Програма для 3В та 3Г класів з агальноосвітнього навчального закладу І-ІІІ ступенів «Гімназії №107 «Введенська»

Цей курс є органічною складовою мовно-літературної освітньої галузі.

• 
  розвиток дитячої особистості засобами читацької діяльності;
  
• 
  формування читацької компетентності молодших школярів, яка є базовим складником комунікативної і пізнавальної компетентностей;
  
• 
  ознайомлення учнів з дитячою літературою як мистецтвом слова,;
  
• 
  підготовка їх до систематичного вивчення курсу літератури в основній школі.
  

У процесі навчання відбувається становлення і розвиток якостей дитини-читача, здатної до самостійної читацької, комунікативної, творчої діяльності; здійснюється її мовленнєвий, літературний, інтелектуальний розвиток; формуються морально-естетичні, громадянські уявлення і поняття, збагачуються почуття, виховується любов до мистецтва слова, потреба в систематичному читанні.

• 
  формування в учнів повноцінних навичок: читання як базової у системі початкового навчання та слухання;
  
• 
  ознайомлення учнів з дитячою літературою різної тематики і жанрів; формування у дітей соціальних, морально-етичних, естетичних цінностей через зміст і художні образи літературних творів;
  
• 
  формування у школярів умінь сприймати, розуміти, аналізувати й інтерпретувати літературні тексти різних видів з використанням літературознавчих понять, визначених програмою;
  
• 
  розвиток мовлення учнів; формування умінь створювати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого);
  
• 
  розвиток творчої літературної діяльності школярів;
  
• 
  формування у школярів прийомів самостійної роботи з різними типами і видами дитячих книжок, довідковим матеріалом, умінь здійснювати пошук, добір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань;
  
• 
  виховання потреби в систематичному читанні як засобові пізнання світу, самопізнання, загальнокультурного розвитку, естетичного задоволення.
  

Зміст курсу визначається на основі таких принципів: тематично-жанрового, естетичного, літературознавчого, комунікативно-мовленнєвого.

Тематично-жанровий та художньо-естетичний принципи є визначальними у доборі творів для читання. Коло читання охоплює доступні цій віковій групі учнів художні твори різних родів і жанрів, науково-художні, науково-пізнавальні, фольклорні твори української та зарубіжної літератури, періодику, довідкову літературу.

Тематика творів відображає різні сторони життя й діяльності людини, сприяє розширенню світогляду дітей, поповненню їхніх знань, засвоєнню найважливіших загальнолюдських цінностей, вихованню найкращих почуттів: любові до рідної землі, мови, природи, шанобливого ставлення до батьків, людей старшого покоління, національних традицій свого народу та культури інших народів.

Естетичний принцип передбачає добір творів словесного мистецтва за критеріями естетичної цінності. Зміст дібраних творів розкриває перед читачем різноманітність навколишнього світу, людських взаємин, сприяє розвитку почуттів гармонії та краси, формуванню особистісного ставлення до навколишнього.

Літературознавчий принцип передбачає уведення до системи підготовки дитини-читача літературознавчих понять, які засвоюються учнями практично, на рівні уявлень. Він реалізується в процесі використання елементів аналізу й інтерпретації літературного тексту. Об’єктом уваги читача стає слово, що осмислюється ним як засіб створення словесно-художнього образу, за допомогою якого автор виражає свої почуття, ідеї, ставлення до світу. Впровадження цього принципу передбачає усвідомлення учнями на практичному рівні таких понять, як тема, ідея, жанрові особливості твору, його персонажі, засоби художньої виразності.

Комунікативно-мовленнєвий принцип є визначальним у мовленнєвому розвитку учнів, формуванні у них досвіду міжособистісного спілкування, комунікацію з джерелом інформації. Під час навчання відбувається інтенсивний розвиток всіх характеристик навички читання вголос і мовчки при провідній ролі смислового читання; учні опановують прийоми виразного читання, уміння будувати власні висловлювання за змістом прочитаного (прослуханого), виявляють готовність уважно слухати й розуміти співрозмовника, беруть участь у діалозі.

Впровадження комунікативно-мовленнєвого принципу передбачає діалогову взаємодію читача з текстом, автором, героями його твору, застосування технологій кооперативного навчання, створення спеціальних навчальних ситуацій, (робота в парах, малих групах, колективне обговорення змісту прочитаного, прослуханого, участь у літературній бесіді, рольових літературних іграх, декламація, драматизація тощо), у процесі яких формується культура спілкування.

Формування читацьких умінь здійснюється в нерозривній єдності з мовленнєвими. Якщо сукупність читацьких умінь відображає процес сприймання, осмислення твору, то мовленнєві уміння – процес створення власного висловлювання за прочитаним (прослуханим). При цьому діти не копіюють текст-зразок, а використовують для побудови власних висловлювань засоби, аналогічні тим, з якими ознайомилися на уроках читання. Цілеспрямоване формування читацької діяльності молодших школярів знаходить своє продовження й розвиток в організації самостійної роботи з дитячою книжкою, роботи з інформацією на спеціально відведених заняттях у класі, а також у позаурочний час.

Формування читацької компетентності учнів здійснюється з використанням міжпредметних зв’язків.

Коло читання. Формування й розвиток навички читання. Літературознавча пропедевтика. Досвід читацької діяльності. Робота з дитячою книжкою; робота з інформацією. Розвиток літературно-творчої діяльності учнів на основі прочитаного.

Коло читання молодших школярів охоплює твори різних родів і жанрів для дітей цього віку з кращих надбань української і зарубіжної літератури.

Твори усної народної творчості – малі фольклорні форми: загадки, скоромовки, прислів’я, приказки, ігровий фольклор казки, пісні, легенди, міфи.

Літературні казки українських та зарубіжних авторів.

Твори українських і зарубіжних письменників-класиків, які ввійшли в коло дитячого читання.

Твори сучасної дитячої української та зарубіжної літератури.

Дитяча періодика: газети та журнали.

Довідкова література: словники, довідники, енциклопедії для дітей.

Перелік авторів, які визначені цією змістовою лінією за класами, має рекомендований характер і може бути змінений учителем із урахуванням читацьких інтересів учнів та авторами чи укладачами підручників, зважаючи на авторську концепцію підручника.

Протягом навчання в початковій школі учні опановують повноцінну навичку читання, яка характеризується злиттям технічної й смислової її сторін.

Під час навчання молодші школярі опановують два види читання – вголос і мовчки. Читання вголос – це чітке, плавне, безпомилкове, достатньо виразне читання цілими словами у відповідному для розуміння тексту темпі. Читання мовчки – читання «очима», подумки, без зовнішніх мовленнєвих рухів, характеризується активізацією процесів розуміння, запам’ятовування й засвоєння прочитаного, а також зростанням темпу, порівняно з читанням уголос.

У 1-2 класах основна увага зосереджується на інтенсивному формуванні якостей читання вголос. Паралельно з цим в учнів формуються уміння слухати, сприймати й розуміти зв’язне усне й писемне мовлення. З другого півріччя 2 класу застосовується методика навчання читати мовчки. У 3-4 класах змінюється співвідношення видів читання. Провідне місце у сприйманні й засвоєнні навчального матеріалу належить мовчазному читанню. Відповідно і в роботі з текстом збільшується питома вага вправ і завдань на розвиток смислової сторони читання.

Літературознавча пропедевтика

Передбачає ознайомлення школярів (на початковому рівні, практично) з окремими літературознавчими поняттями, необхідними їм під час аналізу та інтерпретації твору. В учнів формуються найпростіші уявлення про сюжет і композицію твору (без уживання термінів), про художній образ-персонаж в епічному творі та художній образ – у ліричному, про деякі особливості жанрів художніх творів, засоби художньої виразності, авторську позицію (ставлення автора до зображуваних подій, до персонажів), тему та основну думку твору.

Відпрацювання зазначених понять здійснюється у процесі всіх видів читацької діяльності.
Досвід читацької діяльності (опрацювання текстів різних видів: художніх, науково-художніх)

Особливості опрацювання художнього твору

Усвідомлення жанрової специфіки творів –

упізнавання і називання жанру твору

Під час навчання молодші школярі ознайомлюються з творами художньої літератури і фольклору, опановують практичні вміннявпізнавати, практично розрізняти та називати окремі літературні жанри: казка (народна і літературна), оповідання, повість, вірш, байка, малі фольклорні форми (загадка, прислів’я) ігровий фольклор (скоромовка, лічилка, календарно-обрядова поезія тощо).

Засвоєння школярами літературних форм, їх жанрових особливостей організовується з урахуванням пізнавальних можливостей дітей. Учні 2-х класів ознайомлюються з найпростішими жанровими особливостями казки на матеріалі казок про тварин, оскільки вони є найпростішими і найдоступнішими для сприймання і розуміння порівняно з іншими видами. Героїко-фантастичні казки, які мають складнішу будову, більші за обсягом, складаються з багатьох епізодів, відзначаються особливою вигадливістю, містять потужний фантастичний елемент, доцільно починати вивчати з 3 класу. Соціально-побутові казки, лірична поезія доступніші учням 4-х класів.

Смисловий і структурний аналіз твору

Аналіз художнього твору ґрунтується на особливостях сприймання молодшими школярами літератури як мистецтва слова. Основне завдання смислового і структурного аналізу художнього тексту – сприймання художнього образу, усвідомлення ідеї твору. Ці завдання зумовлюють вибір засобів для їх розв’язання, тобто визначають, які літературознавчі знання і в якому обсязі будуть потрібні учням, які спостереження за жанровою специфікою того чи іншого твору варто зробити, які прийоми аналізу тексту виявляються найбільш доцільними тощо.

Аналіз тексту різних видів охоплює такі рівні: первинний, поглиблений, рефлексивний. Аналізу тексту передує первинне цілісне, безпосереднє, емоційне сприймання учнями твору, цілеспрямоване перечитування змісту та окремих його фрагментів. У процесі первинного аналізу учні розмірковують над тим, як починається твір, яким чином далі розгортаються події, чим він закінчується. Предметом поглибленого аналізу стає виявлення смислових зв’язків між персонажем, місцем дії та подіями в епічному творі, складання характеристик дійових осіб, аналіз їхніх учинків, мотивів поведінки. У процесі рефлексивного аналізу відбувається осягнення ціннісних смислів твору, висловлювання оцінних суджень, формування вміння робити висновки на основі змісту прочитаного твору.

Усвідомлення смислових зв’язків становить основу початкового уявлення про сюжет і композицію художнього твору, виділення теми та основної думки твору тощо. Аналізу підлягають не всі елементи тексту, а лише ті, що найбільш яскраво виражають ідею твору, який вивчається. Структурний аналіз змісту твору має на меті орієнтування учнів у структурі тексту, відтворення його з опорою на різні види плану, малюнки тощо.

Цілісне сприймання змісту твору, усвідомлення його ідеї нерозривно пов’язане з умінням сприймати засоби художньої виразності відповідно до їхніх функцій у художньому творі. Основою такого сприймання й оцінки зображуваного є формування в учнів уявлення про слово як засіб створення художнього образу.

Під керівництвом учителя молодші школярі навчаються помічати особливості авторського вибору слів, засобів вираження емоцій, почуттів, ставлення до зображуваних подій, вчинків героїв.

Усвідомлення ролі засобів виразності у творі дає учням змогу повніше сприймати й відтворювати в уяві картини життя, змальовані письменником/письменницею, встановлювати зв’язок між ними, розуміти авторську позицію, що своєю чергою сприяє проникненню в емоційну тональність твору.

Оволодіння цими читацькими уміннями створює умови для розвитку в школярів здатності емоційно реагувати на зміст прочитаного (прослуханого) твору, виявляти й усвідомлювати свої почуття, умінь виразно читати, висловлювати власні оцінні судження, використовуючи адекватні мовленнєві засоби.

Робота з науково-художніми творами

Науково-художній твір – це різновид дитячої пізнавальної літератури. У науково-художньому творі пізнавальна інформація розкривається за допомогою сюжету, характеристики (опису) образів, подій, явищ.

За жанровою та тематичною різноманітністю – це оповідання, пізнавальні казки, повісті про явища природи, історичні події, видатних особистостей, відкриття в різних галузях знань.

Робота з науково-художнім твором спрямовується на формування в учнів умінь знаходити пізнавальну інформацію, визначати істотні ознаки, встановлювати причиново-наслідкові зв’язки тощо.

Основними завданнями уроків роботи з дитячою книжкою, роботи з інформацією у 2-4 класах є розширення кола дитячого читання, формування читацької самостійності учнів, сприяння розвитку інформаційної культури молодших школярів.

На кожному етапі навчання визначаються завдання, які враховують особливості кожного вікового мікроперіоду, обумовлюються методика роботи та організація читацької діяльності учнів, вимоги до навчального матеріалу, види бібліотечно-бібліографічної допомоги, типи, структура уроку (заняття) тощо.

Так, у 2 класі вчитель спрямовує школярів на широке ознайомлення зі світом доступних їм книжок з власної ініціативи, на пошук серед них тих, які найбільшою мірою можуть задовольнити пізнавальні інтереси кожного з учнів.

Враховуючи об’єктивні обставини все ще недостатнього рівня сформованості повноцінної навички читання учнів, рівня розвиненості їхнього літературного смаку, особливого значення набуває індивідуалізація самостійної читацької діяльності дітей. Учителі визначають навчальні завдання з урахуванням індивідуальних можливостей кожного, поступово ускладнюючи навчальний матеріал, а також способи його опрацювання.

Учні вчаться самостійно визначати зовнішні структурні елементи кожної книжки, вибирати потрібну за окресленими педагогом показниками, співвідносити їх і на цій підставі робити загальний висновок про тематику, орієнтовний зміст, характер, кількість уміщених у ній творів. Така діяльність сприяє швидшому зануренню дитини в текст, який вона читатиме самостійно.

У 3-4 класах самостійна читацька діяльність також має свої особливості. Одним із пріоритетних завдань у цей період є формування й розвиток у школярів продуктивних способів самостійного опрацювання змісту різних типів і видів дитячих книжок, у т.ч. значних за обсягом, довідкової літератури, дитячої періодики, а також умінь здійснювати пошук, добір, систематизацію, узагальнення навчально-пізнавальної інформації, користуючись засобами бібліотечно-бібліографічної допомоги, довідково-інформаційним апаратом книжки, а також Інтернет-ресурсами дитячої бібліотеки.

Набуті у попередніх класах практичні уміння, способи роботи з дитячою книжкою дозволяють школярам переважно самостійно розв’язувати спеціальні завдання, які становлять сутність читацької діяльності.

Учні засвоюють знання про підручник як навчальну книгу, набувають уміння орієнтуватись у його структурі, користуватись умовними позначками, засвоюють пам’ятки-алгоритми щодо організації самостійної роботи з підручником.

Визначаючи твори для позакласного читання, вчитель враховує стан забезпечення дитячою літературою районних (міських) шкільних, домашніх бібліотек.

Окреслений зміст роботи реалізується на спеціально відведених уроках, бібліотечних заняттях (проводяться 1 раз на два тижні).

Розвиток творчої діяльності учнів на основі прочитаного

Спілкування з літературою як мистецтвом слова задовольняє природну потребу дитини в емоційних переживаннях, створює передумови для самовираження особистості. Молодші школярі беруть участь у посильній творчій діяльності, яка організовується вчителем на уроках класного й позакласного читання та в позаурочний час. Для стимулювання творчих здібностей використовуються такі види завдань: словесне малювання, графічне ілюстрування, творчий переказ, читання за ролями, інсценізація, колективне та індивідуальне складання з допомогою учителя казок, віршів, лічилок, загадок тощо.

На уроках літературного читання здійснюють не лише такий видмовленнєвої діяльності, як читання, а й слухання-розуміння (аудіювання). Уміння слухати й розуміти усне мовлення лежить в основі розвитку навичок говоріння, читання,письма. У сучасних умовах, коли відбувається збільшення обсягівінформації, виникає потреба у швидкому і точному сприйманні усного мовлення, розумінні прослуханого, вмінні зосереджувати довільну увагу впродовж більш тривалих відрізків часу. Все це зумовлює необхідність удосконалювати навичку слухання і розуміння(аудіювання).

Учнів необхідно вчити стежити за розвитком думки, адекватно сприймати інформацію помічати в тексті слова, найважливіші для розуміння висловлювання, виділяти певні факти усвідомлювати зміст прослуханого тексту зважаючи на загальний тон, тембр, темп, силу голосу того, хто озвучує текст.

Розвиток уміння уважно слухати, розуміти прослухане, виконувати після одного/двох(за вибором учителя, зважаючина навчальні можливості учнів класу) прослуховувань певні завдання відбувається на матеріалі художніх (2-4 клас) та науково-художніх (4 клас) творів. У вправлянні з аудіювання, як правило, використовують фронтальні види роботи для проведення аудіюваннядобирають завдання настворення малюнка за текстом; вибір правильної відповіді на запитання до тексту з кількох пропонованих варіантів; висловлювання вражень, почуттів щодо змісту прослуханого тексту тощо.

* * *

Методична реалізація змісту курсу потребує гнучкого підходу до визначення цілей, структури уроків, добору методів і прийомів організації читацької діяльності молодших школярів.

Реалізація ідей особистісно зорієнтованого навчання, впровадження компетентнісного підходу потребують індивідуалізації читацької діяльності учнів, залучення їх до самоперевірки й самоконтролю власних навчальних досягнень.

Це зумовлює необхідність систематичного застосування диференційованих і творчих завдань, завдань на вибір, врахування в оцінюванні навчальних досягнень індивідуальних особливостей учнів, їхніх читацьких інтересів.

Зміст навчального матеріалу	Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учня
Коло читання Перелік авторів, які визначені у колі читання, має рекомендований характер і може бути змінений учителем із урахуванням читацьких інтересів учнів та авторами чи укладачами підручників, зважаючи наавторську концепцію підручника
Усна народна творчість. Малі фольклорні форми: народні дитячі пісеньки, ігри, лічилки, загадки, скоромовки, прислів’я, приказки; народні усмішки, чарівні казки, легенди, народні пісні. Поезія (вірші сюжетні, пейзажні, гумористичні, фантастичні;акровірші, вірші-загадки, вірші-скоромовки). Тарас Шевченко, Леся Українка, Грицько Бойко, Дмитро Білоус, Микола Вінграновський, Платон Воронько, Василь Голобородько,Наталя Забіла, ІванАндрусяк, Ігор Калинець, Анатолій Качан, Ліна Костенко, Володимир Коломієць, Тамара Коломієць, Анатолій Костецький, Андрій Малишко, Андрій М’ястківський, Олександр Олесь, Петро Осадчук, Дмитро Павличко, Марійка Підгірянка, Олена Пчілка, Оксана Лущевська, Михайло Григорів, Вадим Скомаровський, Ігор Січовик, Іван Світличний, Микола Сингаївський, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Ганна Чубач. Байки. ЛеонідГлібов, Павло Глазовий. Літературні казки, оповідання, уривки з повістей: Іван Франко, Леся Українка, Валентина Вздульська, Оксана Іваненко, Василь Симоненко, ВадимСкомаровський,Василь Сухомлинський, Олег Буцень, Леся Воронина, Дмитро Кузьменко, Євген Гуцало, Сашко Дерманський, Юрій Збанацький, Галина Вдовиченко, Всеволод Нестайко, Зірка Мензатюк, Василь Скуратівський, Катерина Бабкіна, МихайлоСтельмах, Лариса Денисенко, Григір Тютюнник, Микола Трублаїні, Дмитро Чередниченко, Василь Чухліб,Леонід Шиян. П’єси. Олександр Олесь, Леся Мовчун. Науково-художні твори. Оксана Іваненко, Олександр Копиленко, Юрій Старостенко, Алла Коваль, Оксана Караванська. Довідкова літературадля молодших школярів. Сторінками дитячих журналів. Зарубіжна література. Казки, оповідання, уривки з повістей, вірші –Ганс Крістіан Андерсен, ІанВайброу, брати Грімм, КарлоКоллоді, АстрідЛіндгрен, Божена Немцова, Микола Носов, Джанні Родарі,ДжереміСтронг,НузетУмеров.	Учень/учениця: визначає жанр прочитаного твору: казка, вірш, оповідання, байка, п’єса; розрізняє фольклорні і авторські твори; твори за емоційним забарвленням; називає з кола опрацьованих творівосновні теми читання; твори зазначеного у завданні жанру; прізвища, імена 4-5 найвідоміших українських письменників, та їхні твори, з якими ознайомились під час навчання; пояснює значення книжки в житті людини.
Формування і розвиток навички читання
Читання вголос. Читання мовчки. Виразність читання. Тон, темп, гучність читання. Логічний наголос. Темп читання і правильність розуміння прочитаного Смислова здогадка й темп читання. Звукова культура під час читання. Оперативне поле читання	Учень/учениця: читає наприкінці навчального року вголос правильно, свідомо, виразно, цілими словами та групами слів; читаємовчки: очима (без артикулювання),свідомо; під час читання вибирає та застосовує (самостійно та з допомогою вчителя) тон, темп, гучність читання, логічний наголос з урахуванням змісту та специфіки твору; обирає темп читання, прийнятний для розуміння прочитаного; виконує за завданням учителявправи різних видів, спрямовані на розвиток артикуляційного апарату, розширення оперативного поля зору, правильності сприймання тексту, розвиток смислової здогадки, розвиток темпу читання вголос і мовчки; розвиток уваги і пам’яті в процесі сприймання.
Літературознавча пропедевтика
Тема та основна думка твору	Учень/учениця: визначає тему твору; визначає (з допомогою вчителя) основну думку твору;
Сюжет і композиція (без уживання термінів). Початок, основна частина, кінцівка твору (як основні елементи сюжету), їхні взаємозв’язки Епізод твору. Пейзаж, портрет, діалоги (як найпростіші елементи композиції твору).	визначає у структурі епічного твору початок, основну частину, кінцівку; пояснює їх взаємозв’язок після аналізу твору; знаходить потрібний епізод у творі за завданням учителя;співставляєілюстрацію до твору з відповідним епізодом; знаходить у структурі тексту художні описи природи, зовнішності людини, інших живих істот; пояснює їх роль у творі; знаходить у тексті діалог; називає учасників діалогу;
Герой (персонаж) твору. Головні й другорядні персонажі твору. Вчинки героїв (персонажів) твору (позитивні та негативні).	визначає головного і другорядного персонажів; пояснює, який вчинок персонажа є позитивним, а який – негативним і чому (самостійно та з допомогою вчителя) і підтверджує свою думку про вчинок героя твору рядками з тексту;
Автор твору. Взаємозв’язок: автор – твори – книжки; автор – теми. Формування письменником/письменницеючитацького враження про зображувані події та персонажів. Епізоди з життя й діяльності письменника.	пояснює, що той чи інший письменник/письменниця є автором низки творів, низки книжок на певну тему, наводить приклади; за змістом прочитаного робить припущення щодо того, як автор формує ставлення до зображуваних подій і вчинків персонажів (з допомогою вчителя); підтверджує свою думку про формування автором твору враження щодо героя твору рядками з тексту (з допомогою вчителя); розповідає епізоди з життя й діяльності письменників/письменниць, з творами яких ознайомлений під час навчання;
Мова твору. Яскраві, точні, образні вислови, епітети, порівняння, метафори для характеристики персонажів, опису природи.	виділяє у художньому тексті та вживає у своєму мовленні під час характеристики персонажів творів, опису природи яскраві, образні вислови, епітети, порівняння, метафори (без уживання термінів, практично) з твору; пояснює їхню роль у тексті;
Жанр. Жанрові особливості творів.	правильно називає та розрізняє практично жанри творів, з якими ознайомлювався під час навчання; визначає жанрові ознаки казок, віршів, оповідань; визначає жанрові ознаки героїко-фантастичних казок; байок, п’єс (з допомогою вчителя); називає відмінності між казкою про тварин і героїко-фантастичною казкою, між віршем і байкою, між оповіданням і п’єсою.
Досвід читацької діяльності
Робота з художніми творами
Народні героїко-фантастичні (чарівні) казки, їхніособливості. Вимисел та фантазія у героїко-фантастичних (чарівних) казках. Герої (персонажі) героїко-фантастичних казок, їхні вчинки, мотиви поведінки. Добро і зло в казці.	Учень/учениця: вирізняє героїко-фантастичні казки; знаходить у змісті (тексті)героїко-фантастичної (чарівної) казки і називає (зачитує) приклади вимислу та фантазії: таємничі, зачаровані, незвичайні предмети, істоти, чудесні перетворення, надзвичайна сила героїв і т.ін.; правильно визначає, називає героїв чарівних казок; пояснює, які якості виявляє герой (персонаж), здійснюючи позитивні й негативні вчинки (самостійно і з допомогою вчителя); висловлює свою оцінку щодо поведінки, вчинків персонажів; робить висновок про перемогу добра над злом (з допомогою вчителя); знає сюжети героїко-фантастичних казок, з якими познайомився на уроках читання; читає напам’ять 1 уривок з казки (без діалогу) 30-35 слів;
Прислів’я і приказки (короткі, влучні, образні вислови повчального змісту). Тематика прислів’їв. Прислів’я і приказки у художніх творах.	розпізнає прислів’я і приказки з-поміж інших літературних жанрів; називаєтеми прислів’їв (напр., про працю, навчання); правильно вибирає з низки прислів’їв таке, що найточніше відображає основну думку твору (на прикладі прислів’їв, які побутують у мовленні переважно у прямому значенні); розпізнає прислів’я і приказки у тексті художніх творів; знає напам’ять 5-6 прислів’їв;
Вірші. Жанрові особливості віршів (рима, ритм, настрій, мелодика, уявні картини). Мова віршів. Тематика дитячих віршів.	називає основні ознаки вірша: наявність рими, ритму, мелодики, поділ на строфи – без вживання терміну) з опорою на текст вірша та знаходить у вірші римовані слова, зачитує строфи; створює словесні малюнки за змістом вірша; пояснює, які почуття висловлює поет у творі; розповідає про власні почуття, які викликав вірш під час слухання чи читання; наводить приклади віршів, різних за емоційним забарвленням; називає теми дитячих віршів, які опрацьовувалися на уроках; обирає темп читання, тон, гучність голосу з урахуванням змісту і мелодики вірша і читає виразно вірш після попередньої підготовки; читає напам’ять 5 віршів
Акровірш (акростих) як особлива форма вірша (віршованої загадки), у якому початкові літери рядків, прочитані згори вниз, становлять слово чи словосполучення.	практично вирізняє акровірш серед інших творів; називає його основну відмінність;
Оповідання. Подія в оповіданні. Головний герой оповідання. Тематика оповідань. Автор твору і його ставлення до подій в оповіданні.	визначає за змістом і називає подію (випадок), про яку (який) розповідається в оповіданні; співвідносить події в оповіданні з подіями в реальному житті і пояснює, що відображені події у тому чи іншому оповіданні не є точною копією з реального життя; називає героїв (персонажів) оповідання; визначає головних героїв оповідання; називає теми дитячих оповідань, які опрацьовувалися під час навчання; висловлює оцінні судження морального і етичного характеру про вчинки героїв прочитаних оповідань. доводить думку прикладами з тексту;
Байка(невеликий, здебільшого віршований твір, у якому в гумористичній, алегоричній формі висміюються недоліки, негативні риси характеру, вчинки людей). Герої (персонажі) байок. Висновок-повчання у байці (мораль).	вирізняє байку серед інших літературних творів; називає особливість байки (з опорою на тексти творів): наявність висновку-повчання; встановлює зв’язок між вигаданим у байці і подібними реальними ситуаціями у житті, пояснює свою думку; називає героїв байок; визначає в тексті байки її висновок-повчання (мораль);
Повість, повість-казка (прозовий твір, у якому мають місце кілька подій) Відмінність повісті від оповідання та казки. Герої (персонажі) повістей, повістей-казок.	практично розрізняє повість, повість-казку; пояснює їх відмінність від оповідання та казки; правильно називає героїв повістей, повістей-казок;
П’єса (драматичний твір, написаний для вистави). Дійові особи. Діалоги і монологи у п’єсі. Слова автора. Дії (картини) у п’єсі.	вирізняє п’єсу серед інших літературних творів; називає ознаки, якими п’єса відрізняється від інших жанрів; визначає у п’єсі діалоги, монологи, слова автора, дії (картини); бере участь у постановці дитячих п’єс.
Смисловий і структурний аналіз тексту
Події у творі й почуття читача/слухача. Послідовність подій у творі. Події, дії та вчинки персонажів твору та тема й основна думка твору. Мотиви поведінки, наслідки вчинків персонажів твору Зв’язок між заголовком і темою (головною думкою) твору. Смислові зв’язки між реченнями, абзацами і частинами тексту; епізодами твору. План твору (до 4 пунктів). Елементи розповіді, опису і міркування у творах. Діалог за змістом прочитаного.	Учень/учениця: розповідає про свої враження, почуття, які виникли під час читання/слухання; називає події твору, які їх викликали; пояснює свої думки; визначає послідовність подій у творі; упорядковує ілюстрації до частин твору відповідно до послідовності подій у творі; висловлює здогадки щодо можливого розвитку подій; визначає на основі аналізу подій, дій і вчинків героїв твору тему й головну думку твору; з допомогою вчителя визначає і пояснює мотиви поведінки, наслідки вчинків персонажів твору; знаходить в тексті слова, вислови, речення, які є ключовими для розуміння подій, характеристики персонажів; прогнозує за змістом твору можливі наслідки дій, поведінки персонажів; обирає з переліку назви рис характеру дійової особи на основі оцінки їх дій і вчинків; висловлює оцінні судження морального характеру про події, вчинки персонажів; називає позитивні й негативні вчинки героїв (персонажів) твору; наводить відповідні приклади поведінки людей із реального життя; пояснює зв’язок між заголовком і темою твору; зв’язок між заголовком і головною думкою твору(з допомогою вчителя); співвідносить головну думку прочитаного із заголовком, з прислів’ям, з ілюстраціями знаходить і пояснює зв’язки між реченнями, абзацами і частинами тексту; епізодами твору; упорядковує пункти плану відповідно до послідовності подій у творі; доповнює план твору, у якому пропущено назву однієї частини; складає план до невеликих за обсягом і нескладних за будовою художніх і науково-художніх текстів; використовує план для переказу прочитаного; знаходить у тексті твору і читає частину з розповіддю, описом, міркуванням; формулює запитання за змістом прочитаного про факт, подію, час, місце події, героїв твору; відповідає на запитання щодо прочитаних творів рядками тексту, своїми словами; підтримує діалог (5-6 реплік) з учителем, однокласниками на основі прочитаного.
Засоби художньої виразності; емоційно-оцінне ставлення читача до змісту твору
Роль засобів художньої виразності в усній народній творчості й у творах письменників. Переносне значення слів. Настрій твору і засоби художньої виразності. Слова в тексті для зображення кольорів, форм, звуків природи. Засоби художньої виразності та настрій читача твору	Учень/учениця: знаходить у тексті порівняння, епітети, метафори (без вживання терміну); пояснює їхнє смислове значення та роль у тексті; знаходить у тексті слова, що мають переносне значення; пояснює їхнє значення на прикладах; називає, які почуття викликають у читача використані автором засоби художньої виразності; встановлює зв’язок між засобами художньої виразності і настроєм твору; знаходить у тексті словадля зображення кольорів, форм, звуків природи; пояснює їх значення; висловлює думку про почуття, які викликає картина, створена за допомогою цих слів; використовує у власному мовленні (переказі, словесній картині,розповіді,) засоби художньої виразності; висловлює оцінні судження естетичного характеру про описи у художньому творі; своє враження, ставлення до прочитаного.
Робота з науково-художніми творами
Художні й пізнавальні особливості науково-художніх творів. Пізнавальна наукова інформація. Художній і науково-художній твір.	називає ознаки науково-художніх творів: наявність художньої і пізнавальної інформації; визначає смислові частини твору, встановлює між ними зв’язки, складає словесний, малюнковий план, визначає основну думку, переказує зміст; виокремлює (за допомогою вчителя) науково-пізнавальний матеріал, пояснює його значення для розуміння подій твору, вчинків персонажів; знаходить у тексті слова-терміни та пояснює їхнє значення; розрізняє художній та науково-художній твори (за наявністю чи відсутністю наукової інформації).
Робота з дитячою книжкою; робота з інформацією
Структурні елементи книжки. Анотація, відомості про письменника/письменницю у структурі книжки	Учень/учениця: знаходить у книжці, показує і правильно називає її структурні елементи: титульний аркуш, анотація, відомості про письменника/письменницю; пояснює їх призначення; прогнозує за анотацією зміст книжки; розповідає коротко про письменника/письменницю;
Позатекстова інформація книжки (на обкладинці, титульному аркуші, у прикнижній анотації, передмові і т.ін.).	ознайомлюється з новою дитячою книжкою з опорою на зміст обкладинки, титульний аркуш, прикнижну анотацію, передмову; прогнозує її орієнтовний зміст;
Добір і читання дитячих книжок за темами.	добирає і читає дитячі книжки на рекомендовану вчителем тему читання (із запропонованого переліку); будує зв’язне висловлювання за змістом твору (творів);
Книжки на дитячій книжковій виставці.	висловлюється щодо орієнтовного змісту книжок на виставці, їх тематики;
Пошук потрібної книжки (у відкритому фонді, а також за допомогою Інтернет-ресурсів бібліотеки).	здійснює пошук потрібної книжки у відкритому фонді бібліотеки і з допомогою дорослих через Інтернет-ресурси бібліотеки;
Анотація на прочитану книжку.	складає найпростішу анотацію на прочитану книжку (усно, з допомогою вчителя);
Довідкова література (дитяча енциклопедія, словники тощо).	пояснює призначення довідкової літератури; користується нею для пошуку потрібної інформації, розширення та поповнення своїх знань;
Дитяча періодика. Поняття «номер журналу», «рік видання», «примірник», «комплект».	виділяє, правильно називає у дитячому журналі номер журналу, рік видання; пояснює значення понять: «примірник журналу», «комплект» (з допомогою вчителя);
Культура спілкування під час колективного обговорення прочитаних творів	бере участь у колективному обговоренні змісту самостійно прочитаних книжок: уважно слухає думки, міркування однокласників; висловлює власні міркування щодо прочитаного: що вразило, що змусило задуматися, чому цю книжку варто прочитати; виявляє толерантність, повагу до однолітків під час діалогу, колективної дискусії.
Розвиток творчої діяльності на основі прочитаного
Словесний малюнок Переказ твору. Творчий переказ з доповненням (зміною) тексту Розповідь від імені одного з героїв твору. Твір-мініатюра про казкових героїв. Твір-казка. Власна загадка (лічилка). Творчі завдання на основі сприймання різних видів мистецтва: творів письменників, художників, композиторів. Інсценізація прочитаного твору	Учень/учениця: створює за змістом прочитаного твору власну словесну картину з використанням засобів художньої виразності (з допомогою вчителя; у групі); переказує твір детально, стисло, вибірково (з опорою на план, запитання, малюнки); складає усний творчий переказ (самостійно і в співпраці з учнями) з доповненням/зміноютексту; доповнюєзміст прозових і віршованих творів за текстами з пропусками; складає варіанти кінцівок до літературних казок; складає усну розповідь від імені одного з героїв твору (самостійно і з допомогоювчителя); складає уснийтвір-мініатюру про казкових героїв з 3-4 речень; складає казки з 5-6 речень, загадки, лічилки за аналогією, зразком (з допомогою вчителя, або самостійно); порівнює твори письменників, художників, композиторів на одну тему; виконує різноманітні творчі завдання за їх змістом; бере участь в інсценізації прочитаних творів.
Аудіювання – слухання-розуміння усного мовлення
Слухання-розуміння художніх творів (оповіданняобсягом 210-230 слів). Слухання-розуміння інструкцій, що стосуються виконання навчальних дій (з 4-5 кроків).	Учень/учениця: називаєперсонажів, місце і час дії, послідовність подій у прослуханому тексті; визначає тему сприйнятого на слух твору; розповідаєпро своївраження, почуття, яківиниклипід час слухання; висловлює власну думку про факти, події у сприйнятому на слух тексті; адекватно виконує сприйняті на слух інструкції щодо виконання поставлених учителем навчальних завдань.