20
з’ясування таких дефініцій як методологія, методологічний принцип,
метод,
методика, що дозволить більш чітко і правильно визначити
методологічні основи психології праці.
Методологія
(від грецького
methodos
– шлях пізнання, дослідження
та
loqos
– поняття, учення) – це сукупність принципів, засобів, методів і
форм організації та проведення наукового дослідження, що
має певний
апарат дослідження, до якого належать:
принципи організації та проведення наукового дослідження;
методи наукового дослідження та способи його проведення;
понятійно-категоріальну
основу
наукового
дослідження
(актуальність, проблематику, об’єкт, предмет, мету,
завдання, новизну,
евристичну цінність, теоретичну і практичну значущість).
Зазначимо, що поняття «методологія» використовують стосовно
різних видів та рівнів діяльності. У цілому слово «методологія» визначає
принципи, якими повинна керуватися в діяльності людина, а отже
трактується як сукупність прийомів дослідження, що застосовуються в
будь-якій науці, або як вчення про методи наукового пізнання. Теоретичне
обґрунтування принципів наукового пізнання було започатковано у
ХVІІ ст. Ф. Беконом (1561-1626) і Р. Декартом (1596-1650),
які сприяли
появі нової методологічної установки дослідження психіки.
Методологія має
двоякі функції, з одного боку вона дозволяє описати
й оцінити діяльність з погляду внутрішньої її організації, з іншого вона
визначає норми, якими варто керуватися у діяльності. Особливо важливе
значення для розробки питань наукового дослідження діяльності і праці
мають методологічні принципи.
Принцип
(латин.
principium
– початок, основа) – те, що
лежить в
основі певної наукової теорії. Особливість покладена в основу створення
чого-небудь (спосіб створення або здійснення будь-чого).
Методологічні принципи
є основними філософсько-світоглядними
положеннями, з позицій яких повинно проводитися наукове дослідження.