Українські народні казки

Убогий та багатий
63
— Коли не витерпиш, то вiзьми уберися, як панська наймичка, i на-
бери пляшок з вином, з медом i з горiлкою повний кошик, та йди повз
тi стовпи, де висить брат, та й спiткнися, та упади нарошне, i побий тi
пляшки — i плач стiльки тобi хочеться. А як хто спитає, чого ти плачеш,
то ти скажеш, що йшла од панiв, несла оцього добра до других панiв, i
це нещастя трапилось: упала й побила усе!
Ото вона так i зробила. I як упала недалеко бiля свого чоловiка, як
побила пляшки, як стала голосити, то розбiйник вийшов i став ¨ı¨ı питати:
— Чого ти плачеш?
А вона й сказала:
— Як менi не плакати, коли оце усе панське, то що менi буде, що
побила усе!
От, виплакавшись добре за сво¨ıм чоловiком, i пiшла додому...
kazka.in.ua

64
Українськi народнi казки
kazka.in.ua

65
Про злиднi
Б
уло собi два брати: один бiдний, а другий багатий. У багатого i хлiба,
i худоби, i землi, i грошей багато; а в бiдного не було чого й пообiдать. I
вiн таки спочатку жив собi гарненько, аж поки не поселились у нього пiд
пiччю злиднi. Чого вже той чоловiк не робив, до яких уже вiн знахарок
не вдавався — нiяк не виб’ється з бiдностi. А старший його брат не хотiв
бiдного i братом називать.
Живе багатий год, живе й другий, дожидає дiток — не дає йому бог!
В багатого i грошей, i худоби — всього, всього багато, а дiток бог не дає.
Чого вже вiн не робив! I на церкву давав, i акафiсти наймав, i сам молився
рано й вечiр перед образами — не дає бог дiток, та й годi! Бачить багатий,
що бог його молитви не приймає, пiшов до бiдного брата та й каже йому:
— Молись ще ти, щоб менi бог послав дiточок, то тодi я тебе у куми
вiзьму.
— Добре, буду молиться.
От бiдний помолиться богу за себе, а тодi молиться за брата, щоб бог
йому послав хоч одну дитинку. Пройшов рiк, перечув бiдний через людей,
що у його брата найшлась дитина. Приходить вiн до жiнки та й каже:
— А знаєш,— каже,— жiнко, що?
— А що там, чоловiче?
— А у мого брата родини.
— Невже родини?
— Далебi, родини.
— Од кого ж ти, чоловiче, чув?
— Люди казали. А знаєш, жiнко, що?
— А що, чоловiче?
— Пiду я оце на родини до брата, адже ж вiн менi казав, як дасть бог
дитину, то тебе в куми буду просить.
— Не йди,— каже,— чоловiче, якби вiн тебе хотiв у куми взять, то б
уже давно за тобою прислав.
— Пiду я, жiнко, да хоч подивлюся на хрестини.
Пiшов. Приходить туди, а той i питає:
— А тобi чого треба?
kazka.in.ua

66
Українськi народнi казки
— Та це я,— каже,— прийшов до тебе просить конячки, нема чим i
протопить, по¨ıду в лiс та назбираю хмизу.
— Вiзьми та гляди,— каже,— небагато накладай на вiз, щоб ти менi
коня не спортив.
Запрiг вiн коня, при¨ıхав додому та й каже:
— А вилазьте, злиднi, по¨ıдем у лiс!
Позлазили злиднi з-пiд печi (а ¨ıх було аж дванадцять), посiдали на вiз
i по¨ıхали. При¨ıхали туди, чоловiк той випряг коня, пустив його пастись,
а сам зрубав дуба товстого-претовстого, розколов його до половини та й
каже до злиднiв:
— Братiки, голубчики, поможiть менi це дерево розколоть!
— Як же,— кажуть,— ми тобi будем помагать, коли у нас сокири
нема?
— Ви,— каже,— без сокири. Закладiть усi руки у цю щiлину, та й
роздирайте. Половина вас нехай тягне в одну сторону, а половина в другу,
то воно й розколеться.
От злиднi кинулись всi до дерева, позакладали в щiлину руки по са-
мi лiктi та й силкуються. Той чоловiк стукнув обухом, клини повилiтали,
обаполки збiглись докупи i держать за руки усiх злиднiв. А тут як схвати-
ться буря та вихор, як зачне корчить дерева — таке ско¨ıлось, що господи!
Одно дерево упало на вiз i розтрощило його на шматочки, друге вбило
коня; насилу той чоловiк вискочив з лiсу.
— Ну, ще хвалить бога, що мене не вбило. Бодай вони були пропали,
проклятi злиднi!
Приходить той чоловiк до брата та й сто¨ıть, бiдний.
— А чого ти сто¨ıш,— питає той.— Може, вже у лiсi воза поламав?
— Ох,— каже,— коли б то воза!
— А то ж що? Може, коня убив?
— Ох, коли б то тiльки було на коняцi окошилось!
— Так ти, може, й вiз поламав й коня убив?
— Ох, так, братiку... Ох, так, рiдненький...
Сто¨ıть уже, бiдний, та мовчить, а той його лає та проклинає за вiз та
за коня... Лаяв-лаяв, а далi i каже:
— Поведи мене в лiс, я хоч подивлюсь, як ти там так добре справився.
Повiв бiдний його у лiс на те саме мiсце, де вiн злиднiв покинув.
Злиднi як побачили багатого, та так його просять, та його молять, щоб
вiн визволив ¨ıх iз неволi.
— Визволь нас, чоловiче, визволь нас, голубчику, випусти нас, соколику.
Як почали просить, як почали просить, да так гарненько, да жалiб-
ненько, що багатому аж жалко стало,— вiн забив клинки, обаполки розi-
йшлись, злиднi повиймали руки та й кажуть йому:

жүктеу/скачать 0,94 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: