81
2.
При подразненні ядра нерва виникають фібрилярні посмикування м’язів ураженої половини
язика. 3. При двобічному повному ураженні нерва – язик в ротовій порожнині нерухомий, мова
неможлива (анартрія), різко утруднене ковтання.
Симптоми ураження різних рівніх IX—XII пар черепних нервів
За наявності ізольованого ураження язикоглоткового нерва спостерігається незначне опущення
м'якого піднебіння у стані спокою, можливе легке і минуще утруднення ковтання, особливо сухої їжі,
порушення смаку на задній третині язика, анестезія слизової оболонки верхньої половини горла, а іноді
— сухість у роті.
Невралгія IX нерва проявляється сильним болем під час їди, розмови, ковтання. Іноді біль
починається у мигдаликах, іррадіює у вухо, супроводжується слинотечею.
У разі подразнення IX нерва виникає спазм гортанних м'язів (фарингоспазм). Ізольоване
ураження IX нерва зустрічається рідко, звичайно спостерігається збіг ураження IX і X нервів.
За умови однобічного ураження язикоглоткового і блукаючого нервів (ядер чи волокон)
спостерігається відвисання м'якого
піднебіння на боці ураження, відставання на цій половині
піднебіння під час фонації, язичок у такому разі відхиляється у здоровий бік. На боці ураження настає
параліч голосових зв'язок, голос стає хриплим. Двобічне часткове ураження їх призводить до розладу
ковтання — дисфагії. Унаслідок паралічу м'якого піднебіння рідка їжа витікає через ніс, параліч
надгортанника зумовлює поперхування під час їди.
У разі паралічу м'якого піднебіння голос стає гугнявим, з носовим відтінком, а
за умови
паралічу голосових зв'язок — беззвучним. Ковтальний рефлекс відсутній. Може спостерігатися
тахікардія, порушення ритму дихання.
Повне двобічне виключення функції X нерва призводить до смерті внаслідок зупинки дихання
і паралічу серця. Подразнення X нерва супроводжуються сповільненням пульсу, рефлекторним
кашлем і блюванням.
Ураження додаткового нерва призводить до дегенеративної атрофії груднинно-
ключичнососкоподібного і трапецієподібного м'язів. Повертання голови у здоровий бік
ускладнюється. У хворого на однойменному боці опущене плече, нижній кут лопатки відходить від
хребта назовні, обмежена можливість підняти рукувище від горизонтальної лінії.
За наявності двобічного ураження груднинно-ключично-соскоподібних м'язів і м'язів шиї
голова звисає на груди (симптом звисаючої голови).
Тонічна однобічна судома цього м'яза дає картину спастичної кривошиї (torticolis spasticus), а
двобічна клонічна судома зумовлює кивкові рухи голови (spasmus nutans).
Якщо уражений периферичний нейрон ХІІ нерва (ядра корінця), розвивається периферичний
параліч м'язів однойменної половини язика. За такої умови спостерігаються
відхилення язика в бік
вогнища, атрофія м'язів на боці вогнища зі змінами електро збудливості. Поверхня атрофічної
половини язика стає нерівною,зморщеною.
82
Однобічне ураження під'язикового нерва не призводить до виражених порушень рухів,
оскільки м'язи двох половин язика заходять за серединну лінію. Двобічний параліч XII нерва
призводить до повної нерухомості і атрофії язика. У такому разі порушується мова (анартрія),
ускладнюється переміщення їжі у порожнині рота, порушується ковтання. Для ядерного паралічу XII
нерва характерні посіпування м'язів язика. Однобічні вогнища у довгастому мозку призводять до
виникнення альтернувальних паралічів.
Відповідно за наявності ураження периферичних нейронів; тобто ядер і корінців IX—XII пар
нервів, спостерігається розлад ковтання (дисфагія): поперхування, потрапляння рідкої їжі у ніс,
порушення артикуляції, тобто вимовлення слів (дизартрія),
мова може бути незрозумілою, аж до
повної неможливості говорити (анартрія). Параліч м'якого піднебіння зумовлює носовий відтінок
голосу, параліч голосових зв'язок призводить до афонії. Язик у порожнині рота нерухомий,
спостерігається атрофія м'язів, фібрилярні посіпування. Може розвиватися і параліч кінцівок.
Описаний симптомокомплекс носить назву бульбарногопаралічу і зумовлений ураженням
периферичних нейронів IX, X, XII пар нервів.
Як видно зі сказаного, у разі однобічного або частково двобічного
ураження каудальних
черепних нервів порушення стосуються головним чином соматичних функцій. Розлад вегетативної
іннервації порівняно не різко виражений. Значною мірою це пояснюється особливостями вегетативної
іннервації внутрішніх органів (перекриття зон), а також тим, що у стовбурах блукаючих нервів на
периферії є вставні нейрони, які відіграють значну роль в автоматичній регуляції внутрішніх органів.
Крім того, всі складні рефлекторні акти, що вимагають участі багатьох м'язів у різноманітних
поєднаннях (дихання, блювання, кашель, артикуляція, ковтання тощо), координуються в ретикулярній
формації стовбура головного мозку.
Ретикулярна формація, включаючи ядра черепних нервів і, зокрема, ядра IX — XII пар нервів, є
складним рефлекторним центром, що забезпечує збереження автоматизму дихання і серцевої
діяльності.
Однобічне ураження кортико-нуклеарних шляхів IX, X, XII пар нервів звичайно не дає
відчутних порушень функцій внаслідок подвійної кіркової їх іннервації.
Клінічна картина із симптомами дисфагії і дизартрії,
носовим відтінком голосу, порушенням руху
язика виникає за умови двобічного ураження центральних нейронів цих нервів або кортиконуклеарних
шляхів, які йдуть до ядер IX —XII пар нервів, що призводить до псевдобульбарного паралічу.
У разі псевдобульбарного паралічу внаслідок розгальмування підкірковостовбурових
механізмів спостерігається насильний плач і сміх, з'являються рефлекси орального автоматизму, як,
наприклад, хоботковий (вип'ячування губів під час перкусії молоточком по кореню носа),
долоннопідборідний рефлекс Марінеско (скорочення підборідних м'язів у разі подразнення долоні в
зоні підвищення м'язів великого пальця). Це результат виключення кіркового контролю над
стовбуровими функціями.
Псевдобульбарний параліч відрізняється від бульбарного симетричністю ураження, а також
відсутністю атрофій і фібрилярних посіпувань м'язів язика.
Таким чином, бульбарний параліч — периферичний,
нуклеар-ний, а псевдобульбарний —
супрануклеарний, який свідчить про ураження вище від ядер IX —XIIпар нервів, а саме волокон
пірамідного шляху, що йдуть до даних ядер. Псевдобульбарний параліч легший, ніж бульбарний, що
пояснюється збереженнямретикулярної формації, яка забезпечує рефлекторну регуляцію життєво
важливих функцій.
Достарыңызбен бөлісу: