Українські народні казки

36
Українськi народнi казки
— Покочуся, повалюся, Телесикового м’ясця на¨ıвшись.
А вiн знову:
— Покотiться, повалiться, Оленчиного м’ясця на¨ıвшись!
Вони далi:
— Що воно таке?
Давай шукати, давай дивитися, та й угледiли Телесика на яворi. Кину-
лись до явора та й почали його гризти. Гризли-гризли аж зуби поламали,
а не перегризуть. Кинулись до коваля:
— Ковалю-ковалю, покуй нам такi зуби, щоб того явора перегризти!
Коваль i скував. Вони як почали знову... От-от уже перегризуть. Коли
летить табун гусей. Телесик ¨ıх i просить:
Гуси-гуси, гусенята!
Вiзьмiть мене на крилята
Та понесiть до батенька,
А в батенька ¨ıсти, й пити,
Ще й хороше походити!
А гуси й кажуть:
— Нехай тебе середнi вiзьмуть!
А змi¨ı гризуть-гризуть... Аж летить знову табун гусей. Телесик i про-
сить:
Гуси-гуси, гусенята!
Вiзьмiть мене на крилята
Та понесiть до батенька,
А в батенька ¨ıсти, й пити,
Ще й хороше походити!
Так i цi йому кажуть:
— Нехай тебе заднi вiзьмуть!
А явiр аж трiщить. Вiдпочинуть змi¨ı та й знов гризуть, вiдпочинуть та
й знов... Аж летить iще табун гусей. Телесик так ¨ıх просить:
Гуси-гуси, гусенята!
Вiзьмiть мене на крилята
Та понесiть до батенька,
А в батенька ¨ıсти, й пити,
Ще й хороше походити!
kazka.in.ua

Телесик
37
I цi кажуть:
— Нехай тебе заднє вiзьме!
Та й полетiли.
Сидить сердешний Телесик, от-от явiр упаде, от-от доведеться пропас-
ти! Коли це летить собi одне гусеня: вiдбилося — насилу летить, Телесик
до нього:
Гуся-гуся, гусенятко!
Вiзьми мене на крилятко
Та понеси до батенька,
А в батенька ¨ıсти, й пити,
Ще й хороше походити!
От воно:
— Сiдай!— каже та й ухопило його на крила. Та втомилось сердешне,
так низько несе. А змiя за ним — ледве не вхопить його — женеться. Та
таки не наздогнала. От воно принесло та й посадило Телесика на призьбi,
а само ходить по двору, пасеться.
От сидить Телесик на призьбi та й слухає, що в хатi робиться. А баба
напекла пирiжкiв, та виймає в печi, i каже:
— Це тобi, дiду, пирiжок, а це менi пирiжок!
А Телесик знадвору:
— А менi?
То це вона знову виймає пирiжки та:
— Оце тобi, дiдусю, пирiжок, а це менi!
А Телесик знову:
— А менi?
Вони й почули. Що це?
— Чи ти чуєш, дiду, щось наче гукає?
— Та то,— каже дiд,— мабуть, так учувається.
Та знов баба:
— Оце тобi, дiдусю, пирiжок, а це менi!
— А менi? — каже з призьби Телесик.
— Отже, таки озивається! — говорить баба та зирк у вiкно — аж на
призьбi Телесик. Вони тодi з хати, та вхопили його, та внесли в хату, та
такi радi...
А гусятко ходить по двору, то мати й побачила.
— Он гусятко ходить. Пiду впiймаю та зарiжу.
А Телесик каже:
— Нi, мамо, не рiжте, а нагодуйте його! Коли б не воно, то я б у вас
i не був.
kazka.in.ua

38
Українськi народнi казки
От вони нагодували його, й напо¨ıли, i пiд крильця насипали пшона.
Так воно й полетiло.
От вам казочка, а менi бубликiв в’язочка.
kazka.in.ua

39
Про сiмох братiв-гайворонiв i ¨ıх
сестру
Ж
или на свiтi чоловiк та жiнка, i в них було сiм синiв, але тi сини не
жили в згодi, а завжди ворогували та билися помiж собою. Мати сердилася
за те на них.
Одного разу по¨ıхав батько у лiс по дрова, а мати лишилася вдома
сама з хлопцями, та за щось так розсердилась на них, що не знала, як
i вилаяти, та з гнiву сказала, щоб вони гайворонами поставали. Але не
встигла вона ще й сказати цього, а хлопцi вже поставали гайворонами та
й зникли десь далеко в лiсi. Там була якась порожня хата, в якiй вони i
посiдали; а в тiй хатi зробилося так, що вони могли знову стати людьми.
Крiм них, нiкого бiльше не було в цiй хатi. Оселилися вони там i почали
працювати та господарювати всi гуртом.
Був мiж ними один такий мудрий, що поробив усiм братам рушницi.
Вони ходили на полювання та вбивали там рiзних птахiв та звiрiв; з того
мали вони м’ясо, а на хлiб заробляли. Якого ¨ıм знаряддя треба було, то
все самi робили.
Довго та гiрко плакала мати, як полетiли сини з дому.
— Коли б хоч одну дитину мати в хатi собi! — казала вона.
Незабаром пiсля того народилася у не¨ı дочка. З того часу, як полетiли
хлопцi вiд свого батька, минуло вже тринадцять рокiв. Дiвчинка пiдросла
i гонила худобу на пашу. А чужi дiти дражнили ¨ı¨ı гайвороненям за те, що
¨ı¨ı брати гайворонами поставали.
Покинула дiвчина волiв пасти та й пiшла по свiту шукати братiв. Iдучи
лiсом, зайшла вона далеко, так що назад вже годi вертатися. Та, блукаючи
по лiсi, натрапила якось на одну хатину, де жила стара Мiсяцева ненька.
— Звiдкiль ти, дитино? Зостанься тут жити! — каже ¨ıй Мiсяцева мати.
— Не можна менi тут жити, бо я йду братiв сво¨ıх шукати! — вiдповiла
¨ıй дiвчина.
— Не знаю ж я, де живуть тво¨ı брати,— каже дiвчинi Мiсяцева мати.—
Ось як прийде додому син мiй, то я спитаю його, в якiм краю живуть
тво¨ı брати!

жүктеу/скачать 0,94 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: