Українські народні казки

56
Українськi народнi казки
kazka.in.ua

57
Убогий та багатий
В
iншому царствi, у козацькому гетьманствi, у такому селi, як Пикарi,
там жило два брати: один убогий, другий багатий. От у багатого дуже
багато усього було, тiльки не було дiтей. А у бiдного — тiльки парка
воликiв, а дiтей купа.
Ото заробив убогий брат десь грошенят i надумав собi, що робити,
щоб бiльше було: прив’язав ¨ıх до палички з капшучком — i пiшов до
багатого брата, до комори, i знайшов дiрку таку, що улiз той капшучок iз
грiшми, а сам держить за паличку та й хитає, приказуючи:
— Iдiть, грошi, до грошей! — (Щоб, бачте, грошi братовi йшли до його
грошей, у капшучок).
От поки гойдав, поки ниточка розв’язалася — упав туди капшук iз
грiшми, у комору, до братових грошей, а вiн вийняв саму паличку.
— Отак,— каже,— братових не дiстав, а сво¨ıх позбувся.
I дуже заплакав, i пiшов додому, нарiкаючи на свою долю. Ото, при-
йшовши, i хвалиться жiнцi:
— Та то коли б ти знала, жiнко, що я зробив!..
— А що там таке? — питає жiнка з ляку.
— Е,— каже чоловiк,— не знаю, чи тобi казати, чи нi: то й самому себе
соромно, не тiльки людям хвалитись...
— Та що там? Кажи! — кричить жiнка.
— Уже,— каже,— нема тих грошей у нас, що були...
— А де ж подiлись? — питає жiнка.
— Та що ж? Я тобi по правдi скажу, що я собi надумався, щоб у нас
грошей побiльшало, та узяв сво¨ı грошi, прив’язав до палички з капшучком
i пiшов до брата, щоб, бач, братовi грошi йшли до мо¨ıх грошей... Як сунув
¨ıх у дiрку, та й хитав, i казав: iдiть, грошi, до грошей! То де ти бачила,
щоб убогому те було, що багатому? Як кажуть, що багатому чорт дiти
колише, то й правда! То так i це: що у брата багато грошей, а у мене
трошки, та й тi туди упали... Я з плачем додому прийшов...
— Бо братовi дужчi,— каже жiнка.— А якби ти розумний та прив’язав
вiрьовкою, то б, може, було б i держалось.
— Та воно так,— каже чоловiк,— та нiчого не поможеться!
Ото як напала його жiнка мов мокрим рядном:
kazka.in.ua

58
Українськi народнi казки
— Де хоч, а грошi бери, бо що ми робитимем без грошей?
От чоловiк i каже:
— Мовчи, жiнко, не лай! Я запряжу воли, i пiду у лiс, i там нарублю
дров, продам, то й будуть грошi.
Ото по¨ıхав чоловiк у лiс — i так за¨ıхав, що тiльки небо та земля, а
то i сам не знає, де вiн: бо тодi лiси дуже великi були! От вiн поставив
волики пiд грабом, а сам полiз на граба високо, щоб подивитись, куди
краще ви¨ıхати.
От чує — щось гомонить; вiн оглянувся сюди-туди, коли бiля його
недалеко людей дуже багато, i все великi люди, з великими вусами й
чубами, i як один у голубих жупанах, i сiдлають конi: кудись-то по¨ıдуть.
Дивом дивується чоловiк, що iще таких i не бачив. I перелiчив — аж
сорок чоловiк.
Думає: «Е, так це-то тi гайдамаки, що у нас, у селi, кожний рiк об-
дирають пана; що пан розживеться, набере з людей, то вони при¨ıдуть та
обдеруть до сорочки: вози понабирають, а пан i панi повтiкають. Вони так
просто ¨ıдуть — людей не займають. Ну, так тепер я знаю, якi гайдамаки!
Не дурно пан з трьох сiл iзбирав громаду, i ¨ıх шукав по всьому лiсi, та
й не знайшов!.. Та як ¨ıх знайти, що вони так собi живуть, що й хати не
знають, самi дверi!»
Ото усi посiдали на конi, останнiй вийшов з дверець i сказав:
— Дверi, замкнiться! — I дверi замкнулися, гайдамаки по¨ıхали.
От як за¨ıхали вони — не стало видно, тодi чоловiк iзлiз з дерева, та за
воли, i по¨ıхав туди, до дверей. Ото поставив воли, сам роздивився скрiзь
— нема нiде нiкого, вiн до дверей — дверi замкнутi були. Вiн i каже, як
казав гайдамака:
— Дверi, одчинiться!
Дверцi одчинилися, увiйшов вiн у хатку; i дуже там гарно було все-
рединi — а образiв на всiх стiнах! — дуже гарно!... Стiни були мурованi,
а вiкна поробленi з такого скла, що не можна було й знати, що воно
таке, тiльки видно й гарно; а лавки були кругом, а бiля печi стояли засiки,
понакриванi бiлими скатертями.
Ото вiн узяв розкрив один засiк — там мiднi грошi, розкрив другий
— там срiбнi грошi, розкрив третiй — там золотi грошi. Той чоловiк
аж за голову ухопився: годi дивиться на усе — давай шукати мiшкiв!
От знайшов, вибрав яких найкращих i найбiльших три лантухи i набрав
мiдних грошей один лантух, срiбних — другий, а золотих — третiй. Ото
склав усi три мiшки, зверху приклав дровами, щоб не так видно було,
засiки понакривав, вийшов з хати, i дверi зачинив, i сказав:
— Дверi, замкнiться!

жүктеу/скачать 0,94 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: