124
блискавичні;
гострі;
підгострі;
хронічні.
Клінічна картина (симптоматика)
Симптомокомплекс будь-якої форми менінгіту включає в себе загально-інфекціонні симптоми
(жар, озноб, підвищення температури тіла), стає частішим дихання і порушується його ритм, зміна
частоти серцевих скорочень (на початку захворювання тахікардія, у міру прогресування
захворювання - брадикардія).
До складу менінгеального синдрому входять загальн-мозкові симптоми, які проявляються тонічним
напругою м'язів тулуба і кінцівок, ригідність потиличних м’язів, симптом Керніга та Брудзинського.
Нерідко з'являються продормальні симптоми (нежить, біль у животі та ін.). Блювота при менінгіті не
пов'язана з прийомом їжі, а з'являється відразу після зміни положення або при посиленні головного
болю. Головні болі, як правило, розпирального характеру дуже болісні для пацієнта, можуть
локалізуватися в потиличній області і віддавати в шийний відділ хребта. Крім того, пацієнти болісно
реагують на найменший шум, дотику, світло, тому намагаються уникати розмов і лежать із
заплющеними очима.
Для менінгіту характерна гіперестезія шкіри і болючість черепа при перкусії. На початку
захворювання відзначається підвищення сухожильних рефлексів, але з розвитком захворювання вони
знижуються і нерідко зникають. У разі залучення до запального процесу речовини мозку розвиваються
паралічі, патологічні рефлекси і парези. Важкий перебіг менінгіту зазвичай супроводжується
розширенням зіниць, диплопією, косоокістю, порушення контролю над тазовими органами (в разі
розвитку психічних розладів).
У дітей раннього віку менінгеальні симптоми нерідко слабо виражені, тому при обстеженні
звертають увагу на вибухання, напругу і пульсацію великого тім’ячка, симптом "підвішування" Лесажа
(при утриманні дитини в області пахв він підтягує ноги до живота і утримує їх у цьому положенні),
характерну позу дитини - голова закинута назад, ноги зігнуті в колінах і підтягнуті до живота (поза
"лягавої собаки"). Можлива поява судом.
Для менінгіту також характерні зміни з боку спинно-мозкової рідини. Для всіх форм менінгіту
характерно витікання рідини під високим тиском (іноді струменем). При серозному менінгіті
спинномозкова рідина прозора (іноді злегка опалесцитна), при гнійному менінгіті - каламутна,
жовтозеленого кольору. За допомогою лабораторних досліджень спинномозкова рідини визначають
плеоцитоз (нейтрофіли при гнійних менінгітах, лімфоцити при серозних менінгітах), зміна
співвідношення кількості клітин і підвищений вміст білка.
З метою з'ясування етіологічних факторів захворювання рекомендовано визначення рівня глюкози
в цереброспинальной рідини. Для гнійних менінгітів типово значне (до нуля) зниження рівня
глюкоза.У разі туберкульозного менінгіту, а також менінгіту, викликаного грибами, рівень глюкози
знижується.
Достарыңызбен бөлісу: 
