93
б) збільшення вмісту порожнини черепа (пухлина, абсцес,
гематома);
в) порушення відтоку
ліквору через блокування
лікворних шляхів.
г) поєднання гіперсекреції із порушеним відтоком.
Збільшення тиску ліквору призводить до підвищення
венозного тиску в порожнині черепа, порушення
метаболічної функції ліквора і т.д. Внутрічерепна венозна
гіпертензія веде за собою розширення диплоетичних вен
та вен очного дна., які виявляють при офтальмоскопії. За
локалізацією гідроцефалію поділяють на внутрішню
(ліквор накопичується в шлуночках мозку), зовнішню
(накопичення ліквору відбувається у субарахноїдальному
просторі) та змішану.
Клінічно синдром лікворної гіпертензії характеризується головним болем (особливо вранці),
який супроводжується нудотою, блюванням. Частими симптомами є порушення психічної діяльності,
завантаженість, аспонтанність. У хворих з лікворно-гіпертензійним синдромом виявляють симптоми
ураження ЧМН, вегетативні
розлади у вигляді брадикардії, гіпотонії. Зміни на краніограмі при
лікворно-гіпертензійному синдромі: стоншення кісток черепа, остеопороз стінки турецького сідла,
посилення судинного малюнку, розходження швів, посилення пальцевих втиснень,
збільшення
розмірів тім’ячка у дітей. При дослідженні очного дна спостерігають застійні диски зорових нервів
(гіперемія, набряклість, нечіткість контуру диска; на фоні збільшеного в об’ємі диска – вени розширені,
звивисті).
При гострій оклюзії на рівні апертур IV шлуночка відбувається його розширення з
виникненням
синдрому Бруса
: інтенсивний головний біль, раптова нудота з блюванням,
головокружіння, атаксія; порушуються дихання та серцево-судинна діяльність. Симптоми
посилюються при поворотах голови та тулуба. У випадках оклюзії водопроводу мозку розвивається
чотирьохгорбковий синдром
: нудота, блювання,
окорухові розлади, вертикальний ністагм, парез
погляду догори або вниз, „плаваючі” рухи очними яблуками, координаторні розлади.
При оклюзії на рівні міжшлуночкового отвору (отвір Монро) розширяються бокові шлуночки,
виникає загально-мозкова симптоматака та гіпоталамо-гіпофізарні розлади.
Синдром лікворної гіпертензії диференціюють з дислокаційним синдромом та синдромом
текторіального намету Бурденко-Крамера.
Дислокаційний синдром
- дислокація стовбура мозку при
набряку чи набубнявінні мозку,
гематомі, пухлині та інш. При об’ємних супратенторіальних утворах стовбура мозку виникають
анізокорія, порушення функції черепних нервів, ретикулярної формації, зміни свідомості та інш., при
ураженні мозку в ділянці задньої черепної ямки з’являються симптоми порушення функції лобної долі.
Синдром тенторіального намету Бурденко – Крамера
виникає при подразненні намету
мозочка. При цьому з’являються болі в очних яблуках, світлобоязнь, блефароспазм, сльозотеча, інколи
ринорея з носа. При вклиненні та защемленні стовбура мозку та мозочка у вирізці намету до симптомів
подразнення намету мозочка приєднуються інтенсивний головний біль з блюванням, головокружіння,
вимушене положення голови, парез погляду догори, ністагм, синдром Гертвіга – Можанді, пригнічена
реакція зіниць на світло, двобічні патологічні знаки на фоні зниження глибоких рефлексів.
2.
Лікворна гіпотензія – зниження тиску спинномозкової рідини до 80-30 мм вод. ст. Розвивається
найчастіше
при травмах головного мозку, як наслідок рефлекторного зниження секреції ліквору.
Клінічно синдром проявляється головним болем, який посилюється при переході з горизонтального в
вертикальне положення, нудотою, блюванням, почащенням пульсу, деколи - затьмаренням свідомості.
3.
Синдром білково-клітинної дисоціації – зростання вмісту білка при нормальній чи незначно
підвищеній кількості клітин. Такий склад ліквору характерний для пухлин, арахноїдитів.
94
4.
Синдром клітинно-білкової дисоціації – зростання кількості клітин при нормальних чи
незначно підвищених показниках вмісту білка. Синдром характерний для менінгітів, абсцесів мозку.
5.
Менінгеальний синдром - симптомокомплекс, який найчастіше виявляють при менінгітах,
субарахноїдальних крововиливах. Клінічно проявляється головним болем, нудотою, блюванням,
підвищеною чутливістю до подразників зовнішнього середовища (загальна гіперестезія), характерною
менінгеальною позою (голова запрокинута, ноги, зігнуті в колінних та кульшових суглобах,
максимально приведені до тулуба), у дітей - «менінгеальним» криком. Свідченням подразнення
мозкових оболонок є менінгеальні знаки:
а) ригідність м’язів потилиці - опір при спробі лікаря нахилити голову хворого (доторкнути
підборіддям до грудини);
б) симптом Керніга - опір при спробі розігнути в
колінному суглобі ногу, попередньо зігнуту під
прямим кутом в кульшовому і колінному суглобах;
в) симптоми Брудзінського:
-
верхній - згинання ніг в колінних і кульшових суглобах при перевірці ригідності м’язів потилиці;
-
середній - те ж при натисканні на лонне зчленування;
-
нижній - згинання однієї ноги при перевірці симптому Керніга на другій.
г) симптом Гійєна - згинання ноги при стисканні чотириголового м’яза стегна.
Опосередкованими оболонковими знаками є болючість при рухах очних яблук та при натисканні
на них; біль при пальпації точок виходу трійчастого та потиличного нервів; виличний феномен
Бехтєрєва - болючість при постукуванні по виличній дузі; симптом Менделя –
болючість при
натискуванні на козелок вушної раковини; симптом Пулатова – болючість при перкусії черепа;
симптом Флатау – розширення зіниць при перевірці ригідності м/язів потилиці. Виявлення
менінгеального синдрому є абсолютним показом для проведення люмбальної пункції.
Достарыңызбен бөлісу: