вернісаж дитячої творчості. "Знайди друзів" – заняття – тренінг на розвиток мислення, пам′яті уваги за участю практичного психолога. ЗАНЯТТЯ №9. Світлофор Моргайлик". "Дорога любить чемних, уважних, обережних" (розвиток мови). "У світі дорожніх знаків" (основи здоров′я). "Комп′ютер – художник" (інформатика). ЗАНЯТТЯ №10. "КОЖНА ПРИГОДА – ДО МУДРОСТІ ДОРОГА". "Оживи клітинку " (математика). "Веселі старти" (фізкультура). "Пізнай себе" (тренінг на розвиток мислення, пам′яті, уяви за участі психолога). ЗАНЯТТЯ №11. "ЩИРЕ СЛОВО, ДОБРЕ ДІЛО ДУШУ Й СЕРЦЕ ОБІГРІЛО". "Спілкуйся чемно" (мовленнєве спілкування). "У світі чарівних мелодій. Слухаємо і малюємо" ( музика та малювання). ЗАНЯТТЯ № 12. "ОЙ ВЕСНА ДНЕМ КРАСНА". "Слово веселить, смішить, радує" (мовленнєве спілкування). "Вийди, вийди сонечко" (музика). ФОРМИ РОБОТИ З БАТЬКАМИ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ. Батьківські збори; * Дні відкритих дверей; Бесіди; * Тренінги; Семінари; * Конференції; Лекції; * Круглі столи; Педагогічні практикуми; * Консультації; Диспути; * Відкриті заходи; Ділові ігри; * Аукціон ідей; Вечори запитань. * Консультаційні пункти. АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ. Чи хоче ваша дитина йти до школи? Чи думає ваша дитина, що у школі буде цікаво? Чи може ваша дитина виконувати справу, яка потребує зосередженості впродовж 30 хв.? Чи соромиться дитина у присутності чужих? Чи вміє складати розповіді з 4 – 5 речень? Чи знає напам′ять 3 – 4 вірша? Чи відмінює іменники за числами? Чи рахує до 10 – 20? Чи легко заучує напам′ять? Чи розв′язує та складає прості задачі на + та – одиниці? Чи любить малювати та розфарбовувати? Чи може користуватися ножицями і клеєм? Чи складає пазли із 5 частин за 1 хв.? Чи називає диких і свійських тварин? Чи узагальнює поняття? Чи любить самостійно працювати? Чи розуміє і точно виконує словесні інструкції? Якщо позитивних відповідей 15 – 17 дитина готова йти до школи. 10 – 14 дитина багато чого навчилася, а запитання на які ви відповіли "ні" підкажуть над чим попрацювати влітку. 9 і менше – почитайте спеціальну літературу, приділіть більше заняттям, зверніть увагу на те чого дитина не вміє. Менше 8 – ваша дитина не готова йти до школи. ПРОЕКТ РІШЕННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ РАДИ. Включати в навчально-виховний процес заняття та ігри на розвиток емоційної сфери, пізнавальних, психічних процесів, соціалізації дошкільників з метою формування у них вербальної та невербальної комунікації; виховання моральних рис; психокорекції тривожності, агресивності. невпевненості. (Протягом навчального року, вихователі – А. Гонтар, Т.Трегубенко І. Мороз, В. Скрипник, психолог Н. Гончарова). Внести пропозицію початковій ЗОШ №1. про створення на її базі "Школи майбутніх першокласників" для адаптації дитини до шкільного життя та вироблення мотивації навчання. Розробити план занять. Зустріч проводити 1 раз на місяць. (А. Мілінчук, Ю. Петриченко, заступник директора ЗОШ №1. В. Тірон. До 01. 02. 2013р.) Підготувати практикум для педагогів "Психолого – педагогічний супровід гіперактивних дошкільників". ( Психолог Н. Гончарова. – 01. 2013р.) Для залучення батьківської громадськості до співпраці з ЗОШ та ДНЗ з батьками майбутніх першокласників підготувати та провести збори – практикум запросивши вчителів, психологів на тему "Батькам про психологічну, фізичну, соціальну готовність до навчання в школі" (А. Гонтар, Т. Трегубенко, Н. Гончарова, Ю. Петриченко. 03. 2013). Робота з педагогічним колективом. До проекту рішення педагогічної ради "Біля порогу 1 класу, або знову про шкільну готовність". СЕМЦІНАР – ПРАКТИКУМ: "ПСИХОЛОГО – ПЕДАГОГІЧНИЙ СУПРОВІД ГІПЕРАКТИВНИХ ДІТЕЙ". Мета: актуалізація знань педагогічних працівників з питань психолого-педагогічного супроводу гіперактивних дошкільників; популяризація досвіду через використання практичних вправ; знайомство педагогів з деякими прийомами саморегуляції емоційного стану дітей та дорослих. Матеріал: мультимедійний проектор, відеофільм "Гіперактивність у дітей" за лікарем Комаровським, фото презентація з життя дітей закладу, папір, ножиці, фломастери для ігор, проектів , домашнє завдання №1 матеріал до проекту "Психолого-педагогічний супровід гіперактивних дітей"; домашнє завдання №2 один день із життя "живчиків" – рольове програвання "Ми – гіперактивні діти". Уявити себе гіперактивною дитиною з своєї групи. ВСТУПНА ЧАСТИНА. Явище підвищеної активності у дітей у медицині називається гіперактивністю. В описі таких дітей вживаються терміни: рухливий, імпульсивний, "вічний двигун", "живчик", "вулканчик", синдром дефіциту уваги. Деякі спеціалісти використовують такі словосполучення: моторний тип розвитку, діти з підвищеною активністю, діти з підвищеною ефективністю. За підрахунками фахівців , майже половина дітей страждають гіперактивністю. Якщо дитина гіперактивна, то проблеми з′являються не лише в неї, а в її оточення: батьків, однолітків, педагогів. (Перегляд мультфільму "Як Петрик П′яточкін слоників рахував") 5 хвилин. Вправа "Ваші очікування" (7 хв.) Вправа "Привітання" (3 хв.) Мета: навчити педагогів створювати емоційно невимушену атмосферу в групі, знімати м′язове напруження у дітей та себе самого. Завдання: за сигналом ведучого педагоги починають хаотично рухатись і вітатися з усіма хто трапляється на їх шляху (музичний супровід). Правило: вітатися треба за сигналом ведучого: 1 оплеск – за руку один з одним; 2 оплески – плечима; 3 оплески – спинами. ПІДСУМОК: різноманітність активних відчуттів дасть гіперактивним дітям змогу відчути своє тіло, зняти м′язове напруження. Зміна партнерів допоможе позбутися відчуття відчуженості. Для повноти тактильних відчуттів бажано ввести заборону на розмову під час цієї гри. Мозковий штурм "Гіперактивність – це …(з хв..) Завдання: ведучий пропонує продовжити речення "Гіперактивність – це …" Інформаційне повідомлення (10 хв.) Діагноз "гіперактивність" установлює психоневролог. У перекладі з латинської мови "активний" означає діяльний, дієвий, а грецьке слово "гіпер" вказує на перевищення норми. Гіперактивність у дітей – це поєднання симптомів, пов′язаних із надмірною психічною та моторною активністю. Чіткі межі цього синдрому важко провести, але, зазвичай, він діагностується у дітей, котрі відрізняються імпульсивністю та неуважністю. Такі діти часто відволікаються, їх легко розвеселити або засмутити, часто для них характерна агресивність. У наслідок цих особистих особливостей гіперактивним дітям важко концентрувати увагу на конкретних завданнях. Існує багато теорій щодо виникнення гіперактивності, або синдрому недостатності уваги: спадковість; порушення біохімічних процесів мозку; пренатальна патологія; ускладнення при пологах; вплив продуктів харчування; паління під час вагітності; проблемне оточення; стосунки з батьками та виховання Але усі зазначені теорії не доведені, а деякі як останні дві науково не обґрунтовані. Отже причини схильності до гіперактивності остаточно не досліджені. Але вчені зійшлися на тому, що значну роль у формуванні розладу відіграють такі фактори: генетична схильність; виховання; соціальне оточення. ПОРТРЕТ ГІПЕРАКТИВНОГО ДОШКІЛЬНИКА Перебуває в постійному русі. Не може себе контролювати, тобто якщо навіть стомиться, продовжує рухатись, а коли втрачає сили зовсім – плаче та влаштовує істерику. Швидко й багато говорить, ковтає слова, перериває не дослухавши. Ставить багато запитань, не завжди вислуховує відповіді. Сон неспокійний, важко вкласти спати. Часті кишкові розлади, алергії. Некерований, не реагує на заборони й обмеження. У будь – яких умовах поводиться однаково активно. Часто провокує конфлікти. Не контролює свою агресію, б′ється, кусається, штовхається, використовує палиці, каміння. ПРИЧИНИ ГІПЕРАКТИВНОСТІ Органічні ураження мозку (черепно-мозкова травма). Патологія вагітності. Генетичний цінник. Ураження ЦРН. Харчові фактори (харчування, яке містить велику кількість вуглеводів). Соціальні чинники (вседозволеність, відсутність системи виховних впливів на дитину). Психічні відхилення батьків. Алкоголізм та куріння батьків. Небажана дитина. Вправа "Сонечко та хмаринка" (5 хв.) Мета: створення позитивної групової взаємодії між учасниками, вивчення індивідуальних особливостей гіперактивної дитини. Матеріали: зображення сонечка та хмаринки на аркуші формату А4, фломастери. Завдання: учасникам пропонується згадати гіперактивну дитину своєї групи, на зображенні сонечка написати позитивні якості та особливості дитини, на хмаринці – негативні. Підсумок: підрахуйте яких якостей більше – позитивних чи негативних? Домашнє завдання: Педагогам пропонувалося уявити себе гіперактивною дитиною і обіграти ситуацію "Один день із життя живчика". Обговорення. ПЕРЕГЛЯД ФРАГМЕНТУ ПЕРЕДАЧІ "ГІПЕРАКТИВНІ ДІТИ" ведучий лікар Є. Комаровський (5 хв.) Обговорення. Колектив ділиться на 2 команди. Гра "Склади проект". Мета: формування цілісного погляду на проблему психолого – педагогічного супроводу гіперактивних дошкільників. Матеріали: два ватмани із зображенням 2 половинок сонечка, журнали, ножиці, клей, кольоровий папір, паперові різнокольорові серветки, фломастери, маркери. Завдання: створити проект на тему "Що потрібно гіперактивній дитині?" Кожна команда презентує свій проект. Ведучий з′єднує дві половинки проектів – утворюється сонечко. АПТЕЧКА ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ В РОБОТІ З ГІПЕРАКТИВНИМИ ДОШКІЛЬНИКАМИ Намагатися індивідуалізувати роботу. Заохочувати гарну поведінку та ігнорувати провокаційні вчинки дитини. Використовувати гнучку систему заохочень і покарань. надавати дитині можливість швидко звертатися до дорослого, просити допомоги, якщо їй складно щось виконати (можна ввести невербальні сигнали). Використовувати тактильний контакт (елементи масажу, дотику, прогладжування). Давати короткі, чіткі і конкретні інструкції, використовуючи не більше 10 слів. МУЗИЧНА ПРЕЗЕНТАЦІЯ З ВИКОРИСТАННЯМ ДИТЯЧИХ ФОТО. Вправа "Кошик бажань". Мета: вивчення запитів педагогів із питань психологічної просвіти. жүктеу/скачать 356,35 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|